Рішення № 12125729, 29.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" вересня 2010 р. Справа № 21/165-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства Данилівської сільської ради, Київська обл., с. Данилівка

про стягнення 244364,22 гривень

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Васильєв М.А. (директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі-ДК «Газ України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Данилівської сільської ради (далі-відповідач) про стягнення 244364,22 грн., з яких: 191775,07 грн. заборгованості за договором №06/08-1833 ТЕ-17 від 29.09.2008р., 19117,29 грн. пені, 8040,93 грн. 3% річних та 25430,93 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2010р. порушено провадження у справі №21/165-10 та призначено справу до розгляду на 25.08.2010р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 25.08.2010р. та 06.09.2010р. розгляд даної справи відкладався на 06.09.2010р.та 15.09.2010р. відповідно.

03.09.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості відповідача 2 Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається, що виникнення 191775,07 грн. заборгованості за договором №06/08-1833 ТЕ-17 від 29.09.2008р. зумовлено неналежним виконанням ККЕУ МОУ своїх обов’язків в частині сплати наданих відповідачем комунальних послуг за договором №378 Т від 01.10.2007р.

Враховуючи, що предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з підстав договору №06/08-1833 ТЕ-17 від 29.09.2008р., а також припис ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення до участі у даній справі у якості відповідача 2 ККЕУ МОУ, яке не є стороною спірного договору.

В судовому засіданні 18.08.2010р. оголошувалась перерва до 29.09.2010р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2008р. між ДК «Газ України»(далі-постачальник) та Комунальним підприємством Данилівської сільської ради (далі-покупець) укладено договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/08-1833 ТЕ-17 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 4.4, 6.1 та 11.1 Договору передбачено, що постачальник згідно з цим договором зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 Договору.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2008 року по 30 квітня 2009 року, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п. 3 додаткової угоди №2 від 24.12.2008р. до Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 286612,41 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Актах приймання-передачі природного газу від 30.11.2008р. на суму 29937,98 грн., від 31.12.2008р. на суму 61408,21 грн., від 31.01.2009р. на суму 63659,12 грн., від 28.02.2009р. на суму 69369,74 грн., від 31.03.2009р. на суму 58746,22 грн., від 30.04.2009р. на суму 3491,14 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.

Зазначені Акти відповідачем оплачені частково, у розмірі 94837,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з поточного рахунку позивача, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, як зазначає позивач, в сумі 191775,07 грн.

Факт часткової оплати вартості поставленого газу за Договором у відповідності до пояснень представника відповідача, визнається також і відповідачем.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 191775,07 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого газу за Договором.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на той факт, що у відповідності до договору №679/193 від 16.10.2009р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №193 в нього не настав обов’язок по сплаті наявної за Договором заборгованості.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога є необґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник згідно з цим договором зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, 16.10.2009р. між Головним управлінням Державного казначейства України у Київській області (далі-сторона 1), Головним фінансовим управлінням Київської обласної держадміністрації (далі-сторона 2), Васильківською районною державною адміністрацією (далі-сторона 3), Комунальним підприємством Данилівської селищної ради (далі-сторона 4), Дочірньої компанії «Газ України»(далі-сторона 5) та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(далі-сторона 6) укладено договір №679/193, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №193 «Питання реалізації ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Приписами пунктів 2.2-2.7, 3.1 договору №679/193 передбачено, що Державне казначейство України перераховує кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку стороні 1 у сумі 191775,09 грн. на підставі рішення Мінфіну. Зазначену суму коштів із відповідним цільовим призначенням сторона 1 перераховує стороні 2, яка їх перераховує стороні 3, яка в свою чергу перераховує їх стороні 4 (відповідачу).

Сторона 4 перераховує стороні 5 (позивачу) 191775,09 грн. для погашення заборгованості за газ згідно Договору за 2009 рік.

З метою реалізації зазначеного договору сторони зобов’язуються до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору.

Зі змісту зазначених пунктів договору №679/193 слідує, що сторони досягли згоди щодо моменту настання у покупця обов’язку по сплаті наявної заборгованості за Договором у сумі 191775,07 грн., а саме за умови надходження останньому грошей від Васильківської районної державної адміністрації (сторони 3 за договором №679/193).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Приписами ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Втім, в порушення зазначених норм Закону позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту надходження відповідачу від Васильківської районної державної адміністрації 191775,07 грн., які у відповідності до п. 2.6 договору №679/193 мають бути сплачені позивачу у якості погашення заборгованості за Договором.

До того ж, факт ненадходження зазначених коштів підтверджується письмовими поясненнями відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведено факту надходження відповідачу від Васильківської районної державної адміністрації 191775,07 грн., за рахунок яких має бути сплачена заборгованість за Договором, суд дійшов висновку, що у відповідності до п. 2.6 договору №679/193, на момент винесення даного рішення у позивача не настало право вимоги погашення заборгованості за Договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 191775,07 грн. заборгованості за Договором є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач просить суд стягнути з відповідача 19117,29 грн. пені, нарахованої за період з 16.01.2010р. по 15.07.2010р. на 191775,07 грн. заборгованості.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем не доведено обов’язку відповідача сплатити 191775,07 грн. заборгованості за Договором, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 19117,29 пені, нарахованої позивачем на суму заборгованості за Договором, не відповідає вимогам ст. 230 ГК України, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 8040,93 грн. 3% річних, нарахованих на зростаючу суму заборгованості з урахуванням часткових оплат, за періоди: з 11.12.2008р. по 10.01.2009р. на 8207,31 грн. заборгованості, з 11.01.2009р. по 11.01.2009р. на 69615,52 грн. заборгованості, з 12.01.2009р. по 10.02.2009р. на 59615,52 грн. заборгованості, з 11.02.2009р. по 11.02.2010р. на 123274,64 грн. заборгованості, з 12.02.2009р. по 10.03.2009р. на 93274,64 грн. заборгованості, з 11.03.2009р. по 10.04.2009р. на 133644,38 грн. заборгованості, з 11.04.2009р. по 10.05.2009р. на 192390,60 грн. заборгованості, з 11.05.2009р. по 28.09.2009р. на 195881,74 грн. заборгованості, з 29.09.2009р. по 13.11.2009р. на 195266,21 грн. заборгованості, з 13.11.2009р. по 15.07.2010р. на 191775,07 грн. заборгованості;

- 25430,93 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зростаючу суму заборгованості з урахуванням часткових оплат, за періоди: з 11.12.2008р. по 10.01.2009р. на 8207,31 грн. заборгованості, з 12.01.2009р. по 10.02.2009р. на 59615,52 грн. заборгованості, з 12.02.2009р. по 10.03.2009р. на 93274,64 грн. заборгованості, з 11.03.2009р. по 10.04.2009р. на 133644,38 грн. заборгованості, з 11.04.2009р. по 10.05.2009р. на 192390,60 грн. заборгованості, з 11.05.2009р. по 28.09.2009р. на 195881,74 грн. заборгованості, з 29.09.2009р. по 13.11.2009р. на 195266,21 грн. заборгованості, з 13.11.2009р. по 15.07.2010р. на 191775,07 грн. заборгованості.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Враховуючи, що позивачем не доведено обов’язку відповідача сплатити 191775,07 грн. заборгованості за Договором, а також те, що суд при прийняті рішення не може виходити за межі позовних вимог, суд здійснював обрахунок:

- 3% річних за періоди:

1. до моменту укладання договору №679/193 від 16.10.2009р.: з 11.12.2008р. по 10.01.2009р. на 8207,31 грн. заборгованості, з 11.01.2009р. по 11.01.2009р. на 69615,52 грн. заборгованості, з 12.01.2009р. по 10.02.2009р. на 59615,52 грн. заборгованості, з 11.02.2009р. по 11.02.2010р. на 123274,64 грн. заборгованості, з 12.02.2009р. по 10.03.2009р. на 93274,64 грн. заборгованості, з 11.03.2009р. по 10.04.2009р. на 133644,38 грн. заборгованості, з 11.04.2009р. по 10.05.2009р. на 192390,60 грн. заборгованості, з 11.05.2009р. по 28.09.2009р. на 195881,74 грн. заборгованості, з 29.09.2009р. по 15.10.2009р. на 195266,21 грн. заборгованості;

2. після укладання договору №679/193 від 16.10.2009р.: з 16.10.2009р. по 12.11.2009р. на 3491,14 грн. заборгованості (сума існуючої, але неврегульованої договором №679/193 від 16.10.2009р. заборгованості за Договором);

- інфляційних втрат за періоди:

1. до моменту укладання договору №679/193 від 16.10.2009р.: з 11.12.2008р. по 10.01.2009р. на 8207,31 грн. заборгованості, з 12.01.2009р. по 10.02.2009р. на 59615,52 грн. заборгованості, з 12.02.2009р. по 10.03.2009р. на 93274,64 грн. заборгованості, з 11.03.2009р. по 10.04.2009р. на 133644,38 грн. заборгованості, з 11.04.2009р. по 10.05.2009р. на 192390,60 грн. заборгованості, з 11.05.2009р. по 28.09.2009р. на 195881,74 грн. заборгованості, з 29.09.2009р. по 15.10.2009р. на 195266,21 грн. заборгованості;

2. з 16.10.2009р. по 12.11.2009р. на 3491,14 грн. заборгованості (сума існуючої, але неврегульованої договором №679/193 від 16.10.2009р. заборгованості за Договором).

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та вказаних обмежень, становить 3757,51 грн. та 11016,38 грн. відповідно, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8040,93 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 3757,51 грн., а вимога про стягнення 25430,93 грн. інфляційних втрат - у розмірі 11 016,38 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Данилівської сільської ради (08621, Київська обл., Васильківський р-н, с. Данилівка, в/м 21, буд. 6, кв. 1А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33532756) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827) 3757 (три тисячі сімсот п’ятдесят сім) грн. 51 коп. 3% річних, 11016 (одинадцять тисяч шістнадцять) грн. 38 коп. інфляційних втрат, 147 (сто сорок сім) грн. 73 коп. державного мита та 14 (чотирнадцять) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                               В.А. Ярема

Повне рішення складено 04.10.2010р.