Рішення № 121323031, 19.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 рокуСправа №160/11216/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо невключення до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду роботи з 17.11.1981 р. по 03.08.1984 р. під час перебування у закордонному відрядженні в Нігерії.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи під час перебування у закордонному відрядженні в Нігерії (з 17.11.1981 р. по 03.08.1984 р.) та здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше сплачених сум з 24.08.2016 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з серпня 2016р. він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років. Позивач зазначає, що до його страхового стажу для розрахунку пенсії не ввійшов період з 03.11.1981 р. по 26.08.1984 р., перебування його у відрядженні за кордоном, куди він був направлений Дніпропетровським спеціалізованим управлінням Металургмонтаж-201. Відповідні записи наявні в його трудовій книжці. Таким чином, позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невключення до страхового стажу спірного періоду протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2024р. прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 (з 24.08.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Закон № 1058). Страховий стаж позивача складає 35 років 1 місяць 22 дні. Згідно записів трудової книжки, з 17.11.1981 по 03.08.1984 позивач перебував в закордонному відрядженні в Нігерії. Робота за кордоном за направленням відповідних міністерств та відомств до введення в дію Закону № 1788 може бути зарахована до стажу роботи по довідках, виданим відповідними міністерствами та відомствами колишнього Союзу РСР. Оскільки в матеріалах пенсійної справи позивача відсутні документи про підтвердження факту роботи за кордоном, підстав для зарахування до страхового стажу періоду з 17.11.1981 по 03.08.1984 немає, у зв`язку з чим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.08.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

02.11.1981р. під час трудової діяльності в Дніпропетровському спеціалізованому управлінні Металургмонтаж-201 тресту Дніпрометалургмонтаж, позивач був відряджений, згідно наказу №64-к від 02.11.1981р., в розпорядження В/О «Загранстроймонтажа» для виїзду у відрядження в Нігерію, про що свідчить запис №9 в трудовій книжці позивача від 31.05.1974р., копія якої наявна в матеріалах справи та була досліджена судом під час розгляду справи.

В закордонному відрядженні в Нігерії позивач перебував з 17.11.1981 р. по 03.08.1984 р., про що свідчать записи в трудовій книжці № НОМЕР_2 та №11.

З 27.08.1984 року, після повернення з відрядження, позивач продовжив працювати в Дніпропетровському спеціалізованому управлінні Металургонтаж-201 тресту Дніпрометалургмонтаж на посаді слюсар-монтажник 5-розряду по монтажу технологічного устаткування та зв`язаних з ним конструкцій, стаж не переривався.

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у листі №0400-010304-8/74731 від 12.04.2024 р. на адвокатські запити представника позивача від 05.04.2024р. щодо зарахованого стажу, повідомлено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 35 років 01 місяць 22 дні (зараховано по 01.04.2014).

Згідно розрахунку розміру пенсії та стажу, в страховий стаж не було зараховано період роботи позивача з 17.11.1981 р. по 03.08.1984 р. під час закордонного відрядження до Нігерії.

Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ: «до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, роботи за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків»

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

Матеріалами справи, а саме трудовою книжкою позивача від 31.05.1974р. підтверджується та відповідачем е заперечується, що в період трудової діяльності в Дніпропетровському спеціалізованому управлінні Металургмонтаж-201 тресту Дніпрометалургмонтаж позивач був відряджений 02.11.1981р., згідно наказу №64-к від 02.11.1981р., в розпорядження В/О «Загранстроймонтажа» для виїзду у відрядження в Нігерію, в якому перебував з 17.11.1981 р. по 03.08.1984 р. (записи в трудовій книжці №№9, НОМЕР_2 та №11).

Також, судом досліджені нотаріально засвідчені показання свідка ОСОБА_2 (дружина позивача), яка підтверджує факт перебування ОСОБА_1 в Нігерії у вищезазначений період, оскільки, як законна його дружина, разом з ним поїхала у вказане відрядження і також працювала в цей період в Нігерії. Факт перебування ОСОБА_2 у зазначений період в Нігерії підтверджується довідкою від 15.05.1984 р. №34-24-14 та довідкою №34-24-14 від 14.05.1984 р., в якій зазначено, що ОСОБА_2 знаходилась в Нігерії по місцю відрядження чоловіка - ОСОБА_1 (копії довідок надаються).

Також, на підтвердження вказаних обставин, в матеріалах справи наявні нотаріально засвідчені показання свідка ОСОБА_3 , який у вищезазначений період також перебував в закордонному відрядженні у Нігерії.

Записи про перебування позивача у відрядженні в Нігерію, з 17.11.1981 р. по 03.08.1984 р., зроблені в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки відповідного підприємства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості, відповідач проти зазначеного не заперечує.

Підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача вказаного періоду відрядження відповідач зазначає те, що в матеріалах пенсійної справи позивача відсутні документи про підтвердження факту роботи за кордоном.

Позивач зазначав, що довідку про період роботи за кордоном надати не може, адже В/О «Загранстроймонтаж», до якого він вибув у розпорядження для виїзду у відрядження в Нігерію, знаходиться у м. москва російської федерації, яка є країною агресором з якою оголошено військовий стан.

Суд, критично ставиться до зазначеної позиції відповідачів, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Частинами другою та третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та на час спірних відносин і розгляду справи не припинений та не скасований.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.

Разом з цим, в силу положень частини другої статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож, позиція відповідача суперечить принципу верховенства права.

Припинення участі рф в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, набутого особою, до ухвалення відповідних рішень.

За таких обставин, оскільки право позивача на обрахунок стажу при призначенні пенсії, набутого на території країни-учасниці Угоди, не може пов`язуватись з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з такою країною, оскільки у період роботи позивача в російської федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому, суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періодів роботи на території рф до стажу, що надає право на пенсійне забезпечення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи під час перебування у закордонному відрядженні в Нігерії з 17.11.1981 р. по 03.08.1984 р., відповідно до записів у трудовій книжці позивача від 31.05.1974р., що на переконання суду, є підставою для зобов`язання відповідача зарахувати до стажу позивача вказаний період.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року)) визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки відповідача слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 05.04.2024р. (дата звернення до відповідача у спірних правовідносинах), а не як просить позивач з 24.08.2016 року (дата призначення пенсії).

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що за звернення із даним позовом позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 1211,20грн.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплаченого ним суму судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 605,60грн.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невключення до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 17.11.1981 р. по 03.08.1984 р. під час перебування у закордонному відрядженні в Нігерії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи під час перебування у закордонному відрядженні в Нігерії з 17.11.1981 р. по 03.08.1984 р. та здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше сплачених сум з дня звернення - 08.04.2024 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4, ЄДРПОУ 38598371) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова