Рішення № 12125685, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/2304.10.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс”

Пророзірвання договору та стягнення 2105649,20 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачане з’явився

Від відповідача Михальченко В.М. —представник за довіреністю від 14.04.2010 р. 04.10.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” звернулося до суду з позовом про розірвання укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс” договору купівлі-продажу від 08.08.2007 р. № 01/07 та про стягнення сплачених за договором кошів у сумі 2105649,20 грн. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань за договором, внаслідок чого позивач не отримав того, на що розраховував укладаючи спірну угоду.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс” проти позову заперечує, стверджуючи, що належним чином виконало свої зобов’язання за договором та посилається на недобросовісність дій позивача, який використовує отримане за договором обладнання, а також передає його у користування іншим особам.

За клопотанням сторін ухвалою від 28.05.2010 р. у справі було призначено судову експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз”.

30.08.2010 р. матеріали справи № 46/23 повернулися до суду без виконання ухвали від 28.05.2010 р. через відсутність у вказаній установі необхідних фахівців, у зв’язку з чим ухвалою від 06.09.2010 р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 17.09.2010 р. та запропоновано сторонам надати суду письмові пропозиції щодо експертної установи, що зможе провести призначену у справі судову експертизу

У судове засідання, призначене на 17.09.2010 р., позивач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Представник відповідача подав суду заяву про припинення провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою від 17.09.2010 р. розгляд справи та заяви відповідача було відкладено на 04.10.2010 р.

У судове засідання, призначене на 04.10.2010 р., позивач уповноваженого представника повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду у справі № 46/23 від 06.09.2010 р. не виконав. Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що пояснення представників позивача по суті спору неодноразово заслуховувалися судом у ході судових засідань, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача

Зважаючи на неотримання судом від сторін письмових пропозицій щодо іншої експертної установи, яка має можливість провести призначену у справі судову експертизу, суд, оцінивши наявні у справі докази, вважає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог на підставі наявних у ній матеріалів, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

04.10.2010 р. у ході судового засідання судом було розглянуто вимоги представника відповідача щодо припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та відмовлено у її задоволенні через безпідставність та необґрунтованість (відповідач не довів суду дійсно відсутності між сторонами предмету спору, а лише посилався на виконання умов договору зі свого боку, що фактично є запереченнями проти позову, а не підставами для припинення провадження у справі згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

У подальшому, представник відповідача повторно навів заперечення проти позову та просив у його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс” у якості продавця та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес в якості покупця було укладено договір № 01/07, за умовами якого продавець (відповідач) зобов’язався поставити покупцеві (позивачу) обладнання —програмно-апаратний комплекс УФ-принтер Expedio Revolution 5000, виробництва компанії NUR Macroprinters S.A., Ізраїль, а покупець (позивач) зобов’язався прийняти та оплатити обладнання на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.1.1 угоди сторін під поставкою обладнання сторони домовилися розуміти передачу обладнання, передачу супровідних до нього документів та проведення його інсталяції. Підтвердженням закінчення поставки обладнання є підписання двома сторонами акту приймання-передачі, який є додатком № 2 до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість обладнання становить 335000,00 євро і його оплата проводиться у гривнях по міжбанківському курсу на день оплати. Зазначена вартість обладнання включає в себе вартість інсталяції на території покупця (п. 2.2).

Порядок оплати обладнання визначений сторонами у п. 2.3 договору та відбувається наступним чином:

-          20 % вартості обладнання (67000,00 євро) покупець перераховує продавцеві в якості попередньої плати протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання договору;

-          55 % від вартості обладнання (184250,00 євро) покупець перераховує продавцеві в якості попередньої плати протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання покупцем письмового повідомлення продавця про готовність обладнання до поставки, але не раніше 15.08.2007 р.;

-          10 % від вартості обладнання (33500,00 євро) покупець перераховує продавцеві протягом 2-х днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який є додатком № 2 до договору;

-          15 % від вартості обладнання (50250,00 євро) покупець перераховує продавцеві протягом 30-ти днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який є додатком № 2 до даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору продавець зобов’язаний поставити покупцеві обладнання протягом 50-ти календарних днів з моменту виконання останнім грошового зобов’язання з перерахування 20 % попередньої плати.

За умовами п. 3.3 договору обладнання, що поставляється, має повністю відповідати специфікації, яка є додатком № 1 до даного договору.

У п. 3.4 договору закріплено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві разом з обладнанням всі супровідні до нього документи (накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, гарантійний талон, інструкцію з експлуатації на російській мові).

Відповідно до п. 3.5 договору зобов’язання з умов поставки обладнання та прийняття виконання продавцем будуть вважатися виконаними належним чином тільки після підписання сторонами акту приймання-передачі, який є додатком № 2 до договору. У разі поставки обладнання, що не відповідає специфікації, не передання всіх супровідних документів, неналежного проведення його інсталяції або ж іншого порушення продавцем прийнятих зобов’язань з умов поставки, що вказані у п. 3.1-3.4 даного договору, обов’язки продавця з поставки обладнання вважаються не виконаними. Всі виявлені порушення зобов’язань з умов поставки обладнання покупець відображає у листі, який направляє продавцеві. Продавець зобов’язаний усунути їх протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання листа покупця.

Згідно з п. 7.1 договору дана угода сторін вступає в силу з моменту її підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Виходячи з розділу 3 договору продавець прийняв на себе гарантійні зобов’язання щодо обладнання, що поставляється покупцеві.

За умовами укладеного договору сторонами було складено та підписано специфікацію № 1, якою визначено найменування обладнання - NUR Expedio ТМ Revolution 5000, а також його характеристики (печатна голівка –16 штук Spekrta NOVA JA 256/80FFF (1 запасна друкуюча голівка знаходяться на складі продавця), параметри (дозвіл) друку –360 dрi адресний, 720 dрi апаратнй, УФ лампи –2 лампи Vzero 085 або А300S, програмне забезпечення - NUR Print Top ІІ, швидкість друку –до 300 кв. м. на годину, подача матеріалу –з рулонів, з рулону на рулон, розмір матеріалу –ширина рулону до 5 метрів, матеріал, що завантажується –рулони з діаметром гільзи від 152 мм і зовнішнім діаметром до 400 мм, режим друку –4-color Sample Mode 40 кв.м. на годину, 4-color Fine-Press Mode 50 кв.м. на годину, 4-color Press+ Mode 80 кв.м. на годину, 4-color Hi-Press Mode 105 кв.м. на годину, 4-color X-Press Mode 150 кв.м. на годину, 4-color Billbord Mode 150 кв.м. на годину, 4-color Billbord II Mode 300 кв.м. на годину, витрати чорнил –1 літр на 80 кв. м. в стандартному режимі друку, чорнила –УФ виробництва компанії NUR Macroprinters S.A. (постійно на складі продавця згідно з заявками щодо кількості покупця) та ін.

До матеріалів справи суду надано рахунки-фактури відповідача на оплату позивачем обладнання, а саме: № СФ-0000060 від 09.08.2007 р. про сплату авансу в сумі 464149,20 грн., № СФ-0000065 від 20.08.2007 р. на сплату авансового платежу в сумі 1252900,00 грн. та № СФ-0000082 від 20.09.2007 р. на оплату обладнання в сумі 589013,60 грн.

Як слідує з матеріалів справи, у серпні та вересні 2007 року позивач провів оплати за договором на користь відповідача, а саме:

-          09.08.2007 р. перераховано 234500,00 грн. в якості авансового платежу;

-          14.08.2007 р. перераховано 74000,00 грн. та 6000,00 грн. в якості авансового платежу;

-          22.08.2007 р. перераховано 1252900,00 грн. в якості авансового платежу;

-          30.08.2010 р. перераховано 130000,00 грн. в якості авансового платежу,

-          06.09.2007 р. перераховано 19649,20 грн. в якості оплати за обладнання;

-          24.09.2007 р. перераховано 388600,00 грн. в якості оплати за обладнання.

19.09.2007 р. відповідач передав, а позивач прийняв обладнання за договором, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000088 на суму 2306062,80 грн. та довіреністю на отримання цінностей серії ЯМС № 586836 від 19.09.2007 р.

24.07.2007 р. позивач в якості лізингодавця та Товариство з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” в якості лізингоодержувача уклали договір оперативного лізингу № 0707/ОЛ-019, об’єктом якого є програмно-апаратний комплекс NUR Expedio ТМ Revolution 5000 вартістю 2345000,00 грн. з такими ж характеристиками, що і обладнання, яке позивач прийняв у відповідача за оспорюваним договором купівлі-продажу, тобто те саме обладнання. Згідно з укладеною угодою лізингоодержувач мав сплатити лізингодавцеві за договором 3159623,80 грн. лізингових платежів у строк до 20.09.2010 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2008 р. у справі № 12/47-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” про розірвання договору оперативного лізингу та стягнення 2887467,26 грн. було вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес”, що знаходиться в оперативному лізингу Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест”, а саме: програмно- апаратний комплекс NUR Expedio ТМ Revolution 5000, серійний номер 40513, вартістю 2345000,00 грн., а також на грошові кошти боржника в сумі 568170,25 грн.

У лютому 2008 року державним виконавцем Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ при примусовому виконанні вищевказаної ухвали від 28.01.2008 р. було складено акт, яким встановлено, що майно, вказане в резолютивній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Г. Пушкіна (номер будинку з копії акту не видається можливим прочитати) відсутнє, а також встановлено, що за вказаною адресою знаходиться інший програмно-апаратний комплекс NUR Macroprinters (далі текст, що не видається можними прочитати) Expedio 5000, S/N 40513 2007. На вказаних підставах державним виконавцем виконавчий документ було повернуто стягувачеві.

04.02.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” отримало на власне замовлення висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № Ги-2 від 04.02.2008 р. щодо перевірки технічного стану програмно-апаратного комплексу УФ принтеру моделі NUR Expedio ТМ Revolution 5000, заводський номер 40513, рік випуску –2007.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2008 р. у справі № 12/47-08 було розірвано договір оперативного лізингу № 0707/ОЛ від 24.07.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест”, зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” програмно апаратний комплекс NUR Expedio ТМ Revolution 5000, серійний номер 40513, вартістю 2345000,00 грн. та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” 480908,00 грн. боргу по сплаті лізингових платежів, 21270,89 грн. пені, 4319,91 грн. 3 % річних, 42228,33 грн. інфляційної складової боргу, 157981,19 грн. штрафу, 25358,22 грн. державного мита та 117,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як слідує з пояснень представників сторін, у серпні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до про визнання недійсним договору оперативного лізингу від 24.07.2007 р., але провадження у справі за вказаними вимогами порушено не було, що додатково підтверджується даними програмно-апаратного комплексу “Діловодство господарських судів”.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2008 р. № 12/47-08 було прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” від апеляційної скарги та затверджено мирову угоду у справі № 12/47-08 від 06.09.2008 р.

З вказаної ухвали слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” відмовилося від вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест”, зокрема, щодо зобов’язання повернути майно, оскільки програмно апаратний комплекс NUR Expedio ТМ Revolution 5000, серійний номер 40513, вартістю 2345000,00 грн. було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” в добровільному порядку за взаємною згодою сторін до набрання чинності рішенням суду у справі № 12/47-08 та до розгляду апеляційної скарги.

03.12.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” в якості лізингодавця уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю “Мадагаскар” в якості лізингоодержувача договір оперативного лізингу № 1208/ОЛ, за умовами якого лізингодавець передав лізингоодержувачеві строком на 42 місяці у користування об’єкт оперативного лізингу - програмно апаратний комплекс NUR Expedio ТМ Revolution 5000, серійний номер 40513, б/в, вартістю 1800000,00 грн., сума лізингових платежів - 2552000,00 грн.

Фактична передача вказаного обладнання від позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мадагаскар” відбулася 22.12.2008 р., що підтверджується актом приймання-передачі майна (копія в матеріалах справи).

З наданих суду вищеописаних доказів, підтверджених поясненнями представників сторін, судом було встановлено, що майно, яке є об’єктом договору від 03.12.2008 р., є тим самим майном, яке позивач придбав у відповідача за договором купівлі-продажу від 08.08.2007 р.

У жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” 309012,89 грн. боргу з врахуванням інфляційних втрат та 3 % річних з оплати вартості поставленого за договором від 08.08.2007 р. обладнання.

Вказані вимоги відповідача були частково задоволені судом за наслідками розгляду спору та винесення Господарським судом міста Києва рішення від 01.12.2009 р. у справі № 18/547. Зазначене рішення суду мотивоване належним виконання продавцем зобов’язань за договором, що підтверджується актом здачі обладнання в експлуатацію від 20.09.2007 р. та порушення покупцем обов’язку з оплати товару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2009 р. у справі № 18/547 було скасовано та відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс” у задоволенні позову, з причин відсутності доказів належного виконання обов’язку з поставки товару через відсутність акту приймання-передачі обладнання, який має бути додатком № 2 до договору. При цьому, суд апеляційної інстанції не прийняв у якості належного доказу виконання сторонами п. 2.3.3, 2.3.4 договору, оскільки він датований 20.07.2007 р., тоді як договір підписано сторонами лише 08.08.2007 р.

У позовній заяві, усних та письмових поясненнях по справі позивач вказує на те, що відповідач не виконав належним чином обов’язки з поставки товару за договором, передбачені п. 1.1.1, та посилається у зв’язку з цим на претензії Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” щодо знаходження обладнання у технічно несправному стані, відсутністю інсталяції, а також на акт державного виконавця від 06.02.2008 р.

Позивач зазначає, що відповідачем не були належним чином виконані умови договору купівлі-продажу щодо поставки об’єкту згідно зі специфікацією, внаслідок чого позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору (судом було розірвано договір оперативного лізингу № 0707/ОЛ-019 від 24.07.2007 р., об’єкт лізингу повернуто позивачеві у технічно несправному стані, позивач поніс збитки у вигляді недоотриманого прибутку). На вказаних підставах, посилаючись на ст. 610 та ст. 651 Цивільного кодексу України позивач просить задовольнити позов через істотне порушення договору відповідачем.

Відповідач вказує на те, що обладнання за договором купівлі-продажу від 08.08.2007 р. було передане позивачеві разом з необхідними супровідними документами, було проведено його інсталяцію та підписано акт здачі обладнання в експлуатацію, який помилково було датовано 20.07.2007 р., тобто раніше від дати договору. Також, відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс” є ексклюзивним постачальником в Україні даного виду техніки виробництва компанії NUR Macroprinters, Ізраїль і спірне обладнання було поставлено в Україну в єдиному екземплярі та використовується Товариством з обмеженою відповідальністю “Мадагаскар”, яке отримало його у користування на умовах оперативного лізингу від позивача.

Вивчивши всі істотні моменти спірних правовідносин сторін, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як слідує з аналізу умов угоди сторін від 08.08.2007 р. за своєю правовою природою вона являє собою договір купівлі-продажу, оскільки за її умовами позивач зобов’язався поставити, тобто передати, а відповідач — прийняти у власність та оплатити належну позивачеві продукцію в указаному в договорі місці.

Згідно зі ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

У ч. 1 ст. 697 Цивільного кодексу України передбачено, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Договором сторін від 08.08.2007 р. не встановлено момент переходу права власності на товар від покупця до продавця та не передбачено збереження права власності за продавцем.

На запитання суду у ході судових засідань у справі № 46/23 представник позивача пояснив, що укладав з Товариством з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мадагаскар” договори лізингу, об’єктом яких було обладнання, яке Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” отримало від відповідача за договором від 08.08.2007 р., що також підтверджується вищеописаними обставинами справи, накладною від 19.09.2007 р. № РН-0000088 та довіреністю на отримання цінностей від 19.09.2007 р.

Відповідно до п. 1.5 договору оперативного лізингу № 0707/ОЛ-019 від 24.07.2007 р. та № 1208/ОЛ-072 від 03.12.2008 р. об’єкт лізингу є власністю лізингодавця протягом всього строку дії договору.

Таким чином, зважаючи на умови договору купівлі-продажу від 08.08.2007 р., договорів лізингу від 24.07.2007 р. і 03.12.2008 р., враховуючи факт укладення та виконання позивачем лізингових договорів як власником спірного обладнання, слід вважати, що право власності та товар перейшло від продавця до покупця за договором від 08.08.2007 р. у момент його передачі, тобто 19.09.2007 р.

На запит суду від 09.06.2010 р. та згідно з ухвалою від 28.05.2010 р. Державною митною службою України суду було надано докази того, що у період 2007 –2010 років на митну територію України було ввезено лише один УФ-принтер NUR Expedio Revolution 5000, одержувачем/імпортером якого було Товариство з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс”.

З наявних у справі доказів судом було встановлено, що ввезення відповідачем на територію України друкарського обладнання NUR Expedio Revolution 5000 мало місце за контрактом № TU-NUR/01-06 від 15 березня з компанією NUR Macroprinters (Ізраїль) безпосередньо через NUR Europe з Бельгії (копії CMR, митної декларації, специфікацій (invoice 20070706, proforma 06072007) та супровідних документів (packing list for invoice № 20070706-1) в матеріалах справи).

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що співробітники підприємства відповідача проходили навчання щодо роботи технічного обладнання компанії NUR Macroprinters, а саме: Expedio Revolution 5000 (копія сертифікату в матеріалах справи).

Викладені обставини додаткового підтверджують факт поставки відповідачем позивачеві товару, що відповідає умовам за договором купівлі-продажу від 08.08.2007 р. і саме того, який визначений додатком № 1 до договору.

Розглядаючи даний спір, суд враховує поданий позивачем примірник позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” про визнання недійсним договору лізингу від 24.07.2007 р. № 0707/ОЛ-019. Як вище вказувалося, провадження у справі за зазначеними вимогами порушено не було через повернення позовної заяви без розгляду.

У даному позові лізингоодержувач стверджує, що 20.09.2007 р. сторони договору від 24.07.2007 р. № 0707/ОЛ-019 підписали акт приймання-передачі принтера (відповідає обставинам, встановленим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2008 р. № 12/47-08 та підтверджується позивачем), а також у той же день за участю Товариства з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс” сторонами було підписано акт здачі обладнання в експлуатацію. З тексту зазначеного позову слідує, що акт здачі обладнання в експлуатацію датований 20.07.2007 р. з невідомих причин та був складений сторонами саме 20.09.2009 р.

Зважаючи на викладені обставини, суд розглядає в якості доказу по справі наявний в її матеріалах акт здачі обладнання в експлуатацію, підписаний позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест”, що датований 20.07.2007 р., рахуючи його таким, що складений 20.09.2007 р. В указаному акті закріплено, що відповідач виконав всі роботи в повному об’ємі і здав в експлуатацію обладнання –програмно-апаратний комплекс –УФ принтер NUR Expedio Revolution, серійний номер 40513; сторони не мають взаємних претензій по номенклатурі та якості; інструктаж операторів лізингоодержувача (Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест”) і пуско-налагоджувальні роботи виконані в повному об’ємі; обладнання перевірено на відповідність вимог щодо безпеки; з боку покупця і лізингоодержувача до продавця (відповідача) претензій не надійшло; 24-х місячна гарантія на обладнання вступає в силу з моменту підписання даного акту, з умовами гарантії та експлуатації представник лізингоодержувача ознайомлений.

Відхиляючи заявлені у справі № 46/23 позовні вимоги, суд враховує той факт, що Київським апеляційним господарським судом у постанові 23.02.2010 р. № 18/547 не було прийнято в якості доказу по справі вищезазначений акт з причин того, що він датований 20.07.2007 р., тобто до укладення договору купівлі-продажу від 08.08.2007 р. Разом з тим, зважаючи на те, що Київський апеляційний господарський суд не досліджував вищеописані фактичні дані, що стосуються обставин складання та підписання акту здачі обладнання в експлуатацію, такий документ слід вважати належним доказом виконання відповідачем зобов’язань з поставки обладнання, що випливають з договору від 08.08.2007 р.

Як слідує з матеріалів справи, а саме поданих позивачем документів (претензій лізингоодержувача за договором від 24.07.2007 р. № 0707/ОЛ-019, його позовної заяви та висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати від 04.02.2008 р.) строк дії ліцензії на використання програмного забезпечення друкарського пристрою у відповідний час закінчився, спірне обладнання не реалізовувало всі свої функціональні можливості, зокрема щодо режиму друку.

Умовами договору сторін не було встановлено обов’язку продавця передати покупцеві відповідну технічну установку, спеціальний електронний файл, комп’ютерну програму або ж інший відповідним чином розроблений механізм, який би забезпечував роботу друкарського приладу після закінчення строку дії програмного забезпечення, за допомогою якого здійснюється функціонування принтеру.

За наведених обставин твердження позивача про те, що переданий відповідачем товар за накладною від 19.09.2007 р. № РН-0000088 не відповідає умовам договору, а також про те, що відповідач допустив істотне порушення умов договору є хибними і такими, що не відповідають подіям фактичних правовідносин сторін та не потребують спеціальних знань для їх встановлення і з’ясування шляхом проведення судової експертизи. При цьому, суд зважає на відсутність в матеріалах справи доказів виставлення відповідачеві претензій щодо якості чи комплектності переданого обладнання, надсилання письмових вимог щодо його гарантійного обслуговування, так само як і претензій з мотивів відмови у гарантійному обслуговуванні.

Також, суд відхиляє посилання позивача на акт державного виконавця за лютий 2008 року, оскільки ним встановлено відсутність за відповідним місцезнаходженням програмно-апаратного комплексу NUR Expeditio 5000 Revolution, серійний номер 40513, як на доказ поставки відповідачем обладнання, яке не відповідає умовам договору, оскільки як встановлено судом, у правовідносинах позивача та відповідача, а також позивача і його контрагентів за договорами оперативного лізингу фактично фігурував (передавався) один і той же друкарський пристрій, який був ввезений на територію України в одному екземплярі, що свідчить про ймовірне допущення описки в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2008 р. № 12/47-08.

У ст. 651 Цивільного кодексу України на яку посилається позивач у позовній заяві встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приймаючи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи, підстави вважати, що відповідач допустив істотне порушення договору купівлі-продажу від 08.08.2007 р. №0 01/07 відсутні. У зв’язку з наведеним, заявлені вимоги про розірвання такого договору та стягнення сплачених позивачем відповідачеві коштів за спірним договором у розмірі 2105649,20 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта доданих до матеріалів справи доказів до уваги судом не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення справи.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача. При цьому, надмірно сплачена сума державного мита підлягає поверненню платнику.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити повністю.

2.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” (04107, м. Київ, вул. Татарська, 21, ідентифікаційний код 34300412) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у розмірі 2004 (дві тисячі чотири) грн. 14 коп., перераховане згідно з платіжним дорученням № 291 від 14.12.2009 р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 46/23.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 12.10.2010 р.