Рішення № 121258484, 21.08.2024, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4919/23

Провадження № 2/191/1433/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Окладнікової О.І., за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю., представника відповідача - адвоката Циба С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2023 року до суду звернувся позивач із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №631127419 в розмірі 67831,97 грн.

Позовні вимоги АТ «Сенс Банк» обґрунтовані наступним.

25.03.2019 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування відновлювальної кредитної лінії №631127419, відповідно до якої банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, однак, відповідач порушив зобов`язання: кредит не повертає, заборгованість станом на 22.01.2023 року склала 67831,97 грн. Прохає стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також витрати на сплату судового збору.

Ухвалою суду від 28.12.2023 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до слухання у судовому засіданні.

07.05.2024 року від представника відповідача - адвоката Циба С.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив, що позовна заява не містить обґрунтування позовних вимог, а саме не зазначено з чого саме складається заявлена сума боргу 67831,97 грн., як ця сума утворилась та з чого саме складається і яку правову природу має. У позові не зазначено скільки саме коштів було взято в кредит (тіло боргу), яким чином був встановлений кредитний ліміт, які рахунки відкривались відповідачу та які кредитні картки з яким строком дії видавались, які були умови кредитування, чи відбулось порушення договору та якщо відбулось, то коли саме (у які періоди), чи нараховувались проценти, пеня, штрафні санкції та якщо нараховувались - то у якому розмірі. Також представник відповідача зазначає, що позивачем наведений невірний розрахунок заборгованості відповідача, оскільки не містить жодних арифметичних формул чи пояснень щодо здійснення арифметичних операцій. Відповідач вважає, що ним було з урахуванням комісій за зняття або переказ фактично отримано від позивача 140591,42 грн. Натомість відповідач без урахування комісій за поповнення сплатив позивачу 129916,02 грн. Таким чином, у відповідача відсутня зазначена у позовній заяві заборгованість перед позивачем. Також відповідач зазначає, що йому безпідставно нараховані відсотки та комісії, обґрунтування права їх нараховувати та розміру відсутнє, тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують, проти заочного розгляду не заперечують.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку, приходить до наступних висновків.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа» банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.

21.03.2019 року ОСОБА_1 підписав та подав АТ «Альфа Банк» пропозицію (оферту) на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631127419, у якій зазначив умови для її укладення: «тип кредиту» - «кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії», ліміт кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн., процентна ставка - 35,99 %. Акцепт пропозиції на укладення угоди кредиту № 631127419 він отримав 22.03.2019 року.

21.03.2019 року відповідач підписав анкету-заяву про акцент Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» ( зворот а.с.5), Паспорт споживчого кредиту ( зворот а.с.6).

В анкеті-заяві (частина 2) відповідач підтвердив Акцепт публічної пропозиції та укладення Договору між ним та банком на умовах, викладених у Публічній пропозиції та Додатках до Договору, що розміщені на сайті банку ( п.2.1.1.). Підтвердив, що в день підписання цього акцепту отримав примірник Договору та всіх додатків до нього.

У Підписаному відповідачем паспорті споживчого кредиту зазначено: «тип кредиту» - «кредитування рахунку», максимальна сума кредиту - 200000 грн., мета отримання кредиту - споживчі цілі.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача перед Банком за період з 25.03.2019 року по 28.02.2023 року загалом становить 67831,97 грн., з них:

34512,98 грн. - тіло кредиту,

96,54 грн. - відсотки за користування кредитом,

30182,88 грн. - прострочене тіло кредиту,

3039,57 грн. - відсотки за прострочену заборгованість.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Альфа-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відтак, суд вважає доведеним укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб між позивачем і відповідачем: надання кредитних коштів. Підписавши власноручно 21.03.2019 року, крім анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції, оферту на укладення угоди про надання кредиту № 631127419 від 21.03.2019 року.

Банк, здійснюючи розрахунок та пред`являючи вимоги про їх погашення, в тому числі їх розміру та порядку нарахування, окрім розрахунку кредитної заборгованості надав виписку про рух коштів по рахунку.

Умови та правила надання банківських послуг, як і Тарифи, які використовувались банком для нарахування складових частин, суду не надані. Відтак у суду відсутня можливість надання їм відповідної правової оцінки.

06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №631127419, ОСОБА_1 нарахована заборгованість у розмірі 67831,97 грн., яка складається із: 34512,98 грн. - тіло кредиту, 96,54 грн. - відсотки за користування кредитом, 30182,88 грн. - прострочене тіло кредиту, 3039,57 грн. - відсотки за прострочену заборгованість.

Також, виписка по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard містить інформацію щодо списання з рахунку відповідача сум розрахунково-касового обслуговування основної картки, комісії за обслуговування основної картки, однак, банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.

Основними принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Таким чином, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12, 81-89, 141, 229, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складений 26.08.2024 року.

Суддя О.І. Окладнікова