Постанова № 12127193, 03.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16741/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2010 року у справі за позовом дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Волинської філії до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в особі Волинської філії звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002782399/0 від 05.11.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Луцька ОДПІ подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про задоволення позову.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками державної податкової адміністрації у Волинській області проведено планову виїзну перевірку ВФ ДК «Газ України HAK «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки складено акт № 387/23-99/23253092 від 26.10.2009 року.

Актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 27452654,00 грн. в тому числі за жовтень 2007 року на суму 1031781 грн., за листопад 2007 року на суму 2005541,00 грн., за грудень 2007 року на суму 2419303,00 грн., за лютий 2008 року на суму 797539,00 грн., за березень 2008 року на суму 4158213,00 грн., за квітень 2008 року на суму 2178193,00 грн., за травень 2008 року на суму 470158,00 грн., за червень 2008 року на суму 713178,00 грн., за липень 2008 року на суму 481629 грн., за серпень 2008 року на суму 690548,00 грн., за вересень 2008 року на суму 823234,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 2077899,00грн., за листопад 2008 року на суму 4035047,00 грн., за грудень 2008 року на суму 5570391,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією 05.11.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0002782399/0 яким за позивачем визнано суму податкового зобов'язання в розмірі 41178981,00 грн. в тому числі за основним платежем 27452654,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 13726327,00 грн.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку .

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

У відповідності до ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Статтею 665 ЦК України передбачено: за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз норм чинного законодавства вказує на те, що операції з передачі майна від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до ВФ ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»не підпадають під визначення операцій з купівлі-продажу оскільки не відбувається перехід права власності, і відповідно на ВФ ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»відсутні операції з придбання природного газу.

Отже, висновок щодо завищення Волинською філією ДК «Газ України»податкового кредиту на суму 27518763,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду та постановлення нової про відмову в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2010 року скасувати, постановити нову про відмову в позові.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 08.11.2010 року.