Рішення № 12125745, 26.10.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2010 р.Справа № 6/93 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 6/93

за позовом: комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20,

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

про стягнення 28843,46 грн

Представники сторін:

від позивача - Моргунова Т.О., довіреність № 7 від 01.07.2010;

від відповідача - участі не брали.

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" звернулось до господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 33732,80 грн заборгованості, а саме: 25744,63 грн основного боргу, 2468,48 грн інфляційних втрат, 4711,31 грн 3% річних, 808,38 грн пені.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманої теплової енергії за договорами про надання послуг по постачанню теплової енергії від Дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" № 316 від 27.10.2006 та від комунального підприємства "Теплоенергетик" № 316 від 20.10.2009.

Позивачем було уточнено розрахунок основної заборгованості, втрат від інфляції та 3 % річних, у зв'язку з чим 26.10.2010 надано заяву про зменшення позовних вимог, за змістом якої позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 28843,46 грн заборгованості, а саме: 25734,40 грн основного боргу, 1758,30 грн інфляційних втрат, 542,38 грн 3 % річних, 808,38 грн пені (а.с. 99-101).

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене Господарським процесуальним кодексом України, а також те, що ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд приймає зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви.

В судовому засіданні 26.10.2010 присутнім представником позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримано у повному обсязі.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01531449 від 18.10.2010 (а.с. 86).

Поряд з тим від відповідача 11.10.2010 до господарського суду надійшла заява, за змістом якої відповідач просив відкласти розгляд справи, призначеної до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2010, а також врахувати той факт, що договір між ним та комунальним підприємством "Теплоенергетик" № 316 укладено 10.03.2010, а не 20.10.2009, Дочірнім підприємством "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" претензії не пред'являлись, а орендарем приміщення є інше підприємство.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 6/93 в судовому засіданні 26.10.2010 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2006 між дочірнім підприємством "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології" (Енергопостачальна організація) та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) укладено договір про надання послуг по постачанню теплової енергії № 316 (далі - Договір № 316 від 27.10.2006, а.с. 13-15).

За умовами Договору Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах з метою опалення та гарячого водопостачання кафе "Таксі" (вул. Леніна, 5/5), а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у відповідності до форми власності та джерела фінансування, в терміни, передбачені цим договором.

Облік споживання теплової енергії згідно пункту 5.1 Договору № 316 від 27.10.2006 проводиться розрахунковим способом.

Згідно пункту 6.2 Споживач сплачує за спожиту теплову енергію енергопостачальній організації згідно діючих тарифів з урахуванням щомісячного температурного коефіцієнта на протязі поточного місяця, але не пізніше 15 числа місяця, слідуючого за розрахунковим.

Договір № 316 від 27.10.2006 набув чинності з 01.01.2006 і діє до 31.12.2009 з правом пролонгації (пункти 10.1, 10.4 Договору № 316 від 27.10.2006).

Додатковою угодою № 9 від 10.03.2009 до Договору № 316 від 27.10.2006 сторони визначили, що вартість спожитої теплової енергії для бюджетних установ та інших споживачів з 10.03.2009 розраховується за тарифом в розмірі 473,20 грн за 1 Гкал з урахуванням ПДВ (а.с. 12).

Між Дочірнім підприємством "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" та комунальним підприємством "Теплоенергетик" 15.09.2009 укладено угоду про поступку права на вимогу № 01/09-09 від 15.09.2009 (а.с. 23), за умовами якої Дочірнє підприємство "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" передає, а комунальне підприємство "Теплоенергетик" приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором абонентів, надалі боржників, згідно переліку, у т.ч. і фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 23).

Відповідно до пункту 2 Даної угоди комунальне підприємство "Теплоенергетик" набуває права замість Дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" вимагати від боржників належного виконання зобов'язань по розрахункам за використану теплову енергію за договорами згідно Додатку до даної Угоди (а.с. 23 на звороті - 24), а також права вимагати відшкодування інфляційних збитків і інших збитків, що підтверджуються даною Угодою, договорами між Дочірнім підприємством "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" та Боржниками, діючим законодавством.

Господарський суд керується положеннями статей 512-514 Цивільного кодексу України, за змістом яких кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пояснення позивача дана угода є дійсною (а.с. 43-44).

Таким чином, до нового кредитора (комунального підприємства "Теплоенергетик") у повному обсязі перейшли усі права первісного кредитора (Дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології"), які останньому належали згідно Договору № 316 від 27.10.2006.

Між комунальним підприємством "Теплоенергетик (Теплопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 20.10.2009 укладено договір № 316 про надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ (далі - Договір № 316 від 20.10.2009, а.с. 10-11).

За умовами Договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення кафе "Таксі" (вул. Леніна, 5/5) в потрібних йому обсягах в період опалювального сезону з 15 жовтня по 15 квітня, або за окремим рішенням, затвердженим виконкомом Кіровоградської міської ради, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами незалежно від форми власності та джерела фінансування, в терміни, передбачені цим Договором (п. 1.1. Договору № 316 від 20.10.2009).

Відповідно до п.п. 2.2.-2.4. Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Теплопостачальній організації звіт про фактичне отримання теплової енергії не пізніше 26-го числа кожного місяця.

У разі встановлення приладів обліку не на межі балансової належності, розрахунок за теплову енергію виконується з урахуванням фактичних втрат тепла на ділянці мережі від цієї межі до місця встановлення розрахункових приладів у розмірі 1% від кількості відпущеної теплової енергії на кожні 100 м теплотраси.

У розділі 3 Договору сторонами погоджено порядок розрахунків за Договором.

Так, згідно п. 3.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктами 3.2.-3.3. Договору визначено також, що Споживач сплачує попередню оплату у розмірі до 50 % від вартості теплової енергії передбаченої на розрахунковий період згідно діючих тарифів до 10 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться на протязі поточного місяця, але не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим.

Розрахунки за отриману теплову енергію проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації.

Цей Договір набирає чинності з 20.10.2009 і діє до 31.12.2014 (п. 9.1. Договору).

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Договір про постачання енергії та інших ресурсів є консенсуальним, двостороннім та оплатним. Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 25 названого Закону теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Основними обов'язками споживача теплової енергії відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та додержання вимог договору і нормативно-правових актів.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначених статтею 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом із підписаним договором.

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу, зокрема, з листопада 2009 року постачалась теплова енергія для опалення кафе "Таксі" по вул. Леніна, 5/5, яка ним споживалась.

Крім того, відповідачем не надано, а позивачем пояснено, що ним не отримано від відповідача протоколу розбіжностей або заперечень щодо укладення договору на запропонованих умовах.

Частиною 3 статті 645 ЦК України передбачено, що за згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.

Таким чином, договір № 316 про надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ від 20.10.2009 є укладеним саме з 20.10.2009, а помітка щодо дати підпису, а саме 15.03.2010 не є датою укладання даного договору.

Облік споживання теплової енергії з лютого 2009 року проводиться за приладами обліку.

З пояснень позивача, інформації, наданої Кіровоградським державним педагогічним університетом імені Володимира Винниченка, акту прийомки монтажа вузла обліку теплової енергії, листа відповідача (а.с. 62, 88, 90 - 91, 94, 96), слідує, що 05.02.2009 в приміщенні мистецького факультету Кіровоградсько державного педуніверситету, що знаходиться за адресою м. Кіровоград, вул. Леніна, 5/5 для обліку теплової енергії було встановлено прилад обліку теплової енергії. Відповідачем, який є орендарем в даному приміщенні, надано згоду на оплату за поставлену теплову енергію за лічильником.

Відповідно до пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживачі розраховуються за спожиту теплову енергію згідно з його показниками пропорційно опалювальній площі кожного споживача відповідно до договору.

Як зазначає позивач, ним у відповідності до умов Договору № 316 від 27.10.2006 та Договору № 316 від 20.10.2009 здійснювалось постачання теплової енергії відповідачеві.

Теплопостачальною організацією виставлялись відповідні рахунки - фактури на оплату відповідачем отриманих послуг теплопостачання:

- рахунок-фактура № 316/11.07 від 30.11.2007 на суму 882,92 грн;

- рахунок-фактура № 316/12.07 від 28.12.2007 на суму 942,71 грн;

- рахунок-фактура № 316/01.08 від 31.01.2008 на суму 1175,74 грн;

- рахунок-фактура № 316/02.08 від 29.02.2008 на суму 1008,38 грн;

- рахунок-фактура № 316/03.08 від 31.03.2008 на суму 635,53 грн;

- рахунок-фактура № 316/04.08 від 21.04.2008 на суму 110,16 грн;

- рахунок-фактура № 316/11.08 від 28.11.2008 на суму 688,02 грн;

- рахунок-фактура № 316/12.08 від 30.12.2008 на суму 1119,19 грн;

- рахунок-фактура № 316/01.09 від 31.01.2009 на суму 1496,62 грн;

- рахунок-фактура № 316/02.09 від 28.02.2009 на суму 962,99 грн;

- рахунок-фактура № 316/03.09 від 31.03.2009 на суму 2544,29 грн;

- рахунок-фактура № 316/04.09 від 09.04.2009 на суму 360,71 грн;

- рахунок-фактура № 316/11.09 від 30.11.2009 на суму 1779,02 грн;

- рахунок-фактура № 316/12.09 від 28.12.2009 на суму 3039,69 грн;

- рахунок-фактура № 316/01.10 від 29.01.2010 на суму 3756,42 грн;

- рахунок-фактура № 316/02.10 від 25.02.2010 на суму 4825,10 грн;

- рахунок-фактура № 316/03.10 від 30.03.2010 на суму 3340,45 грн;

- рахунок-фактура № 316/04.10 від 19.04.2010 на суму 1183,88 грн (а.с. 16-20, 60), всього на загальну суму 29851,82 грн.

Надання позивачем передбачених Договорами послуг з теплопостачання підтверджується також довідками про включення відомчих споживачів (а.с. 50-54), актом від 17.02.2010 (а.с. 92), листами відповідача від 11.12.2008 про надання згоди оплачувати за тепло по лічильнику (а.с. 94) та від 17.06.2010 про розірвання договору (а.с. 93), листами Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (а.с. 88, 96), а також актами виписки із журналу обліку теплової енергії по мистецькому факультету Кіровоградського педуніверситету за лютий - грудень 2009, січень - квітень 2010 (а.с. 63 - 66).

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договорами належним чином не виконував, сплатив заборгованість лише частково в сумі 4117,50 грн, яка зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 56-58).

Залишок заборгованості становить 25734,40 грн.

Існування за відповідачем заборгованості за надані послуги з теплопостачання позивач підтверджує також відповідним розрахунком нарахування теплової енергії помісячно за весь період заборгованості (а.с. 100).

14.05.2010 позивач звернувся до відповідача з претензією № 731 про необхідність сплати Споживачем суми заборгованості в триденний термін з моменту отримання даної претензії (а.с. 25).

Відповідач претензію № 731 від 14.05.2010 отримав 18.05.2010, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 25, зв. бік), однак відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

В результаті викладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

За приписами ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до пп. 3.2.1 Договору № 316 від 27.10.2006, пп. 5.2.7 Договору № 316 від 20.10.2009 Споживач взяв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договорами.

Доказів сплати суми боргу за послуги теплопостачання в розмірі 25734,40 грн відповідач до суду не подав, в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарським судом також враховано, що лист відповідача про розірвання договору направлений на адресу позивача лише 17.06.2010.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню в сумі 808,38 грн, інфляційних втрат в розмірі 1758,30 грн та 3 % річних в сумі 542,38 грн.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за невиконання останнім зобов'язання в розмірі 808,38 грн за період з 11.12.2009 по 08.06.2010, господарський суд враховує, що сторонами в пп. 6.3.8. Договору № 316 від 20.10.2009 передбачено сплату споживачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

За ч. 5 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені відповідає зазначеним нормам законодавства, однак при цьому, судом враховується, що позивачем при підрахунку розміру пені застосовано облікову ставку НБУ.

За розрахунком суду, розмір пені за визначений позивачем період - з 11.12.2009 по 08.06.2010, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, становить 1057,05 грн.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 11.12.2009 по 08.06.2010 підлягають задоволенню в межах позовних вимог в сумі 808,38 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане право кредитора є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність підстав для стягнення зазначених платежів не потребує обов'язкового їх зазначення в умовах договору.

За даних обставин, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з грудня 2007 року по квітень 2010 року в розмірі 1758,30 грн та 3 % річних за період з 16.12.2007 по 10.06.2010 в розмірі 542,38 грн підлягають задоволенню (а.с. 101).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (25015, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р не відомі) на користь комунального підприємства "Теплоенергетик" (25002, м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20, р/р 26006980040080 в ЦРВ ВАТ "Мегабанк" МФО 351629, код ЄДРПОУ 24153576) - заборгованість в сумі 28843,46 грн, з якої: 25734,40 грн - основний борг, 1758,30 грн - інфляційні втрати, 542,38 грн - 3 % річних, 808,38 грн - пені; а також 288,43 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г.Кабакова

Повне рішення складено 29.10.2010.