Рішення № 12124963, 27.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/36227.09.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» ДоКлінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва

Простягнення 80039,48 грн.

                              Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Гаркавенко С.В., дов. № Д07/2010/03/02-1 від 03.06.2010 р.

Від відповідача: Худенко А.Я., дов. № б/н від 27.05.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо про стягнення 20042,75 грн. основного боргу за активну електричну енергію, 48280,14 грн. основного боргу за реактивну електричну енергію, 7978,88 грн. пені, 2243,67 грн. інфляційних нарахувань та 1494,05 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 3415001 від 14.11.1990 р. та додатками до даного договору.

Ухвалою суду від 11.08.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/362 та призначено її розгляд на 13.09.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2010 р. надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яка судом була прийнята. Крім того, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, повідомив про часткову сплату відповідачем суми основного боргу. Надав довідку про надходження грошових коштів.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні надав клопотання, в якому просив відмовити позивачу у стягненні штрафних санкцій (пені), 3 % річних та інфляційної складової боргу. Судом було повідомлено, що дане клопотання буде вирішено у наступному судовому засіданні. Також надав суду звіти про надходження коштів загального фонду та копії платіжних доручень, з яких стало відомо про часткову сплату відповідачем суми основного боргу, надав пояснення по суті спору.

Враховуючи наведене, судом було оголошено перерву до 27.09.2010 р. для надання можливості позивачу встановити стан розрахунків з відповідачем.

У судовому засіданні 27.09.2010 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(електропостачальна організація) та Клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва (споживач) був укладений договір № 3415001 від 14.10.2002 р. про постачання електричної енергії, відповідно до пункту 1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 4.2. договору № 3415001 від 14.10.02 р. передбачено, що для визначення величини використаної електроенергії споживач знімає та надає за установленою формою до енергопостачальної організації показання розрахункових електролічильників та електролічильників субспоживачів з кожної точки обліку окремо з гідно з календарним графіком (додатки 4, 9), а також вести облік електричної енергії в журналі встановленої форми.

Згідно п. 5 додатку 2.6 до договору № 3415001 від 14.10.02 р. споживач щомісячно 20 числа зобов’язується направляти свого представника до енергопостачальної організації для подання звіту про спожиту активну, реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формулою. Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та акт звіряння розрахунків за попередній період.

Пунктом 13 додатку 2.6 до даного договору сторони погодили, що споживач до 25 числа поточного розрахункового місяця здійснює оплату 100 % від фактично спожитого обсягу активної електричної енергії за розрахунковий період.

Додатком 5 зазначеного договору визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який складений відповідно до методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002 р.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 3415001 від 14.10.02 р., в свою чергу відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.09.2009 р. до 01.07.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану активну енергію в розмірі 20042,75 грн., та за період з 01.01.2009 р. до 01.07.2010 р. –за використану реактивну електричну енергію у розмірі 48280,14 грн., що підтверджується довідкою про уточнений розрахунок основного боргу.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача 20042,75 грн. основного боргу за активну електричну енергію, 48280,14 грн. основного боргу за реактивну електричну енергію, 7978,88 грн. пені, 2243,67 грн. інфляційних нарахувань та 1494,05 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 3415001 від 14.11.1990 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості за період з 01.19.2008 р. до 01.07.2010 р. у розмірі 20042,75 грн. за активну електричну енергію та у розмірі 48280,14 грн. за реактивну електричну енергію відповідач не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов’язань настав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 20042,75 грн. за активну електричну енергію та 48280,14 грн. за реактивну електричну енергію, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва суми основного боргу у розмірі 20042,75 грн. за активну електричну енергію та 48280,14 грн. за реактивну електричну енергію визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 2243,67 грн. інфляційної складової боргу та 1494,05 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 3415001 від 14.11.1990 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом було встановлено, що позивач при розрахунку інфляційних нарахувань за активну електричну енергію не врахував того, що індекс інфляції у квітні, травні та червні 2010 становив відповідно 99,7 %, 99,4 % та 99,6% у зв’язку з чим судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого з відповідача не підлягають стягненню інфляційні нарахування, оскільки даний розрахунок має від’ємний показник. Також судом було встановлено,що позивач при розрахунку інфляційних нарахувань за реактивну електричну енергію не врахував того, що індекс інфляції у липні та серпні 2009 р. становив відповідно 99,9 % та 99,8 % та у квітні, травні та червні 2010 становив відповідно 99,7 %, 99,4 % та 99,6% у зв’язку з чим судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого з стягненню з Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва підлягають 809,38 грн. інфляційних нарахувань.

Враховуючи наведене, згідно з розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 809,38 грн. інфляційних нарахувань та 1494,05 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3989,44 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 5.1. договору № 3415001 від 14.11.1990 р., яким передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,75 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У наданому відповідачем клопотанні Клінічна лікарня №15 Подільського району міста Києва пояснила суду, що виконання ним договірних зобов’язань виявилось неможливим внаслідок несвоєчасного та недостатнього фінансування з місцевого бюджету, про що свідчать надані відповідачем копії Звітів про надходження та використання коштів загального фонду за 2009 р. та 2010 р.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об’єктивною неможливістю це вчинити, оскільки відповідач є установою, видатки якої фінансуються з державного та міського бюджетів.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені до 50 %, що підлягає стягненню з відповідача на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго». Отже з Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва підлягає стягненню 3989,44 грн. пені, за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті реактивної та активної електричної енергії.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»в процесі розгляду справи були уточнені позовні вимоги, у зв’язку з чим, ціна позову становить 80039,48 грн. При подачі даного позову позивачем було сплачено державне мито відповідно до платіжного доручення № 7517 від 30.07.10 р. у розмірі 1499,39 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 800,39 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 699,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва (04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, 2, ідентифікаційний код 26199074) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 20 042 (двадцять тисяч сорок дві) грн. 75 коп. основного боргу за спожиту активну енергію, 48 280 (сорок вісім тисяч двісті вісімдесят) грн. 14 коп. основного боргу за спожиту реактивну енергію, 809 (вісімсот дев’ять) грн. 38 коп. інфляційної складової боргу, 1 494 (одна тисяча чотириста дев’яносто чотири) грн. 05 коп. трьох відсотків річних, 3 989 (три тисячі дев’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 44 коп. пені, 786 (сімсот вісімдесят шість) грн. 06 коп. витрат по сплаті державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. На підставі даного рішення повернути Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) з Державного бюджету України 699 (шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 00 коп. зайво сплаченого державного мита, яке було перераховане платіжним дорученням № 7517 від 30.07.10 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 37/362).

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.