Рішення № 121285527, 28.08.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8183/24

Категорія 71

2/295/2144/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом виконавчого комітету Житомирської міської ради до ОСОБА_1 третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з відповідача на користь особи чи установи, яка у подальшому буде здійснювати догляд за дітьми, аліментів на утримання таких дітей в розмірі 1/3 частини усіх видів доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно.

В обґрунтування вимог вказано, що відповідач злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дітей: не здійснює належний догляд за ними, зловживає спиртними напоями, на тривалий час залишає дітей без батьківського піклування, таким чином самоусунулась від виконання материнських обов`язків щодо дітей.

Ухвалою від 13.06.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження (а.с. 78).

Представник позивача та представник третьої особи подали до суду заяви, в яких просили розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, не заперечували проти заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 10.07.2024, 28.08.2024 не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст. 211 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та постановити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (а.с. 10-11).

Відомості про батька дітей записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу (а.с. 12-13).

Відповідач злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. З метою усунення причин та умов неблагополуччя в сім`ї суб`єктами соціальної роботи з відповідачем систематично проводилася профілактична робота, наголошувалося на необхідності ведення здорового способу життя та неприпустимості залишення дітей без батьківського піклування, створення задовільних умов для проживання дітей.

Комісією служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради неодноразово проводились обстеження умов проживання відповідача, за результатами яких затверджувались відповідні акти. За результатами таких обстежень в більшості випадків встановлено незадовільні умови проживання, а саме - бруд, сміття, безлад, сморід, значні борги за оплату комунальних послуг та інше.

У зв`язку з неналежним доглядом відповідача за дітьми, останніх було неодноразово вилучено із родини на підставі актів проведення оцінки рівня безпеки дітей в сім`ї, а саме 10.04.2024 та 25.04.2024.

Крім цього, 20.05.2024 під час планового відвідування сім`ї встановлено, що відповідач разом зі співмешканцем ОСОБА_4 отримали державну соціальну допомогу при народженні малолітньої ОСОБА_3 , систематично зловживають алкогольними напоями, залишають новонароджену дитину на догляд малолітній доньці ОСОБА_2 , яка має інвалідність.

Зі змісту позову контроль службою у справах дітей, а також супровід родини Богданець міським центром соціальних служб міської ради здійснювався постійно та систематично - суб`єктами соціальної роботи відповідачу неодноразово надавалася допомога у вигляді продуктів харчування за рахунок благодійних організацій, житомирського міського центру соціальних служб Житомирської міської ради, речі особистої гігієни, одяг для дитини.

За неналежне виконання батьківських обов`язків працівниками правоохоронних органів направлялися протоколи про адміністративні правопорушення до суду щодо притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.

22.05.2024 під час планового відвідування родини Бондарець вчергове встановлено незадовільні умови проживання, складено акт оцінки рівня безпеки дитини в сім`ї.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №832 від 22.05.2024 затверджено висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 72-74).

Відповідно до висновку, виходячи з інтересів дітей, позбавлення батьківських прав відповідача щодо малолітніх дітей є доцільним.

З викладеного вище в сукупності вбачається, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей.

Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно ч. 1 ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - це акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, мати (батько) можуть вважатися такими, що ухиляються від обов`язку по вихованню дитини, якщо вона (він) не проявляють про неї батьківської турботи, хоча мають таку можливість.

Згідно ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, що відповідає приписам ч. 3 ст. 181 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

Виходячи з вищенаведеного, засад розумності та справедливості, суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягувати аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітків (доходу), але не менше 50 відсотків для дітей відповідного віку, щомісячно, на користь особи чи установи, яка у подальшому буде здійснювати догляд за ними.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 13 ЦПК України).

Тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, беручи до уваги, що з наявних у справі доказів підтверджуються ті обставини, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання дітей, не турбується про фізичний, духовний та моральний розвиток дітей, не проявляє материнської турботи та піклування про дітей, а отже свідомо нехтує своїми батьківським обов`язками, суд дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Із наведеного слідує, що позивач при зверненні до суду в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору.

Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем було заявлено дві позовні вимоги, а саме: немайнового характеру (про позбавлення батьківських прав) та майнового характеру (про стягнення аліментів).

Так, у відповідності до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір, який підлягав би сплаті за вищевказані позовні вимоги, виходячи зі змісту позовних вимог, становить загальну суму 6056 грн., з яких: 3028 грн. за вимогу про позбавлення батьківських прав та 3028 грн. за вимогу про стягнення аліментів.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», тому, виходячи із положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки слід також стягнути на користь держави судовий збір в загальному розмірі 6056, 00 грн.

Керуючись статями ст. 51 Конституції України, ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву виконавчого комітету Житомирської міської ради до ОСОБА_1 третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітків (доходу), але не менше 50 відсотків для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.05.2024 року і до досягнення старшою дитиною повноліття на користь особи чи установи, яка у подальшому буде здійснювати догляд за дітьми. Після досягнення старшою дитиною повноліття аліменти стягувати за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Виконавчий комітет Житомирської міської ради, адреса: м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ: 04053625.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: служба у справах дітей Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ: 04053625.

Повний текст рішення виготовлено 28 серпня 2024 року.

Суддя Л.М. Чішман