YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Господарський суд м. Києва

Рішення № 12125015, 07.10.2010, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення

07.10.2010

Номер справи

40/398

Номер документу

12125015

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/39807.10.10 За позовом Приватного акціонерного товариства "Крокурс"

до Відкритого акціонерного товариства "Фінпорт Текнолоджіс Інк"

про стягнення боргу за договором оренди № 22/07 в сумі 36 308,10 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Гаріпова Р.Р. –представник за довіреністю № 01-03/119 від 28.09.09.

від відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні 07.10.10, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м.Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Крокурс" до Відкритого акціонерного товариства "Фінпорт Текнолоджіс Інк" про стягнення боргу за договором оренди №22/07 в сумі 36 308, 10 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач припинив здійснювати оплату рахунків за спожиту електроенергію та інші комунальні послуги відповідно до договору оренди № 22/07 від 22.10.08 р, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 29378,20 грн. за період з квітня по жовтень 2009 року. Крім того позивач просить стягнути з відповідача 3081,26 грн. інфляційних втрат, 854,42 грн. –3% річних та пеню в розмірі 2994,22 грн.

Ухвалою суду від 11.08.10 порушено провадження у справі №40/398 та призначено до розгляду на 14.09.10.

Ухвалою суду від 14.09.10 відкладено розгляд справи на 28.09.10.

У судове засідання, призначене на 28.09.10, представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 77 ГПК України Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів.

У зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання, суд, керуючись ст. 77, 86 ГПК України, відклав розгляд справи на 07.10.2010 року.

Представник позивача в судове засідання 07.10.10 з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 07.10.2010 представник відповідача не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 11.08.10 не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в договорі оренди № 22/07 від 22.10.08. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

22.10.2008 між ЗАТ «Крокурс»(орендодавець, позивач) та ВАТ «Фінпорт Текнолоджіс Інк.” (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 22/07, відповідно до п.1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування майно - нежиле приміщення загальною площею 762,5 кв.м., що знаходиться на 7 поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 91.

Згідно з п.3.1 договору оренди від 22.10.08 № 22/07 строк дії цього договору становить 1 рік, з 01.11.08 по 31.10.09.

Відповідно до п. .5.2. договору № 22/07 орендар зобов’язаний протягом всього строку користування майном своєчасно та в повному обсязі здійснювати передбачені цим договором платежі, в тому числі розрахунки за комунальні послуги та спожиту електроенергію.

Згідно з п. 4.2 договору розмір орендної оплати по цьому договору складає 76260,00 грн. в т.ч. ПДВ 12710,00 грн. за календарний місяць. Платежі по цьому договору не включають в себе вартість спожитих електричної енергії та комунальних послуг, що орендар сплачує самостійно на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 банківських від дати їх одержання.

01.11.08 Позивач на виконання зобов’язань за договором оренди № 22/07 від 22.10.08 за актом прийому-передачі передав Відповідачу зазначене нежитлове приміщення.

Додатковими угодами № 1 від 23.12.08, № 2 від 26.12.09, № 3 від 01.06.09, № 4 від 22.06.09, № 5 від 02.07.09 сторони вносили зміни до договору оренди № 22/07 від 22.10.08 в частині розміру орендної плати та загальної площі приміщень, що здаються в оренду.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) –компенсація комунальних послуг: № ОУ-00186 на суму 2411,78 грн., № ОУ-00222 на суму 5055,62 грн., № ОУ-00276 на суму 5067,62 грн., № ОУ-00329 на суму 9490,33 грн, № ОУ-00406 на суму 3136,58 грн, № ОУ-00492 на суму 4216,27 грн., всього на суму 29378,20 грн.

Таким чином, з урахуванням п. 4.2 договору оренди № 22/07 відповідач мав компенсувати позивачу надані комунальні послуги, електроенергію, техобслуговування електричних мереж у розмірі 29378,20 грн.

Згідно з актом повернення майна, що перебувало в оренді, від 31.10.09 відповідач повернув позивачеві орендоване нерухоме майно за договором № 22/07 від 22.10.08.

Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав зобов’язання по сплаті комунальних послуг та електроенергії за договором № 22/07 від 22.10.08, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.10, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Факт наявності заборгованості зі сплати за надані комунальні послуги та електроенергію відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з комунальних послуг та електроенергії в сумі 29378,20 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.6.3 договору оренди № 22/07 від 22.10.08 у випадку прострочення плати за користування майном, орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 1 місячної плати за користування майном та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати комунальних послуг в розмірі 2994,22 грн. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нараховувалась в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня., від суми простроченого платежу за кожен день прострочення проте без урахування обмеження встановленого ч. 2 статті 258 ЦК України, оскільки заборгованість виникла з 27.04.2009 року..

Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням річного строку позовної давності:

Згідно рахунку-фактури СФ-0000425 від 07.08.09:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

3136.5813.08.2009 - 10.02.201018210.2500 %0.056 %320.62 Згідно рахунку-фактури СФ-0000510 від 21.10.09:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

4216.2727.10.2009 - 26.04.201018210.2500 %0.056 %430.98 Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 751,60 грн.

Згідно з п.2.ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що доданий до позовної заяви, загальна сума втрат від інфляції склала 3081,26 грн.

Судом здійснено перерахунок розміру втрат від інфляції:

Згідно рахунку-фактури СФ-0000218 від 22.04.09: