Рішення № 12125486, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/19411.10.10 За позовом                    Закритого акціонерного товариства «Виробничо-будівельна фірма «Берест»

До                                         Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»

Про           стягнення 16077,40 грн.

                                                                                           Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача                    не з’явились

від відповідача          Головко І.І. (дов. № 1/215 від 06.11.2009 р.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося закрите акціонерне товариство «Виробничо-будівельна фірма «Берест»з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства «Екостандарт»16077,40 грн., які складаються з передоплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.1998 р. в сумі 13114,00 грн. та пені в сумі 2963,40 грн., яка позивачем нарахована за несвоєчасне повернення вказаної передоплати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач в рахунок передоплати за опалювальний сезон 2009 року перерахував відповідачу спірну суму, проте протягом опалювального сезону відповідач за умовами спірного договору теплову енергію позивачу не поставляв.

Відповідач позовні вимоги відхилив з посиланням на те, що у березні та квітні 2009 року позивачем за спірним договором було спожито 185,77931 Гкал теплової енергії, яка з урахуванням спірної передоплати частково залишилась неоплаченою.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 11.09.2010 р., відповідач зазначив, що спірне нарахування теплової енергії було ним проведено в зв’язку з тим, що в березні та квітні 2009 року позивачем, в порушення умов Договору, не були надані відомості про споживання теплової енергії, а відтак, відповідно до п.п. 5.9 та 5.10 вказаного договору та п.п. 7.2, 4.1 «Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж», відповідач здійснив нарахування з постачання теплової енергії виходячи з того обсягу, який мав би нараховуватись при відсутності у позивача приладів обліку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 р. порушено провадження у справі № 17/194.

Ухвалою від 12.07.2010 р. за заявою відповідача на підставі ст. 25 ГПК України здійснено заміну відповідача –відкритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» його правонаступником –закритим акціонерним товариством «Екостандарт». Вказаною ж ухвалою за заявою сторін продовжений строк вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в засідання суду оголошувалась перерва.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи таматеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.01.1998 р. позивач та спільне підприємство «Укр-Кан Пауер», правонаступником якого є відповідач, уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов’язувався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність позивача товар (теплову енергію), а позивач зобов’язувався прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах Договору.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач на підставі рахунку-фактури відповідача № 460027/2008-10/0488 від 06.10.2008 р. перерахував останньому 13114,00 грн. в рахунок передоплати за поставлену в листопаді 2008 року теплову енергію, що також підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за 18.11.2008 р..

При цьому, як слідує з наданої відповідачем копії наряду № 30475 від 20.11.2008 р., саме з цієї дати відбулось включення позивача до теплової мережі.

17.04.2009 р. відповідач згідно з листом позивача № 30 від 16.04.2009 р. здійснив відключення відповідача від теплової мережі в зв’язку з закінченням опалювального сезону, що зафіксовано нарядом № 32328 від 17.04.2009 р..

Позивач, звертаючи до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача передоплату за Договором в сумі 13114,00 грн., посилаючись на те, що протягом опалювального сезону 2009 року теплова енергія ним не споживалась, а відтак, спірні кошти мають бути повернуті позивачеві.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що:

- за умовами Договору (п. 5.9) облік поставленої теплової енергії виконується позивачем з 25 числа попереднього місяця по 26 число звітного місяця; звіт про прийняту теплову енергію подається відповідачу до 27 числа звітного місяця;

- позивач з листопада 2008 року по 26.02.2009 р. подав відповідачу звіти, з яких слідує, що протягом вказаного періоду теплова енергія за умовами Договору не споживалась;

- з 26.02.2009 р. по 17.04.2009 р. (дата відключення від теплової мережі) позивач вказаних звітів відповідачу не надавав, а відтак, нарахування за теплову енергію відповідачем були проведені відповідно до п. 5.10 Договору, яким передбачено, що розрахунок поставленої теплової енергії виконується як при відсутності приладів обліку, в тому числі й у випадку несвоєчасного надання звітів.

Як слідує з розрахунків відповідача, станом на березень 2009 року він рахує за позивачем передоплату в сумі 12811,16 грн., а за березень –квітень 2009 року він нарахував позивачу 38466,22 грн. за спожиту теплову енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до частини першої статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи, зокрема з нарядів № 30475 від 20.11.2008 р. та № 32328 від 17.04.2009 р. слідує, що протягом опалювального сезону 2009 року відповідач фактично позивачу теплову енергію не постачав.

Враховуючи, що спірний договір відноситься до договорів поставки, до яких застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, за перераховані позивачем в якості передоплати кошти він мав отримати певний товар, в даному випадку теплову енергію, чого не відбулось.

При цьому, суд зауважує відповідачу на те, що у випадку неподання позивачем звітів за умови, якщо б енергія у спірний період йому поставлялась, відповідач мав би розраховувати плату за теплову енергію відповідно до п. 5.10 Договору, а за відсутності факту її постачання нарахування плати за таку теплову енергію є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач після закінчення опалювального сезону 2009 року (17.04.2009 р.), мав повернути позивачу кошти, які були відповідачем отримані за постачання теплової енергії, яка так і не була відповідачем поставлена.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звертався до відповідача з претензіями від 19.06.2009 р. та № 85 від 21.10.2009 р., в яких просив відповідача повернути позивачеві кошти в сумі 12811,16 грн., які останній перерахував в рахунок передоплати за непоставлену теплову енергію. До матеріалів справи залучено фіскальний чек № 6321 від 23.10.2009 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення № 2338714 з відміткою відповідач про отримання 26.10.2009 р.. Про факт отримання претензії від 19.06.2009 р. свідчить відмітки відповідач на ній (вх. № 1645 від 23.06.2009 року).

Відповідач спірні кошти позивачеві не перерахував.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача передоплати в сумі 13114,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідач пені в сумі 2963,40 грн. за період з 19.06.2009 р. по 02.04.2010 р., слід зазначити наступне.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншім актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на вказані норми, позивач розраховує проценти за користування чужими коштами, визначаючи їх як пеню, та виходить з розміру подвійної облікової ставки, як то визначено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Проте, слід зазначити наступне .

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами Договору не встановлено відповідальність відповідача у вигляді пені за несвоєчасне повернення сплачених за умовами Договору коштів.

Позивачем не надано жодних доказів існування між сторонами письмового правочину щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення відповідачем позивачеві коштів, перерахованих останнім на виконання Договору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач пені в сумі 2963,40 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Екостандарт»(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код 21661022) на користь закритого акціонерного товариства «Виробничо-будівельна фірма «Берест»(02092, м. Київ, вул. О. Довбуша, 35, код 02403446) основний борг в сумі 13114 (тринадцять тисяч сто чотирнадцять) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 131 (сто тридцять одну) грн. 14 коп. та 192 (сто дев’яносто дві) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                 О. Г. Удалова