Рішення № 12124813, 13.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/17413.10.10 За позовом                    Компанії OKA Import-Export Lebensmittel AG До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ардіс»

Про                    стягнення 234586,81 євро

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Пукало Р.Б. –предст. (дов. від 14.06.2010 р.)

Від відповідача          Калісська Н.І. –предст. (дов. від 25.08.2010 р.)

Обставини справи:

Компанія «ОКА Import-Export Lebensmittel AG»звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ардіс»про стягнення заборгованості у розмірі 234 586,81 євро, що станом на 15.07.2010 р. становить 2 354 665,11 грн. (201 506,81 євро, що станом на 15.07.2010 р. становить 2 022 624,61 грн. - основний борг, 33 080,00 євро, що станом на 15.07.2010 р. становить 332 040,50 грн. –транспортні витрати), яка виникла через невиконання взятих на себе відповідачем зобов’язань по оплаті за поставлений товар.

Ухвалою суду від 04.08.2010 р. порушено провадження у справі №12/174 та призначено розгляд справи на 31.08.2010 р.

Ухвалою суду від 04.08.2010 р. клопотання Компанії «ОКА Import-Export Lebensmittel AG»про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ардіс»у сумі 234586 євро 81 центів, що станом на 15.07.2010 р. становить 2 354 665 грн. 11 коп.

В судовому засіданні 31.08.2010 р. представник відповідача надав відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання 31.08.2010 р. представник позивача не з’явився, про причини неявки не повідомив.

Ухвалою суду від 31.08.2010 р. відкладено розгляд справи на 14.09.2010 р., зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.08.2010 р.

В судовому засіданні 14.09.2010 р. оголошено перерву до 22.09.2010 р.

22.09.2010 р. судове засідання не відбулось в зв’язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

22.09.2010 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача заяву про відвід судді Прокопенко Л.В. на підставі ст. 20 ГПК України.

Ухвалою суду від 28.09.2010 р у задоволенні заяви про відвід суду відмовлено.

Ухвалою суду від 28.09.2010 р розгляд справи призначено на 12.10.2010 р.

В судовому засіданні 12.10.2010 р. оголошено перерву до 13.10.2010 р.

В судовому засіданні 13.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом вересня-грудня 2008 р. позивачем на підставі інвойсів здійснювалась поставка товарів на адресу відповідача у кількості, асортименті та за ціною, обумовленою у рахунках.

Факт передачі товару підтверджується наступними документами: видаткові накладні (інвойси) та митні декларації (CMR).

Відповідачем здійснювалась часткова оплата поставленого товару.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 201506,81 євро заборгованості за поставлені товари, що станом на 15.07.2010 р. становить –2022624,61 грн.

Окрім того, позивачем здійснювалась оплата витрат на перевезення товару з Німеччини до України, заборгованість відповідача перед позивачем за оплату транспортування становить 33080, 00 євро, що станом на 15.07.2010 р. становить –332040,50 грн.

У лютому 2009 року позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату заборгованості протягом трьох місяців, що підтверджується перепискою по електронній пошті.

У відповіді на цю вимогу, представник відповідача зазначив, що у зв’язку з тяжкою економічною ситуацією в Україні, він просить про реструктуризацію боргів та сплату його частинами до березня 2010 р.

Однак, відповідач свої зобов’язання по оплаті товару не виконав, станом на дату подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 201506,81 євро.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань з оплати товару та витрат на його транспортування позивач звернувся до суду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та просить суд закрити провадження у справі з таких підстав.

Відповідач проти наявності заборгованості перед позивачем по суті не заперечує, зазначаючи про часткове погашення заборгованості.

Відповідач зазначає, що між ним та позивачем було укладено контракт № 5/03 від 15.04.2006 р., у відповідності з яким і здійснювалася поставка товарів, у зв’язку з неоплатою яких заявлено позовні вимоги.

Вказаний контракт містить арбітражне застереження, згідно якого спори, що виникають у зв’язку з цим контрактом, підлягають передачі на розгляд та остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України (р. 15).

У зв’язку з чим відповідачем заявлене клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ввезення товарів на митну територію України здійснювалось на підставі видаткових накладних (інвойсів), про що зроблено відповідні відмітки у митних деклараціях (CMR).

Будь-які посилання на контракт у інвойсах та митних деклараціях відсутні.

За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про те, що поставка товарів позивачем на адресу відповідача здійснювалась на підставі саме контракту № 5/03 від 15.04.2006 р., а не на будь-якій іншій підставі.

В той же час, на підставі наданих суду документів суд дійшов висновку про те, що між сторонами шляхом поставки позивачем товару по видатковим накладним та прийняття його відповідачем було укладено договір поставки, за яким позивач зобов'язався передати відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався прийняти його та сплатити його вартість.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Також ст. 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи наявні у справі матеріали, а також визнання відповідачем факту отримання товару, суд дійшов висновку, що саме вказаний правочин є підставою для виникнення зобов’язань у відповідача з оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, у лютому 2009 року позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату заборгованості протягом трьох місяців, у відповіді на цю вимогу представник відповідача зазначив, що у зв’язку з тяжкою економічною ситуацією в Україні, він просить про реструктуризацію боргів та сплату його частинами до березня 2010 р.

Таким чином, вимоги ст. 530 ЦК України позивачем виконано.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Окремо щодо оплати витрат на перевезення товару суд зазначає наступне.

Згідно контракту № 5/03 від 15.04.2006 р. поставка товару здійснювалась на умовах EXW (франко-завод). Відповідно до тлумачення багатосторонньої угоди (не СНД)|Правила, Країни - учасниці, від 01.01.2000 р., № 560 «ІНКОТЕРМС». Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) (україномовний варіант)», термін «франко-завод»означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, у будь-якому випадку позивач за контрактом не зобов’язаний здійснювати поставку товару, тоді як вона може бути здійснена ним або третьою особою на підставі інших укладених правочинів.

Здійснення позивачем поставки товару як за цим, так і за будь-якими іншими укладеними з відповідачем договорами умовами контракту № 5/03 від 15.04.2006 р. (включаючи арбітражне застереження) не охоплюється.

В той же час, згідно відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) –далі Конвенція (ратифікована Україною 01.08.2006 р. із застереженнями щодо зобов’язань за ст. 47 цієї Конвенції), ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, обов’язкові реквізити якої встановлені ст. 6 Конвенції.

Згідно зі ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Таким чином, наявність вантажних митних декларацій є достатнім доказом укладення між сторонами договору автомобільного перевезення, на підставі якого здійснено транспортування товару.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу. Одержувач, який користується правами, наданими йому відповідно до пункту 1 цієї статті, здійснює платежі, зазначені як такі, що підлягають сплаті, у вантажній накладній.

Будь-які вказівки на здійснення платежів у вантажних накладних (інвойсах) відсутні.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 33 080,00 євро, що станом на 15.07.2010 р. становить 332 040,50 грн. транспортних витрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене не може бути визнане обґрунтованим клопотання відповідача про припинення провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки правовідносини, що є предметом розгляду по даній справі, не охоплюються дією контракту №5/03 від 15.04.2006р.

Також окремо суд вважає за необхідне зазначити, що надані суду докази належним чином підтверджують повноваження представника позивача на представництво інтересів Компанії «ОКА Import-Export Lebensmittel AG»по даній судовій справі, а саме.

В даному випадку довіреність від 14.06.2010 р. від імені позивача на ім’я Пукало Ростислава Богдановича є довіреністю, виданою від імені іноземної юридичної особи на ім’я громадянина України на території України.

Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»відносини щодо видачі довіреності є приватноправовими відносинами з іноземним елементом і, відповідно, на них поширюються положення вказаного Закону.

Відповідно до ст. 34 Закону порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність, тобто, в даному випадку, законодавством України.

Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Надана суду довіреність цим вимогам відповідає: вона підписана особою, що згідно виписки з торгового реєстру від 17.09.2010 р. має право одноособового представництва товариства, та скріплена печаткою юридичної особи.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 202, 205, 526, 530, 625, 626, 629, 638, 639 ЦК України, ст. ст. 181, 193 ГК України, ст. ст. 33, 44, 49, 68, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ардіс»(03042, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 5-а, кв.37, п/р 26009001015954 в ПАТ «Перший інвестиційний Банк», МФО 300506, код 31758912, а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь OKA Import-Export Lebensmittel AG (Vor dem Langholz 1 87477 Sulzberg/ Німеччина, postfach 21 29) 201506 (двісті одна тисяча п’ятсот шість) євро. 81євроцентів. - основного боргу; 33080 (тридцять три тисячі вісімдесят) євро 00 євроцентів –транспортних витрат, 23546 (двадцять три тисячі п’ятсот сорок шість) грн. 65 –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2010 р. у справі № 12/174.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя                                                                                          Л.В.Прокопенко

Дата підписання 13.10.2010 р.