Рішення № 12126057, 02.11.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2010 р. Справа № 20/147

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишин А.Р. розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства «Районний інформаційно-комп’ютерний центр Костопільської районної ради Рівненської області»

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Костопільський домобудівний комбінат»

третя сторона на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Костопільська районна рада Рівненської області

про визнання договору недійсним та повернення орендної плати по договору в розмірі 3570 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: директор –Несесюк Ю.В..

Від відповідача: Клюка В.Є. (дов. № 74а/1-1 від 11.08.2009р.); Дробот В.І. (дов. № 9 від 11.10.2010р.).

Від третьої особи: Лазуренко В.О. (дов. № 406/01-11 від 27.09.2010р.).

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Районний інформаційно-комп’ютерний центр Костопільської районної ради Рівненської області»(надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Костопільський домобудівний комбінат»(надалі –Відповідач) в якій просить визнати недійсним з 1 квітня 2008 року договір оренди № ВАТ/КП РІЦ-ОП-08 від 25 березня 2008 року (а.с. 9-11; надалі –Договір), укладений між Позивачем і Відповідачем, та повернути орендну плату по Договору отриману Відповідачем в розмірі 3 570 (три тисячі п’ятсот сімдесят) грн. 00 коп.. Судові витрати Позивач просить покласти на Відповідача.

Ухвалою суду від 28 вересня 2010 року по справі № 20/147 (а.с. 39) судом залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача –Костопільську районну раду Рівненської області (надалі –Третя особа)

Представник Позивача підтримав позовні вимоги в судовому засіданні з підстав вказаних у: позовній заяві (а.с. 2-4); письмовому обґрунтуванні (а.с. 58-59).

Представники Відповідача заперечили проти позову з підстав вказаних у: відзиві (а.с. 31-32).

Представник Третьої особи підтримав позовні вимоги Позивача в судовому засіданні з підстав вказаних у: пояснення по справі (а.с. 43-44).

Водночас, суд зауважує, що ухвалою господарського суду по даній справі від 12 жовтня 2010 року (а.с. 54) суд вимагав від сторін подачі зазначених у даній ухвалі доказів, в тому числі від Відповідача: докази наявності у Відповідача права власності на орендоване по Договору приміщення в місті Костопіль по вулиці Грушевського, 4, загальною площею 10,27 метри квадратних.

Відповідач в письмовому клопотанні про витребування доказів (а.с. 61) та представники Відповідача усно в судовому засіданні від 2 листопада 2010 року вказали, що у Відповідача відсутні докази, які витребовувалися ухвалою суду від 12 жовтня 2010 року.

Так, представники Відповідача вказали, що в розпорядженні Відповідача відсутній технічний паспорт на громадський будинок кафе по вул. Грушевського, 4 у місті Костопіль, який був чинним на момент укладання Договору. В письмовому клопотанні та в усних поясненнях, в зв’язку з вищевказаним, представники Відповідача просили суд витребувати від КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»копію технічного паспорту на громадський будинок кафе, розташованого у м. Костопіль по вул. Грушевського 4, та чинний станом на 25 березня 2008 року.

Однак в подальшому, після подачі цих доказів представником Третьої особи, в судовому засіданні виявилася наявність даної технічної документації в представників Відповідача. Вищевказане відмічено і в протоколі судового засідання (а.с. 77), після оформлення якого представники сторін підписалися в ньому.

Згідно частини 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

На думку господарського суду Рівненської області, вищевказане (попередні чотири абзаци) свідчить про ухилення Відповідача від вчинення дій, покладених господарським судом на Позивача (не надання витребуваних судом доказів, та лжесвідчення щодо відсутності у Відповідача даних доказів). Відповідно до пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарським судом на Позивача покладається штраф у розмірі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн.. 00 коп..

Заслухавши пояснення представників Позивача, Третьої особи та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підставні, обґрунтовані та підлягають до задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що 25 березня 2008 року Позивач та Відповідач уклали Договір, згідно пунктів 1.1, 1.2.1, 1.2.2 якого: Відповідач передає, а Відповідач приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення, яке знаходиться на першому поверсі будівлі комплексу ресторану «Едельвейс»та перебуває на балансі Позивача; приміщення, що передається в оренду знаходиться в Рівненській області, м. Костопіль по вул. Грушевського, 4; загальна площа приміщення, що передається в оренду –10,27 квадратних метри.

Як встановлено частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В силу дії частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зауважує, що 24 березня 2010 року Львівським апеляційним господарським судом винесено постанову (а.с. 13-16), якою скасовано рішення господарського суду Рівненської області від 27 жовтня 2009 року у справі № 2/142 та прийнято нове рішення, яким визнано за Третьою особою право власності на частину першого поверху будівлі гуртожитку в місті Костопіль по вулиці Грушевського, 2…

Дану постанову залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 28 липня 2010 року (а.с. 17-20).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 березня 2010 року зокрема встановлено, що:

… «згідно рішення Третьої особи № 134 від 14.06.2001 року, прийнятим за клопотанням Відповідача, Третьою особою було прийнято у спільну власність територіальних громад району об’єкти соціальної інфраструктури даного Товариства, зокрема, й гуртожиток, площею 2406 кв.м., вартістю 307 тис. грн., розташований по вул. Грушевського, 2.

Згідно акту приймання-передачі від 31.07.2001 року гуртожиток по вул. Грушевського, 2 було в цілому передано від Відповідача до Відділу освіти Костопільської районної адміністрації. Разом з будівлею також передано технічний паспорт з поверховими планами, довідку про вартість майна за залишковою сумою 307 010 грн. 00 коп..

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Костопільської міської ради від 13.12.2006 року Третій особі було видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно: будівлю гуртожитку по вул. Грушевського (Леніна), 2, загальною площею 2958,9 кв.м.

При цьому, не заслуговують на уваги твердження Відповідача щодо не доведення Третьою особою підстав збільшення площі гуртожитку по вул. Грушевського, 2, оскільки дані встановлення даних обставин виходить за межі дослідження в даній справі, так як предметом спору в ній є лише встановлення наявності чи відсутності в Третьої особи права власності на спірне приміщення площею 53,3 кв.м..

Листом від 22.10.2008 року Третя особа звернулась до Відповідача про звільнення частини приміщення І поверху, площею 53,3 кв.м., яке використовується рестораном «Едельвейс».

Листом у відповідь від 05.11.2008 року № 77/1-1 Відповідач повідомив Третю особу про те, що прибудова до гуртожитку –приміщення ресторану «Едельвейс», площею 616,8 кв.м. не передавалось у власність Третьої особи, і з 2002 року знаходиться на праві власності Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з рішення Виконавчого комітету Костопільської міської ради від 18.10.2002 року № 844, свідоцтва про право власності від 14.11.2002 року, приміщення ресторану «Едельвейс»в цілому, знаходиться на праві власності у Відповідача.

…

… в підтвердження права власності на спірне майно, Третьою особою подано суду вищезазначені рішення Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001 року, акт приймання-передачі від 31.07.2001 року гуртожитку по вул. Грушевського, 2 з доданими до нього по поверховими планами, довідкою про вартість майна; рішення Виконавчого комітету Костопільської міської ради від 13.12.2006 року та свідоцтво про право власності на будівлю гуртожитку по вул. Грушевського (Леніна), 2.

Апеляційний суд оцінивши в сукупності вищенаведені докази відповідно до ст. 43 ГПК України, та обставини якими вони стверджуються, зокрема, склад та вартість об’єкта нерухомості, що передався в спільну власність територіальних громад району, в порівняння також з наявними в матеріалах справи копіями по поверхових планів будівель по вул. Грушевського (Леніна), 2 та 4, на момент їх прийняття в експлуатацію, та з даними технічних паспортів на згадані будівлі, виготовлених сторонами вже на протязі 2002-2006 років, а також подані відповідачем: розпорядження голови Костопільської райдержадміністрації № 468-р від 30.12.1998 року, акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 29.12.1998 року, рішення Виконавчого комітету Костопільської міської ради від 18.10.2002 року № 844, свідоцтва про право власності від 14.11.2002 року, приходить до висновку про те, що спірні приміщення є складовою частиною будівлі гуртожитку по вул. Грушевського, 2. В той же час, ні з рішення Костопільської районної ради № 134 від 14.06.2001 року, ні з акту приймання-передачі від 31.07.2001 року гуртожитку по вул. Грушевського, 2 не вбачається, що Третій особі було передано в спільну власність громад району не всю будівлю гуртожитку. При цьому, на думку колегії суддів апеляційного суду, не заслуговують на увагу посилання Відповідача на те, що на час передачі будівлі гуртожитку Третій особі в 2001 році, спірні приміщення гуртожитку увійшли до реконструйованого приміщення кафе (ресторану) «Едельвейс», оскільки як вбачається зі змісту розпорядження голови Костопільської райдержадміністрації № 468-р від 30.12.1998 року, акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 29.12.1998 року, площа кафе після реконструкції в 1998 році склала 350 кв.м., тоді як з даних експлікації приміщень І поверху згаданого будинку кафе, що знаходяться в матеріалах справи та є додатком до технічного паспорту на згаданий будинок, виготовленому відповідачем в 2002 році, площа приміщень І поверху ресторану складає 430,8 кв.м., що на 80,8 кв.м. більше, ніж на час реконструкції даного кафе в 1998 році, та, оскільки Відповідачем не доведено інших проведених ним в установленому законодавством України порядку реконструкцій даної будівлі кафе, відповідно й на час передачі будівлі гуртожитку по вул. Грушевського, 2 в комунальну власність громад району.

За наведеного, в суду відсутні доказові матеріали, які б спростовували входження спірного приміщення до складу будівлі гуртожитку по вул. Грушевського, 2, згідно рішення Третьої особи № 134 від 14.06.2001 року, акту приймання-передачі від 31.07.2001 року, та його передачу в спільну власність територіальних громад Костопільського району в особі уповноваженого органу –Костопільської районної ради.

При цьому, суд першої інстанції при оцінці доказів у справі, зокрема документів, що посвідчують право власності на майно, право на яке не визнається, чи оспорюється сторонами, зобов’язаний встановити первинність, а отже, й законність, виникнення права власності в сторін спору, з застосуванням при оцінці таких доказів вимог ч. 2 ст. 3 ГПК України. Зокрема, в даному випадку, як вбачається колегією суддів апеляційного суду, враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції факту виникнення у Третьої особи відповідно до частин 5, 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»№ 147/98-ВР від 03.03.1998 року, з моменту підписання акту приймання-передачі від 31.07.2001 року права власності на будівлю гуртожитку по вул. Грушевського, 2, в місті Костополі, в тому числі й на спірні приміщення, подані Відповідачем рішення Виконавчого комітету Костопільської міської ради від 18.10.2002 року № 844, свідоцтво про право власності від 14.11.2002 року, не можуть братись до уваги в частині, що стосуються спірних приміщень, оскільки вони не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316-319,321 ЦК України, ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 8 Господарського кодексу України, ст.ст. 26, 30, 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 щодо непорушності права власності на майно та підстав щодо оформлення права власності на спірне майно.

…

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що Третя особа підставно звернулась з позовом в господарський суд про захист її невизнаного Відповідачем права власності на частину І поверху будівлі гуртожитку в місті Костопіль, вул. Грушевського, 2, площею 53,3 кв.м. (позиції плану І поверху: 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5,2-6,2-7 даної будівлі), що відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 16, 392 Цивільного кодексу України.

Також колегія апеляційного суду, враховуючи встановлення судом факту наявності у Третьої особи права власності на спірні приміщення, не визнання Відповідачем права власності Третьої особи на них та заперечення щодо їх повернення Раді, тобто фактично встановлення перешкод в користуванні та розпорядженні власником – Третій особі своїм майном, вважає, що відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України підлягає й до задоволення позов в частині усунення Відповідачем перешкод в користуванні частинами І поверху будівлі гуртожитку в місті Костопіль, вул. Грушевського, 2, площею 53,3 кв.м. (позиції плану І поверху: 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5,2-6,2-7 даної будівлі) та зобов’язання Відповідача звільнити згадані приміщення.

…»…

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України: факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі особи.

Згідно ж зі статтею 761 Цивільного кодексу України: право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Враховуючи те, що в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 24 березня 2010 року по справі № 2/142 встановлено факт виникнення у Третьої особи відповідно до частин 5, 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» № 147/98-ВР від 3 березня 1998 року, з моменту підписання акту приймання-передачі від 31 липня 2001 року права власності на будівлю гуртожитку по вул. Грушевського, 2, в місті Костополі, в тому числі й на спірні приміщення –апріорі в момент підписання Договору (25 березня 2008 року) Відповідач (виходячи з даного судового рішення по справі № 2/142) не мав права на передачу в оренду зазначеного вище майна.

Усе вищевказане, в свою чергу, на думку господарського суду свідчить про порушення в момент укладання Договору частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки виходячи зі встановлених у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 24 березня 2010 року по справі № 2/142 фактів (відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України), станом на 25 березня 2008 року (з 31 липня 2001 року) Відповідач (в силу дії статті 761 Цивільного кодексу України) не мав право передання майна у найм та не був уповноважений на це Третьою особою.

Крім того, суд зауважує, що згідно наявних у матеріалах справи доказів (а.с. 66-74) Відповідач не мав (з урахуванням зареєстрованих в 2002 році приміщень за Відповідачем [право на які з 2001 року належать Третій особі за рішенням суду по справі № 2/142]) серед привласнених Відповідачем приміщень в м. Костопіль по вул. Грушевського, 2 (4) приміщення площею 10,27 квадратних метри. Дане, в свою чергу, свідчить про реальну відсутність об’єкту оренди по Договору (приміщення, в Рівненській області, м. Костопіль по вул. Грушевського, 4, загальною площею 10,27 квадратних метри)…

Таким чином, при укладанні Договору, апріорі не могло бути настання як реального наслідку –передача в оренду неіснуючого приміщення площею 10,27 квадратних метри (в судовому засіданні сторони вказали що реально передавалося приміщення під № 33 [а.с. 71] площею 14,7 метри квадратних)…

Усе вищевказане, в свою чергу, на думку господарського суду свідчить про порушення в момент укладання Договору частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України

Як встановлено частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Доводи Відповідача, висвітлені у відзиві (а.с. 31-32), спростовуються усім вказаним вище в даному судовому рішенні.

Враховуючи усе вищевказане у даному судовому рішенні, підлягають задоволенню вимоги Позивача щодо визнання недійсним Договору, укладеного між Позивачем і Відповідачем

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вбачається з наявних у справі доказів, Позивач сплатив Відповідачу по Договору орендну плату в розмірі 3 570 (три тисячі п’ятсот сімдесят) грн. 00 коп..

З урахуванням усього вищевказаного підлягають до задоволення вимоги щодо повернення орендної плати по Договору отриманої Відповідачем –в розмірі 3 570 (три тисячі п’ятсот сімдесят) грн. 00 коп..

У відповідності до абзацу 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись пунктом 5 статті 83, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір оренди приміщення № ВАТ/КП РІЦ-ОП-08 від 25 березня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Костопільський домобудівний комбінат»(35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанське, 9, код 00273933) та Комунальним підприємством «Районний інформаційно-комп’ютерний центр Костопільської районної ради Рівненської області»(35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Грушевського, 2, код 32358848).

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Костопільський домобудівний комбінат», 35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанське, 9, код 00273933 на користь Комунального підприємства «Районний інформаційно-комп’ютерний центр Костопільської районної ради Рівненської області», 35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Грушевського, 2, код 32358848 –3 570 (три тисячі п’ятсот сімдесят) грн. 00 коп. сплаченої по договору орендної плати, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. витрат по держмиту та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Костопільський домобудівний комбінат», 35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанське, 9, код 00273933 в доход Державного бюджету України штраф в розмірі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп..

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 08.11.2010р.

Суддя