Рішення № 12124791, 13.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/24413.10.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротех» До                    Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

Про                     стягнення 806370,40 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Муравйова К.В. (за дов.)

Від відповідача          Задорожній Ю.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Електротех»з позовом про стягнення з відповідача збитків в сумі 806370,00 грн., понесених позивачем внаслідок порушення відповідачем зобов’язань за кредитним договором № 89 від 09.08.2007 р..

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.06.2010 р. порушено провадження у справі № 17/244.

14.07.2010 р. сторонами подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Відповідач надав суду докази перейменування у публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», внаслідок чого судом було здійснено заміну сторони на підставі ст. 25 ГПК України.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач істотно порушив взяті на себе зобов’язання за кредитним договором № 89 від 09.08.2007 р., внаслідок чого позивач був позбавлений фінансування, що, свою чергу, призвело до понесення додаткових витрат. При цьому, позивач послався на рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2009р., яким згаданий кредитний договір розірвано, а також в якому встановлені факти, що, на думку позивача, доводять наявність вини відповідача. Нормативно позивач послався на ст.ст. 22, 611, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 224, 225, 229 Господарського кодексу України.

Представник відповідача позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на безпідставність та недоведеність останніх, письмового відзиву не надав. Під час розгляду справи відповідач заявив клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, залучення до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія», які судом були відхилені з підстав, наведених нижче. Крім того, стороною заявлено клопотання про витребування доказів, за результатами якого судом направлено судовий запит на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія», відповідь на який не надано.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, встановив:

09.08.2007 р. між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та товариством з обмеженою відповідальністю «Електротех»було укладено кредитний договір № 89 (далі –Кредитний договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Кредитного договору та додаткової угоди № 6 від 19.06.2008 р. відповідач зобов’язався надати позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти (кредит). Кредит повинен бути наданий у формі непоновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом в сумі, еквівалентній 13000 000 доларів США.

Надання кредиту повинно було здійснюватися на підставі письмового повідомлення позичальником про свій намір отримати черговий транш кредиту з зазначенням його суми та терміну користування не пізніше, ніж за 3 (три) банківських дні до бажаної дати отримання кредиту.

17.10.2008 р. та 05.11.2008 р. позивач звернувся до відповідача з клопотаннями про видачу чергових траншів у розмірі 810 000 доларів США та 1 700 000 доларів США, відповідно. Однак, позивач не отримав відповіді та кредитних коштів, вказаних у заявках.

Дані обставини були предметом дослідження в іншій господарській справі за № 34/132, порушеній Господарським судом міста Києва за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Електротех»про розірвання кредитного договору № 89 від 09.08.2007 р..

16.02.2005 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Електротех»та товариством з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія»було укладено договір №16/02/05.

За умовами останнього товариство з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія» взяло на себе обов’язки генерального підрядника будівництва офісно-житлового комплексу з влаштуванням підземного паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 14, літ. «Б»та Саксаганського/Паньківська, 70/16, літ. «Б»у Голосіївському районі м. Києва, що будується на земельній ділянці, наданій товариству з обмеженою відповідальністю «Електротех»на підставі рішення Київської міської ради від 18.11.2004 р. за № 848/2258 та договору оренди земельної ділянки, укладеного 06.04.2005 р. між Київською міською радою та позивачем.

Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення Господарського суду міста Києва по справі № 34/132 на момент розгляду та вирішення даної справи набрало законної сили. Зокрема, вказаним рішенням було встановлено ряд інших фактів, що мають значення для вирішення даного спору, на які здійснив посилання позивач. Зокрема, Господарським судом міста Києва було встановлено, що відмова відповідача від видачі траншів була протиправною, внаслідок чого позивач позбавився можливості отримати зазначені у кредитному договорі кошти у необхідному обсязі для подальшого здійснення будівництва офісно-житлового комплексу з підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Паньківська, 14 (літ. Б) і вул. Саксаганського/Паньківська, 70/19 (літ. Б).

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009р. по справі № 34/132 також встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов’язань перед позивачем належним чином, неправомірно відмовив у видачі траншів, чим фактично припинив видачу коштів на підставі кредитного договору та позбавив позивача того, на що він розраховував –будівництво об’єкту.

Отже, факт порушення відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором та факт наявності вини останнього встановлені рішенням Господарського суду м.Києва від 11.03.2009р. у справі №34/132 між тими ж сторонами, яке набрало законної сили 27.05.2009р..

Через порушення відповідачем Кредитного договору та ненадання позивачеві чергових траншів за вказаним договором позивач був позбавлений можливості фінансувати будівництво та сплачувати вартість будівельних робіт ТОВ «Столична будівельно-інвестиційна компанія», що призвело до зупинення будівництва та пред’явлення претензій.

Зокрема, через припинення фінансування та зупинення будівництва на об’єкті, виникли додаткові витрати, які позивач не передбачав, не включав до кошторису будівництва, і які, за умови належного виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за Кредитним договором, не виникли б.

Позивачем надано докази здійснення (сплати) додаткових витрат в розмірі 806370,00 грн. на підставі направленої генеральним підрядчиком претензії та угод, укладених з метою врегулювання спору в досудовому порядку (д/у № 4 від 24.04.2009 р., та д/у № 5 від 11.05.2009 р.).

Зокрема, відповідно до додаткової угоди № 4 від 24.04.2009 р., укладеної між позивача та товариством з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія», сторони дійшли згоди, що внаслідок зупинення будівництва на об’єкті через припинення фінансування замовником, генпідрядник поніс додаткові витрати. Також факт понесення генпідрядником додаткових витрат зафіксовано у додатковій угоді № 5 від 11.05.2009 р..

У матеріалах справи наявна претензія від 03.03.2009 р., направлена товариством з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія»на адресу позивача, з вимогою сплатити 806370,00 грн. з доданим до неї розрахунком.

Позивач платіжним дорученням № 40 від 22.02.2010 р. перерахував товариству з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія»кошти в сумі 806370,00 грн.

Вказаним вище рішенням по справі № 34/132 також було розірвано і сам Кредитний договір, у зв’язку з істотним порушенням відповідачем своїх зобов’язань.

Відповідач будь-яких належних доказів на спростування існування обставин, на які посилається позивач, суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Правові наслідки зміни або розірвання договору також встановлені ст. 653 Цивільного кодексу України. Якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються саме цим кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. З зазначених положень випливає, що Господарський кодекс України має розглядатись як спеціальний закон у сфері правового регулювання тих майнових відносин, учасником яких є суб'єкт господарювання. Тому спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

Згідно з ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»зазначено про те, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Отже, для відшкодування шкоди необхідно встановити і довести такі факти як неправомірність поведінки відповідача, наявність шкоди, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина заподіювача шкоди.

При цьому за зобов’язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника (ч. 1 ст. 614 ЦК України). Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідач відсутність вини не довів.

Суд вважає, що з урахуванням викладеного вище, в даному випадку є склад цивільного правопорушення, а між протиправними діями відповідача та шкодою –безпосередній причинно-наслідковий зв’язок.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України суд з урахуванням обставин справи, за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як було зазначено вище, позивач надав суду докази втрати (перерахування на користь третьої особи) грошових коштів в заявленому до стягнення розмірі.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

З огляду на те, що позивачем доведено факт невиконання зобов'язання відповідачем, прямий (безпосередній) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та самими завданими збитками, а також надано документи, що підтверджують розмір здійснених додаткових витрат, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відмовляючи відповідачу в задоволенні клопотань, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач у своєму клопотанні просив суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія», обґрунтовуючи це тим, що остання перебуває в договірних відносинах з позивачем, оскільки виступає генеральним підрядником будівництва, при простої якого були понесені збитки, які згодом були погашені позивачем, що й стало підставою для звернення з позовом.

Відповідно до приписів ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Предметом розгляду є завдання збитків саме позивачу, а не вказаній вище юридичній особі, і встановлення фактів щодо неї, які були врегульовані в досудовому порядку з позивачем, не має значення для вирішення даної справи, адже мета звернення до суду - захист порушених прав. Спір щодо порушеного права між позивачем і даним товариством, між відповідачем і даним товариством відсутній.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, суд керувався положеннями ст. 41 ГПК України, в якій зазначено, що господарський суд призначає судову експертизу для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань. З огляду на предмет спору та ті питання, що були запропоновані відповідачем, для вирішення справи не потребується залучення експерта. Також при призначенні судом експертизи мають враховуватись положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5. Питання, поставлені відповідачем, не відповідають цілям, завданням та меті проведення подібної експертизи.

Витребування доказів передбачено статтею 38 ГПК України, в силу якої господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, якщо подані сторонами докази є недостатніми. Як зазначалось вище, суд, проаналізувавши наявні в справі матеріали та положення чинного законодавства, дійшов висновку, що позивач надав документи, що підтверджують факт та розмір здійснених ним витрат, які заявляються ним в якості збитків. Крім того, вказана вище стаття також передбачає, що сторона, яка порушує клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинна докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази, що не було здійснено відповідачем.

З метою недопущення порушення принципу рівності учасників судового процесу та змагальності, суд направив до товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія»запит про надання документів на підтвердження здійснених витрат. Частково даний запит було виконано та надано документи через представника позивача. Суд вважає, що недобросовісна поведінка товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельно-інвестиційна компанія»не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, враховуючи, що позивач надав суду всі наявні в нього докази для підтвердження здійснення додаткових витрат з вини відповідача в розумінні ст.ст. 224, 225 ГК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 22, 525, 526, 611, 623, 651, 654 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 188, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 5, код 24075497) з будь-якого рахунку, виявленого державний виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Електротех»(01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, код 31928059) 806370,00 грн. збитків, 8 063,70 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя           О.Г. Удалова