Рішення № 121295111, 27.08.2024, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 27.08.2024

Справа № 334/3466/24

Провадження № 2/334/1885/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Коломаренко К.А.

при секретарі Цілінко А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

26квітня 2024року позивачТовариство зобмеженою відповідальністю«Коллект Центр»звернулося доЛенінського районногосуду м.Запоріжжя зпозовною заявою,поданою запідписом директора ОСОБА_2 ,до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості,в якійпросить стягнутиз відповідачазаборгованість закредитним договором№331909від 27.08.2020у розмірі45969,00гривень,витрати посплаті судовогозбору врозмірі 3028,00гривень тавитрати направову допомогуу розмірі13000,00гривень.

В обґрунтування якого посилався на те, що 27.08.2020 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №331909, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в сумі 15000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути використану суму в строк до 28.07.2023 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами. 30.06.2021 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №30-06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Слон кредит» на користь ТОВ «Вердикт Капітал» було відступлено право вимоги за кредитним договором №331909 від 28.07.2020 року. В свою чергу, ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги за зазначеним кредитним договором було відступлено на користь ТОВ «Коллект центр» за договором відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року. Посилаючись на вказані обставини, а також невиконання позичальником умов договору, внаслідок чого станом на 08.04.2024 року виникла заборгованість в сумі 45 969 грн. 00 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 14452 грн. 59 коп., заборгованості по відсотках на момент відступлення права вимоги в сумі 24 818 грн. 73 коп., заборгованість за відсотками згідно Договору кредиту 6697,68 гривень, 3% річних в сумі 0 грн. 00 коп., інфляційних витрат в сумі 0 грн. 00 коп..

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.05.2024 року було відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

05.06.2024 року засобами поштового зв`язку від Міністерства соціальної політики України надійшла витребувана інформація, згідно якої ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування та фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

В призначені судові засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві позивач просив розглядати справу за відсутності його представника, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач за викликами до суду не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно за зареєстрованим місцем проживання як внутрішньо-переміщена особа та шляхом надсилання СМС-повідомлень, про причини своєї неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Враховуючи зазначене, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.280,281ЦПК України було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних в матеріалах справи доказів та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши надані позивачем до заяви на підтвердження позовних вимог докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28.07.202 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №331909, підписаний відповідачем особисто, відповідно до умов п.п.1.3-1.5 якого встановлена сума кредиту в розмірі 15 000 грн., строк кредиту 1095 днів, термін повернення кредиту 28.07.2023 року (включно), сплата відсотків за користування кредитом - 25% в день за перший день користування кредитом та 85% річних за всі наступні дні користування.

Пунктом 2.1 кредитного договору було передбачено, що позичальнику надаються кошти в сумі 12000,00 грн. у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки реквізити якої зазначені споживачем в особистому кабінеті. Кошти в розмірі 3000,00 грн. перераховуються на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом відповідно до п.3.5 договору.

28.07.2020 року ТОВ «Слон кредит» на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 було перераховано кошти в сумі 12000,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №2920 від 28.07.2020 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст.626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.638ЦК України договір є укладеним,якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1055ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зіст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Уст.526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання передбачені ст.611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Відповідно до п.1 чю1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту ст.1078ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

30.06.2021 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №30-06/2021, відповідно до умов якого на користь останнього було відступлено право вимоги за кредитним договором №331909 від 28.07.2020 року.

Вказане підтверджується долученими до позову копіями відповідного договору факторингу, реєстром боржників, актом прийому-передачі реєстру боржників, платіжним дорученням про перерахування ТОВ «Вердикт Капітал» коштів на рахунок ТОВ «Слон кредит».

Згідно розрахунку заборгованості станом на дату відступлення права вимоги 30.06.2021 року, заборгованість відповідача за кредитним договором становила 20457 грн. 22 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту в сумі 15 000 грн. 00 коп., заборгованості по відсотках на момент відступлення права вимоги в сумі 6004 грн. 63 коп.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, за яким на користь останнього було відступлено право вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачем.

Вказане підтверджується долученими до позову копіями відповідного договору, актом прийому-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників.

Посилаючись на вказані обставини, позивач в пред`явленому позові просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 08.04.2024 року, в сумі 45 969 грн. 00 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 14452 грн. 59 коп., заборгованості по відсотках на момент відступлення права вимоги в сумі 24 818 грн. 73 коп., заборгованість за відсотками згідно Договору кредиту 6697,68 гривень.

Суд враховує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постановах від 28.03.2018 року у справі №14-10цс18, від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18).

За вказаних обставин, оскільки відповідач у встановлений в договорі строк повернення кредиту останній не повернув, проценти за користування кредитними коштами в повному обсязі не сплатив, суд приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №331909 від 28.07.2020 року, яка існує станом на 08.04.2024 року, в сумі 45 969 грн. 00 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 14452 грн. 59 коп., заборгованості по відсотках на момент відступлення права вимоги в сумі 24 818 грн. 73 коп., заборгованість за відсотками згідно Договору кредиту 6697,68 гривень.

Відповідно до ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.

В частині стягнення з відповідача понесених позивачем по справі витрат на правову допомогу суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до ст.ст.134,137,141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.134ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 2 ст.141ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 року у справі №904/1907/15).

В своєму позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 13000 грн., на підтвердження чого надав договір про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023 року між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №334 від 01.03.2024 року, платіжну інструкцію від 15.03.2024 року про перерахування коштів за договором.

Відповідно до заявки про надання юридичної допомоги №334 від 01.03.2024 року за договором №02-01/2023 від 02.01.2023 року адвокатським об`єднанням позивачу було надано послуги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 13000 грн., що включає в себе надання усної консультації з вивчення документів (2 години, вартість за годину - 2000 грн., ціна - 4000 грн.); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (3 години, вартість за годину - 3000 грн., ціна - 9000 грн.).

Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року усправі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.(Постанова Великої Палати Верховного Суду справа №755/9215/15-ц від 19.02.2020 року).

Так, відповідно до положень ч.6 ст.137ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Суд враховує, що стосовно справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами існує стала судова практика. Вказана справа з огляду на ціну позову, в силу ст.19ЦПК України віднесена до категорії малозначних та розглядається в спрощеному позовному провадженні. До позовної заяви додавались документи, що були у розпорядженні позивача, а тому, підготовка документів для звернення до суду в рамках даної справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Також враховує, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу становить 13000 грн., що складає 28% від ціни позову.

За вказаних обставин, виходячи із положень ч.3ст.141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським об`єднанням роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн. є завищеними.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу, зменшивши їх розмір та стягнувши з відповідача на користь позивача вказані витрати в сумі 5000,00 грн.

Всього, таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 8028 грн. (3028+5000).

Керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 207, 512, 514, 525, 549, 612, 616, 625, 627, 629, 638, 642, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 4, 5,10-13,76-81, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-268, 280, 281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором №331909 від 28.07.2020 року, яка виникла станом на 08 квітня 2024 року, в сумі 45969,00 гривень (сорок п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять грн.. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати в сумі 8028,00 гривень (вісім тисяч двадцять вісі гривень 00 коп.), з яких: судовий збір в сумі 3028 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Коломаренко К. А.