Рішення № 12125191, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/26204.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт –Транс»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Комора –С»

простягнення 11 273, 69 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: не з’явились; Від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позивні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт –Транс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комора - С» про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10500, 00 грн. та 773, 69 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, з підстав порушення відповідачем умов договору перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 19.07.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.07.2010 року заявив клопотання про зобов’язання позивача направити копію позовної заяви з додатками на його адресу

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача, оскільки докази направлення позову з додатками на адресу останнього долучено до матеріалів справи.

Суд відмовив представнику відповідача в зобов’язанні позивача повторно направити копію позовної заяви на адресу останнього, оскільки в матеріалах справи є докази направлення зазначеної заяви.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2010 року відкладено розгляд справи на 14.09.2010 року.

Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2010 року продовжено строк вирішення спору на один місяць.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2010 року подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої уточнює розмір штрафу за несвоєчасну оплату послуг та розмір пені, та просить суд стягнути з відповідача 10000, 00 грн. штрафу і 154, 79 грн. пені, а також додатково заявляє вимоги про стягнення з відповідача витрат на дизельне паливо та добових витрат на відрядження у сумі 570, 48 грн. та збитки у вигляді неодержаного доходу у сумі 12000, 00 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в роз’ясненні від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України».

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Так, у п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог, відповів, що під збільшенням розміру позовних вимог (ч. 2 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, судом задоволено подану позивачем заяву частково, в частині зменшення розміру пені у сумі 154, 79 грн. та збільшення штрафу за прострочення оплати у розмірі 10000, 00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.09.2010 року подав письмовий відзив на позов та заперечував проти позовних вимог.

У судовому засіданні 14.09.2010 року оголошено перерву до 27.09.2010 року.

Представники сторін у судовому засіданні 27.09.2010 року подали додаткові докази по справі та заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року відкладено розгляд справи до 04.10.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 04.10.2010 року не з’явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача штраф за понаднормативний простій у розмірі 1500, 00 грн., штраф за пред’явлення вантажу у сумі 2400, 00 грн. та штраф за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 10000, 00 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом задоволена подана позивачем заява про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 04.10.2010 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

09.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комора - С»(надалі –замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт - Транс» (далі - виконавець) був укладений договір про перевезення вантажів (надалі - договір), відповідно якого виконавець зобов’язується надавати замовнику послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення для виконання перевезень третіх осіб, та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також надаватиме інші послуги, пов’язані з перевезенням вантажів відповідно до замовлення, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.1 договору замовник зобов’язується своєчасно надавати замовлення на перевезення вантажу. В замовленні зазначається вартість перевезення, адреса і час завантаження; маршрут; найменування, характер, вага та загальна вартість вантажу, адреса завантаження та розвантаження, особа, уповноважена на прийом вантажу, терміни доставки вантажу, необхідні допоміжні послуги. Прийняте до виконання замовлення є невід’ємною частиною даного договору. Сторони визнають юридичну силу письмового узгодження, переданого за допомогою факсимільного чи телексного зв’язку.

Згідно із заявки на перевезення № 49134 від 28.01.2010 року позивач повинен був здійснити на користь відповідача перевезення вантажу (засоби гігієни) за маршрутом Україна –м. Глухів (прикордонний перехід) –Росія, дата та місце завантаження 28.01.2010 року м. Бориспіль, дата та місце розвантаження 02.02.2010 року с. Пушкіно, автомобіль державний номер 06245 КМ, напівпричеп 02051 КХ. Ставка фрахту –12000, 00 грн.

28.01.2010 року автомобіль, д.н. 06245 КМ з напівпричепом д.н. 02051 КХ прибув в м. Бориспіль для завантаження вантажу згідно заявки № 49134, що підтверджується відміткою про маршрут перевезення в контрольному листі до подорожнього листа № 189554 серія 12 ААА від 28.01.2010 року.

До 01.02.2010 року автомобіль простояв в очікуванні вантажу, що підтверджується відмітками в подорожньому листі № 189554 від 28.01.2010 року.

Згідно із п. 2.1.2 договору договору замовник зобов’язується надати виконавцеві в пункті завантаження вантаж для перевезення в обсязі, зазначеному в замовленні.

В порушення умов зазначеного пункту договору вантаж до перевезення надано не було.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача штрафу за понаднормативний простій автомобіль під завантаження у сумі 1500, 00 грн., штрафу за непред’явлення до перевезення вантажу у сумі 2400, 00 грн. та штрафу за несвоєчасну оплату послуг у розмірі 10000, 00 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 4.6 договору нормативний простій транспортного засобу під завантаження/розвантаження або/та виконання митних процедур встановлюється у 24 години для перевезень по території України, та 48 годин для міжнародних перевезень. За кожну добу позанормативного простою замовник сплачує виконавцеві штраф у розмірі 500, 00 грн.

Частиною 2 ст. 918 ЦК україни встановлено, що завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як було зазначено вище, позивач прибув під завантаження 28.01.2010 року і знаходився у місці завантаження до 01.02.2010 року, таким чином враховуючи 48 годин нормативного простою, понаднормативний простой автомобіля позивача складає 3 доби.

Таким чином, штраф за понаднормативний протой автомобіля під завантаження становить 1500, 00 грн. (500, 00 грн. * 3 доби).

Беручи до уваги зазначене, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу за понарматиний простій автомобіля під завантаженням обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у розмірі 1500, 00 грн.

Згідно із п. 2.1.2 договору замовник зобов’язується надати виконавцеві в пункті завантаження вантажу для перевезення в обсязі, зазначеному в замовленні.

Відповідно до п. 2.1.4 договору замовник зобов’язується до прибуття транспортного засобу під завантаження провести підготовку вантажу для перевезення, а саме: забезпечити проведення завантаження/розвантаження вантажу, упакування вантажу, маркування вантажних місць, належне розташування вантажу на платформі тощо.

Пунктом 51 Статуту передбачено, що приймання вантажів до перевезення від вантажовідправника засвідчується підписом водія-експедитора в усіх примірниках товарно-транспортного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів накладна, оскільки не доказано іншого, слугує доказом умов договору та підтверджує прийняття вантажу транспортером.

Відповідач доказів передання позивачеві та прийняття останнім вантажу для перевезення суду не надав.

Згідно із ч. 3 ст. 128 Статуту вантажовідправник (вантажоодержувач) за непред'явлення до перевезення вантажу в кількості, передбаченій місячним планом перевезення або прийнятій до виконання разовим замовленням, сплачує автотранспортному підприємству або організації штраф у розмірі 20 процентів вартості перевозки непред'явленого вантажу.

Як вбачається із заявки на перевезення № 49134 від 29.01.2010 року вартість перевезення становила 12000, 00 грн.

Отже, штраф за непред’явлення вантажу до перевезення складає:

12000, 00 грн. * 20% = 2400, 00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що відповідно до листа контролю надійності перевізника, автомобіль, який позивач надав для перевезення вантажу не відповідав технічним стандартам.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів того, що позивач надав для здійснення перевезення технічно несправний автомобіль.

Таким чином, позовна вимога про стягнення штрафу за непред’явлення вантажу до перевезення є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну оплату послуг.

Так, відповідно до п. 4.7 договору за несвоєчасну оплату послуг замовник сплачує штраф 50 грн. за добу.

Згідно із п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, транспортна послуга –це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Як було зазначено вище, вантаж до перевезення не пред’являвся, перевезення вантажу не відбулося, а отже і строк оплати послуг з перевезення вантажу не настав.

Оскільки, п. 4.7 договору передбачений штраф за несвоєчасну оплату послуг, яка в даному випадку не відбулися, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу на підставі за несвоєчасну оплату послуг є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 909, 918 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комора-С» (03115, м. Київ, вул. Краснова, 27; код ЄДРПОУ 31280577) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (08113, Київська область, с. Петрушки, вул. Лісна, 1; код ЄДРПОУ 30367782) штраф за простій у розмірі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп., штраф за непред’явлення вантажу до перевезення у сумі 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп., 39 (тридцять дев’ять) грн. 00 коп. державного мита та 66 (шістдесят шість) грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 14.10.2010 року