Рішення № 121320176, 02.09.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4941/24

Провадження № 2/752/3936/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 вересня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Тертій К.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 65 744,27 грн. страхового відшкодування.

Посилається в позові на те, що 07 чеврня 2021 року між ТОВ «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 був укладений Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальної власників наземних транспортних засобів № АР-0007534736, предметом якого є страхування транспортного засобу Volksagen Trasporter, д.н. НОМЕР_1 .

27 січня 2022 року в м. Києві на вул. Жмеринській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням відповідача, та автомобіля Audi А6, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2022 року відповідач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

15 лютого 2022 року ТОВ «Альфа-Гарант» була отримана претензія ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», страховика за Договором страхування наземного транспорту №615/21-Т/Ц4. яким застраховано пошкоджений транспортний засіб Audi А6, д.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3

19 грудня 2022 року була укладена угода про виплату страхового відшкодування в розмірі 65 744, 27 грн.

26 грудня 2022 року був складений страховий акт, затверджено розрахунок страхового відшкодування та виплачено страхове відшкодування на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

З огляду на це, відповідано до п.п. «а» п.38.1 ст.38Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 06 березня 2024 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 12 березня 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі відповідач своїм правом не скористався, відзив на позову заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом встановлено, що що 07 чеврня 2021 року між ТОВ «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 був укладений Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальної власників наземних транспортних засобів № АР-0007534736, яким був забезпечий транспортний засіб Volksagen Trasporter, д.н. НОМЕР_1 .

27 січня 2022 року на вул.Жмеринській в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням відповідача, та автомобіля Audi А6, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2022 року відповідач визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.

Встановлено також, що 15 грудня 2021 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та потерпілою особою в ДТП ОСОБА_3 був укладений договір страхування наземного транспоту №6715/21-Т/Ц4, власником якого є ОСОБА_3 .

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» власнику пошкодженого транспортного засобу було виплачено страхове відшкодування.

19 грудня 2022 року між ТОВ «Альфа-Гарант» та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» була укладена Угода про здійснення страхового відшкодування, в тому числі за обставинами дорожньо-танспортної пригоди за участі забезпеченого страспортного засобу Audi А6, д.н. НОМЕР_2 , на суму 65 744,27 грн.

Вказана сума позивачем була перерахована ПрАТ«СК «Арсенал Страхування» платіжною інструкцією №32486 від 26 грудня 2022 року.

( а.с. 9 - 33 )

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Такими чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді та її обставини доказуванню не підлягає.

Не подавши відзив, відповідач не спростовував і суму страхового відшкодування до виплати.

Відповідно до п.38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Враховуючи викладене вище, вину відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`ягніння та відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встанволеному законом порядку, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Сд при цьому також виходить з нступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Відповідач, отримавши позов з додатками, будучи обізнаним про наявність справи в провадженні суду, не подавши відзив, приведених у позові обставин не спростовував.

Суд при цьому також враховує, що відповідно до ч.ч.1, 2,4 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

З урахуванням даної норми закону, гарантованого законом права відповідача на подання відзиву, яким останній не скористався, суд розцінює таку поведінку відповідача як визнання ним позову.

Виходячи з цього, суд вважає вимоги позивача доведеними, а виплачену позивачем суму страхового відшкодування належною до стягнення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Звертаючись до суду, позивач надав витяг з Договору про надання правничої допомоги від 14 травня 2019 року, укладеного з Адвокатським бюро» Грідін і Партнери».

Актом прийому-передачі наданої правничої допомоги від 21лютого 2024 року сума гонорару сторонами була узгоджена в розмірі 9 000, 00грн.

Детальним розрахунком та описом наданих послуг від 21 лютого 2024 року на виконання умов договору надані такі послуги:

1.консультація клієнта щодо порядку та строків надання правничої допомоги відповідно до погодженого завдання-доручення вартістю 1 000, 00 грн./ год - 2 години вартістю 2 000,00 грн.;

2.підготовчі дії: з`ясування. чи мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються; з`ясування, чи є інші фактичні дані. які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; збір необхідних доказів; аналіз та вивчення судової практики; визначення підсудності; виначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та розміру судових витрат, написання позовної заяви, копіювання, завірення, зшивання додатків до позову, підготовка справи до відправки до суду - 9 год.- 7 000, 00 грн.

( а.с.36 - 47 )

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідач, не подаши відзив на позов, співмірності витрат на правничу допомогу не оспорював.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При визначенні суми до стягнення суд виходить з чисельної практики Верховного Суду, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, згідно з якою зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу можливе лише у разі подання відповідного клопотання сторони.

В постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові від 28 грудня 2020 року в справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 201/14495/16 від 30 вересня 2020 року, в окремих випадках суд може самостійно зменшувати розмір відшкодуваня витрат на правову допомогу.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд враховує, що справа розглядалася судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Із наданих суду доказів вбачається перелік послуг, наданих позивачу, пов`язаних з підготовкою та розглядом справи судом.

Суд також враховує, що в даній категорії справ давно склалася усталена судова практика та давно визначені способи захисту порушених прав.

З урахуванням цього суд вважає, що для фахівця в галузі права, яким є професійний адвокат, проаналізувати судову практику, надавати консультацію та такий тривалий час вивчати надані клієнтом документи та вирішувати інші питання правничої допомоги, викладені в п.2 розрахнку, не потребувало таких значних затрат часу.

Суд зважає на те, що справа не представляє собою особливої складності для фахового адвоката,по даній категорії справ давно склалася усталена судова практика, а тому суд вважає, що адвокатом у акті зазначено наднормову кількість часу для підготовки справи до розгляду судом.

Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, предмет позову, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 15,16, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальніст «Альфа Гарант» 65 744, 27 грн. страхового відшкодування, 3028, 00 грн. судового збору та 5 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальніст «Альфа Гарант», адреса: 03133, м.Київ, бул. Лесі Укранки, 26, ЄДРПОУ 32382598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя К.В.Машкевич