Рішення № 12125548, 12.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/42512.10.10 За позовомприватного підприємства «Фаріон-Студія»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»

простягнення 18656,52 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:представник Стецик О.П. (довіреність №15 від 01.07.2010 року) від відповідача:представник Герич М.В. (довіреність від 29.07.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Фаріон-Студія»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» заборгованості за договором №36 від 16.12.2007 року у розмірі 18656,52 грн. (у тому числі 16872,60 грн. основного боргу; 1313,89 грн. пені; 328,27 грн. трьох процентів річних; 151,76 грн. інфляційних втрат).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином розраховується за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2010 року порушено провадження у справі №23/425 та призначено її розгляд на 14.09.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував, оскільки вважає що розрахунок суми основного боргу є необгрунтованим та безпідставним.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №36 від 16.12.2007 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався передати товар у власність Відповідача, а Відповідач зобов’язався прийняти товар та сплатити за нього кошти на умовах та в порядку, визначених цим договором.

На виконання договору №36 від 16.12.2007 року Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 24872,60 грн., що підтверджується наданими суду видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті у судовому засіданні). Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 8000,00гривень.

Відповідно до пункту 6.1.1 договору №36 від 16.12.2007 року Відповідач зобов’язався здійснювати оплату за поставлений товар кожні 30 днів по факту реалізації. На підтвердження факту реалізації товару, суми та дати оплати Відповідач зобов’язався кожні 14 днів надавати Позивачу звіт по реалізації.

Відповідач, заперчуючи проти позову зазначає, що у підтвердження суми основного боргу Позивач не надав суду звітів про реалізацію товару, таким чином, відсутні правові підстави для розрахунків за поставлений товар.

Умовами договору №36 від 16.12.2007 року обов’язок надання звітів про реалізацію товарів покладено на Відповідача, який на виконання статей 32-35 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів направлення на адресу Позивача зазначених звітів.

Окрім того, на підтвердження позовних вимог Позивач надав суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами від 24.03.2009 року, підписаний Відповідачем без зауважень та заперечень, відповідно до якого заборгованість Відповідача становить 16872,60 гривень. Таким чином, доводи Відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог є безпідставними.

Позивач направив на адресу Вдповідача претензію №6 від 07.07.2009 року про погашення заборгованості за договором поставки №36 від 16.12.2007 року, яку Відповідач залишив без відповіді.

На момент розгляду справи судом, Відповідач доказів погашення заборгованості за поставлений товар у повному обсязі не надав.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення 16872,60 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 7.2 договору №36 від 16.12.2007 року Відповідач зобов’язався у разі порушення порядку та строків оплати товару сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пеня Позивачем нарахована поза межами цього строку.

Провівши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що розмір пені становить суму більшу, ніж заявлено Позивачем, а саме 1772,54 гривень. Оскільки, суду не надано права виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому Позивачем.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

16872.6015.07.2009 - 11.08.20092811.0000 %0.060 %*284.75

16872.6012.08.2009 - 15.01.201015710.2500 %0.056 %*1487.79

1 772,54 Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних підлягають задоволенню у обсязі, заявленому Позивачем за період з 15.07.2009 року по 10.05.2010 року.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив, що позов приватного підприємства «Фаріон-Студія» до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт - С" підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва. -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт - С" (01601, м. Київ, площа Спортивна, 3; ідентифікаційний код 24654657) на користь приватного підприємства «Фаріон-Студія» (79012, м. Львів, вул. Остроградських, буд. 3; ідентифікаційний код 32712161) 16872,60 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 60 копійок ) основного боргу; 1313,89 грн. (одну тисячу триста тринадцять гривень 89 копійок) пені; 328,27 грн. (триста двадцять вісім гривень 27 копійок) трьох процентів річних; 151,76 грн. (сто п’ятдесят одну гривню 76 копійок) інфляційних втрат; 187,00 грн. (сто вісімдесят сім гривень 00 копійок) державного мита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк

Повне рішення складено: 13.10.2010 року.