Рішення № 12125218, 12.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/26512.10.10 За позовом Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвінг Плюс»

Про           стягнення 17013,19 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Дорошенко О.О. –по дов. № 10-1237 від 31.08.2010

Від відповідача не з‘явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвінг Плюс»17013,19 грн. заборгованості за теплову енергію за грудень 2009 року, в зв‘язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 00356 від 23.01.2009.

Відповідач в судове засідання 12.10.2010 не з‘явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 29.09.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 13.09.2010 є юридичною адресою: м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 42, та за адресою: м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 23-А.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.10.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням № 10 від 28.11.2002 ІІІ сесії двадцять четвертого скликання Деснянської районної у м. Києві ради, Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд»було визнане правонаступником управління з питань майна в частині функцій орендодавця та визнано орендодавцем нежитлових будівель, споруд та приміщень комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва, які враховуються на балансі підприємства.

23.01.2009 між Комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дайвінг Плюс»(орендар) було укладено договір № 00356 на оплату за комунальні послуги для співвласників нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади Деснянського району (далі - договір).

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг за теплову енергію за грудень 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 17013,19 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 8.2 договору договір набуває чинності з дня його підписання та діє з 23.01.2009 до 31.12.2009.

Згідно із п. 2.1 договору нарахування плати за теплову енергію виконується згідно розрахункового договірного теплоспоживання на будівлю, пропорційно опалювальної орендованої або викупленої площі у вигляді передоплати по тарифам встановлених КМДА з проведенням перерахунку в наступному місяці згідно документам про спожиту теплову енергію, наданих АК «Київенерго» та по закінченню опалювального сезону з коригуванням нарахувань за фактично використану теплову енергію за наступною формулою.

Соп =Q х T х Sі де

S

Соп –сума оплати

Sі –площа користувача, що опалюється.

S –загальна опалювальна площа будинку.

Q –кількість теплової енергії (обумовлена договором для авансового розрахунку та виставлена теплопостачальною організацією по табуляграмах для послідуючих розрахунків);

Т –тариф на теплову енергію (виставлений теплопостачальною організацією по табуляграмах для послідуючих розрахунків).

При цьому визначено, що вартість теплової енергії може змінюватись відповідно до змін тарифів на теплову енергію та у зв‘язку з уточненням площ планів БТІ за поверхами. З 01.06.2009 Т = 563,46 грн. без ПДВ за 1 Гкал.

Відповідно до п. 1.1 договору кошти за комунальні послуги сплачуються до 20 числа кожного місяця на рахунки виконавця.

Відповідно до п. 1.2. договору податок на додану вартість сплачується власниками окремо від комунальних послуг у розмірі та порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений також п. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Матеріали справи свідчать, що за фактично отримані відповідачем за грудень 2009 року комунальні послуги з постачання теплової енергії в розмірі 25,16177 Гкал, позивачем, виходячи з загальної опалювальної площі блоку та опалювальної викупленої площі, особових карток про споживчу теплову енергію та тарифів, наданих АК «Київенерго», нараховано відповідачу разом з ПДВ –17013,19 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов’язання з оплати комунальних послуг з постачання теплової енергії відповідач не виконав в повному обсязі, нараховані платежі не сплатив в розмірі 17013,19 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за комунальні послуги за надану теплову енергію в сумі 17013,19 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наявність в матеріалах справи укладеного позивачем з АК «Київенерго»договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690330 від 01.11.2002 свідчить про правомірність відшкодування позивачу згаданих витрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвінг Плюс»(м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 42, код ЄДРПОУ 36158570) на користь Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»(м. Київ, вул. Електротехнічна, 11, код ЄДРПОУ 30977943) 17 013 (сімнадцять тисяч тринадцять) грн. 19 коп. боргу за комунальні послуги, 170 (сто сімдесят) грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 14.10.2010.