Рішення № 12125157, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/36711.10.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»в особі Луцької міської філії

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»

Простягнення 14 735,99 грн.

                              Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Корецька В.П., дов. № Д19/23-34 від 11.01.2010 р.

Пархомчук В.М., дов №19/23-35 від 11.01.2010 р.

Від відповідача: Пасічник О.О., дов. № 303/01-9 від 24.09.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»в особі Луцької міської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»про стягнення 11463,97 грн. пені, 984,76 грн. інфляційних нарахувань та 2287,26 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про постачання електричної енергії № 529-0832000 від 01.08.2008 р.

Ухвалою суду від 11.08.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/367 та призначено її розгляд на 13.09.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2010 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 11.08.2010 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився.

Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 13.09.2010 р. від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю його представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні, яке суд відхилив.

Проте. У зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 11.09.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 13.09.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 27.09.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 27.09.2010 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву та пояснення по суті спору, визнав позовні вимоги частково та просив зменшити розмір пені.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги нез’явлення представника позивача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/367 до 11.10.2010 р.

У судове засіданні 11.10.2010 р. представники не з’явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариства «Волиньобленерго»в особі Луцької міської філії (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Луцьктепло»(споживач) був укладений договір № 529-0832000 від 01.03.2008 р. про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1.2. договору № 529-0832000 від 01.03.2008 р. про постачання електричної енергії передбачено, що постачальник зобов’язується постачати споживачу електроенергію в обсягах, які передбачені відповідним договором із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, що визначені державними стандартами.

Пунктом 2.2. договору передбачено обов’язки споживача, одним з яких є обов’язок оплати постачальнику електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків»та №3 «Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії».

Згідно з пунктами 8.3, 8.4 та 8.5 договору № 529-0832000 від 01.03.2008 р. про постачання електричної енергії, дата оплати рахунку (здійснення рахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії; виписка рахунку фактури за використану електричну енергію і рахунку-фактури за пеню, реактивну електроенергію та надбавки проводиться постачальником електричної енергії протягом 3-х робочих днів після останнього дня розрахункового періоду; остаточний розрахунок по всім платежам згідно цього договору проводиться протягом трьох операційних (банківських) днів з дня отримання рахунків.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 529-0832000 від 01.03.2008 р. про постачання електричної енергії, проте відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором у визначені договором термін не виконав.

За таких обставин Відкрите акціонерне товариство «Волиньобленерго»в особі Луцької міської філії звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення про стягнення 11463,97 грн. пені, 984,76 грн. інфляційних нарахувань та 2287,26 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про постачання електричної енергії № 529-0832000 від 01.08.2008 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Звернення з даним позовом Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»в особі Луцької міської філії суд розцінює як вимогу до боржника відшкодувати інфляційне збільшення боргу у розмірі 984,76 грн. та трьох відсотків у розмірі 2287,26 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при даному розрахунку не врахував того, що у вересні 2009 року заборгованість відповідача у сумі 123095. 44 грн. існувала 7 днів з 24.09.10-30.09.10 р.р., отже нарахування інфляційних нарахувань є безпідставним, у зв’язку з чим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Також судом встановлено, що позивачем при розрахунку трьох відсотків річних було допущено помилку, оскільки з наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем при нарахуванні 3% за жовтень 2009 р. невірно визначені періоди сплати та дати виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію, у зв’язку з чим судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого з Товариства з обмеженою відповідальністю підлягають стягненню 2262,35 грн.

Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 2214, 97 грн. трьох відсотків річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 11463,97 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 5.1. договору 529-0832000 від 01.03.2008 р. про постачання електричної енергії., яким передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,75 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У наданому відповідачем відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»пояснило суду, що він здійснює постачання теплової енергії для ДКП «Луцьктепло»у відповідності до договору на постачання теплової енергії № 1 від 28 грудня 2007 р. ДКП «Луцьктепло»внесено до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, отже виконання відповідачем договірних зобов’язань виявилось неможливим внаслідок у зв’язку з тим, що виконавче провадження з примусового виконання наказів судів підлягають обов’язковому зупиненню до 01.01.2010, а відповідач змушений розпоряджатися лише тими коштами, які ДКП «Луцьктепло »добровільно сплатить.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом було встановлено, що при розрахунку заборгованості за жовтень місяць 2009 р. позивачем були допущені помилки щодо періодів нарахування, у зв’язку з чим судом було виконано власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»11293,59 грн. пені.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки відповідачем погашено повністю борг, а заборгованість зі сплати коштів за теплову енергію складала невеликі періоди.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені до 50 %, що підлягає стягненню з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»в особі Луцької міської філії.

Отже, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»підлягає стягненню 5646,80 грн. пені, за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті реактивної та активної електричної енергії.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія»(01021, м. Київ, вул. Інститутська, 28, ідентифікаційний код 32964103) на користь Відкритого акціонерного товариства «Волиньобленерго»в особі Луцької міської філії (43021, м. Луцьк, вул. Залізнична, 1, ідентифікаційний код 00131512) 5646 (п’ять тисяч шістсот сорок шість) грн. 80 коп. пені, 2 262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) грн. 35 коп. трьох відсотків річних, 135 (сто тридцять п’ять) грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита та 217 (двісті сімнадцять) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити

4.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.