Рішення № 12125087, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/38204.10.10 За позовомСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН»

Простягнення 54352, 00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача : Панфілов О.В.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН»про стягнення 54352, 00 грн. основного боргу, який складає подвійну вартість туристичного продукту, у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на реалізацію туристичних послуг № 00108 від 07.04.2009 р. та неповерненням ним грошових коштів, які були сплачені позивачем на виконання умов вищезазначеного договору згідно з рахунком-фактурою № СФт-012222 від 05.07.2010 р.

Ухвалою суду від 13.08.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/382 та призначено її розгляд на 15.09.2010 року, зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 15.09.2010 р. повідомив, що вимог ухвал суду від 13.08.2010 р. не виконав, надав суду заяву про зміну підстав позову, у відповідності до якої просить стягнути з відповідача грошові кошти на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно отримані відповідачем.

Розглянувши подану заяву, суд її приймає до розгляду з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Від відповідача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 06.09.2010 р. надійшло клопотання, у якому ТОВ «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН»повідомило, що позовні вимоги визнає повністю, та просило суд задовольнити вимоги позивача, а також розглядати справу без участі його представника у звязку з неможливістю забезпечити явку останнього у судове засідання.

У призначене судове засідання 15.09.2010 р. представник відповідача не зявився.

У звязку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги незявлення представника відповідача у призначене судове засідання та ненадання сторонами витребуваних ухвалою суду від 13.08.2010 р. документів, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 15.09.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 04.10.2010 р.

У судовому засіданні 04.10.2010 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвал суду від 13.08.2010 р. та 15.09.2010 р. надав витребувані судом документи.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (замовник/турагент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН»(виконавець/туроператор) було укладено договір на реалізацію туристичних послуг № 00108 від 07.04.2009 р., відповідно до пункту 2.1. якого позивач зобовязався за дорученням та від імені відповідача за винагороду здійснювати діяльність по реалізації сформованого ТОВ «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН»турпродукту і укладенню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 3.2.1. договору № 00108 від 07.04.2009 р., позивач зобовязався замовляти турпродукт шляхом подання відповідачу замовлення у письмовій формі, по факсу чи в інший спосіб, що встановлений цим договором чи туроператором.

Пунктом 3.2.3. вищезазначеного договору встановлено, що позивач здійснює повну оплату замовленого турпродукту за відрахуванням винагороди турагента відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури чи повідомлення відповідача протягом трьох банківських днів з дня їх отримання турагентом.

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 пояснив суду, що 03.07.2010 р. ним було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН»замовлення на бронювання туристичного продукту (замовлення № 1098793).

05.07.2010 р. відповідач надіслав на адресу позивача підтвердження щодо наявності відповідного туристичного продукту, а також надав до сплати рахунок-фактуру № СФт-012222 на суму 27176, 00 грн., за яким позивачем було здійснено на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 19700, 00 грн. (копія квитанції № 117651000774851278584641від 08.07.2010 р. міститься в матеріалах справи).

Пунктом 3.1.3. договору № 00108 від 07.04.2009 р. передбачено, що при наявності у туроператора можливості надати тур продукт на реалізацію та при дотриманні позивачем умов, встановлених даним договором, відповідач після направлення підтвердження замовлення забезпечує замовлення усіх видів послуг, що входять у тур продукт.

В пункті 3.1.4. вищевказаного договору зазначено, що відповідно до замовлення позивача, підтвердженого відповідачем, та на підставі забезпеченого замовлення послуг, які входять до складу турпродукту, відповідач надає турпродукт на реалізацію шляхом оформлення та передачі представнику позивача документів, які необхідні для споживання турпродукту (авіаквитків, та/або страхових полісів, та/або рахунку-фактури, та/або інших документів, визначених туроператором залежно від складу турпродутку).

Позивач повідомив суду, що відповідач свої зобовязання за договором № 00108 від 07.04.2009 р. не виконав.

09.07.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН»проінформувало позивача про те, що у звязку із виникненням фінансових труднощів у його партнера за кордоном, відповідач призупиняє надання туристичних послуг та відмовляється від своїх зобовязань щодо надання раніше сплаченого позивачем туристичного продукту.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 00108 від 07.04.2009 р. позивачем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН»претензію вих. № 18 від 12.07.2010 р. з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 19700, 00 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Проте претензія була залишена відповідачем без реагування.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 54352, 00 грн. основного боргу у звязку з неповерненням відповідачем грошових коштів, сплачених позивачем на виконання умов договору № 00108 від 07.04.2009 р. згідно з рахунком-фактурою № СФт-012222 від 05.07.2010 р

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобовязання це зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до заявки, позивачем було заброньовано заїзд з 05.08.2010 р. на 10 ночей, у звязку з чим відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № СФт-012222 від 05.07.2010 р., у якому зазначено: проживання, страховка, авіа переліт, трансфер з 05.08.2010 р. до 15.08.2010 р.

У відповідності до пункту 5.1. договору № 00108 від 07.04.2009 р. позивачем відповідно до квитанції № 117651000774851278584641від 08.07.2010 р. було здійснено передплату згідно з рахунком-фактурою № СФт-012222 від 05.07.2010 р.

Проте відповідачем не було надано позивачу замовлені послуги, у звязку з чим позивач втратив інтерес до виконання відповідачем своїх зобовязань, враховуючи те, що строк заброньованої поїздки сплинув.

Відповідно до частини 1 статті 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом було встановлено, що відповідачем не було надано послуг, у звязку з чим позивачу були завдані збитки у вигляді сплати 19700, 00 грн. згідно з рахунком-фактурою № СФт-012222 від 05.07.2010 р., які у відповідності до статті 906 Цивільного кодексу України підлягають відшкодуванню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що у відповідача безпідставно перебувають кошти в розмірі 19700, 00 грн.

Пунктом 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до підпункту 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків.

В частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В частині 3 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Оскільки матеріалами справи підтверджується обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 19700, 00 грн., сплачених Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 на виконання умов договору № СФт-012222 від 05.07.2010 р., то позов в цій частині визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 198, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН»(вул. Лесі Українки, буд. 34, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 36387940) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 19 700 (девятнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 197 (сто девяносто сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення грошових коштів в розмірі 34652, 00 грн. відмовити.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.