Рішення № 121323178, 02.09.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокуСправа №160/14076/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:

Визнати протиправним дії командира військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , від 07.05.2024 про звільнення зі служби та ненадання відповіді на рапорт.

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , розглянути рапорт старшого солдата ОСОБА_1 номера обслуги 3 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу З механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , від 07.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу » у зв`язку з наявністю батьків інвалідів, а саме матері ОСОБА_2 інваліда II групи та батька ОСОБА_3 інваліда III групи.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в нього є підстави звільнення з військової служби на підставі п. г) п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з наявністю батьків інвалідів. 07.05.2024р. він звернувся з рапортом до командира вч НОМЕР_1 про звільнення зі служби, однак станом на 24.05.2024р. відповіді на рапорт позивач так і не отримав. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2024р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

12.08.2024р. від представника відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що подані ОСОБА_1 документи не було оформлено згідно чинних норм, а саме не було завірено згідно з вимогами копії документів доданих до рапорту та підтверджуючих підстави для звільнення з військової служби.

10.05.2024 року, рапорт та документи, що підтверджують право на звільнення з військової служби були повернуті ОСОБА_1 для доопрацювання та оформлення належним чином. Факт повернення підтверджується наявністю у ОСОБА_1 цього рапорту, долученого ним до свого позову. Таким чином, якщо ОСОБА_1 отримав рапорт та документи, то він знав про результати розгляду його рапорту. Заявнику було запропоновано доопрацювати поданий рапорт. Станом на момент підготовки відзиву, повторно, рапорт від 07.05.2024 року до військової частини НОМЕР_1 не надходив.

26.07.2024 року старшим солдатом ОСОБА_1 було надано новий рапорт з підтверджуючими документами на звільнення. Даний рапорт було розглянуто 30.07.2024 року, позивачу надано відповідь про відмову у звільненні з військової служби.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

26 лютого 2022 року ОСОБА_1 був мобілізований на підставі Указу Президента України № 69/22 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022., ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28 квітня 2024 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , де проходить службу по сьогоднішній день, що підтверджується копією довідки в/ч НОМЕР_1 .

07 травня 2024 року позивач звернувся з рапортом до командира зенітно-ракетного взводу з механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 про звільнення його зі служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю батьків інвалідів, а саме матері ОСОБА_2 інваліда II групи та батька ОСОБА_3 інваліда III групи.

Позивач вказує, що станом на 24.05.2024р. відповіді на рапорт ним отримано не було.

Позивач вважає, що має право на звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а відповідачем вчиняються протиправні дії спрямовані на ухилення від розгляду його рапорту, що й стало підставою для звернення до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

На час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232- XII), а також нормами «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю батьків інвалідів, а саме матері ОСОБА_2 інваліда II групи та батька ОСОБА_3 інваліда III групи.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням, визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735. (далі по тексту Інструкція № 735).

Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції № 735 усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов`язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України Про звернення громадян їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 5. розділу ІІІ Інструкції № 735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави для висновку, що рапорт, як форма звернення військовослужбовця з будь-якого питання, розглядається повноважними на те особами в порядку Закону України Про звернення громадян в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті питання, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 подав до безпосереднього командира рапорт від 07.05.2024р. про звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. № 1153/2008 (далі по тексту - Положення), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення).

Отже, аналізуючи вищенаведене суд доходить висновку, що подання військовослужбовцем рапорту про звільнення до безпосереднього командира призводить до обов`язку останнього вчинити відповідні дії, тобто розглянути такий рапорт та прийняти відповідне рішення: або наказ про звільнення або лист про відмову у задоволенні рапорту.

В той, в матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення прийняте відповідачем за результатами розгляду рапорту позивача від 07.05.2024р.

Наведені обставини приводять суд до висновку, що відповідачем була вчинена протиправна бездіяльність щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 07.05.2024р. про звільнення його зі служби.

З огляду на що, суд вважає, що позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач здійснив протиправну бездіяльність, а не протиправні дії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази на підтвердження правомірності дій та докази, долучені в обґрунтування позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог.

Суд також зазначає, що відрним найменуванням відповідача є саме Військова частина НОМЕР_1 .

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Пунктом 12 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Відтак, військовослужбовці у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків звільнені від сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн. згідно квитанції № 32 від 24.05.2024р.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 помилково сплачений судовий збір в даній справі в розмірі 1211,20 грн. за квитанцією № 32 від 24.05.2024р.

Керуючись ст. 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , від 07.05.2024 про звільнення зі служби та ненадання відповіді на рапорт.

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт старшого солдата ОСОБА_1 номера обслуги 3 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , від 07.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю батьків інвалідів, а саме матері ОСОБА_2 інваліда II групи та батька ОСОБА_3 інваліда III групи.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 помилково сплачений судовий збір в даній справі в розмірі 1211,20 грн. згідно квитанції №32 від 24.05.2024р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін