Рішення № 121245648, 27.08.2024, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3127/24

Провадження № 2/159/991/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 серпня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняз викликомсторін цивільнусправу запозовом акціонерного товариства«Акцент-Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року до суду надійшов позов акціонерного товариств «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк», Банк) до ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 05.07.2021 в сумі 44180,24 гривень.

Позов мотивованийтим,що 05.07.2021при підписанніелектронним підписоманкети-заявита Паспортуспоживчого кредиту, ОСОБА_1 погодилася на запропоновані Банком умови кредитування, приєдналася до розміщених на банківському сайті Умов та Правил надання банківських послуг, отримала платіжну карту та скористалася кредитними коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Через неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту станом на 21.04.2024 існує заявлена до стягнення заборгованість на загальну суму 44180,24 гривень, з яких 25626,65 гривень заборгованість за тілом кредиту та 18553,59 гривень заборгованість за відсотками.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала.

На підставі пункту 2 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуальногокодексу України(далі-ЦПК України)суд визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з`явився. Скерований відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання судовий виклик не вручений у зв`язку із відсутністю адресата, що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України є підтвердження належного сповіщення особи про судовий розгляд.

Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК).

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази у справі суд встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

05.07.2021 ОСОБА_1 на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку від 05.07.2021 отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок та отримала платіжну картку.

Конкретні Умови та Правила надання банківських послуг чи тарифи кредитування по конкретному виду карти відповідач не підписувала.

Згідно з довідками АТ «А-Банк» ОСОБА_1 відкритий рахунок та видана картка № НОМЕР_1 , строком дії до жовтня 2027 року, 22.02.2019 встановлений кредитний ліміт 11 000 гривень, який з 29.03.2024 збільшений до 25700 гривень.

ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, вносила платежі на їх повернення, що відображено у виписці по особовому рахунку.

За розрахунком банку станом на 21.04.2024 за відповідачем рахується заборгованість 44180,24 гривень, з яких:

25626,65 гривень заборгованість за тілом кредиту,

18553,59 гривень заборгованість за відсотками.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов належить задовольнити частково з таких мотивів.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування, який є змішаним договором відкриття рахунку та кредитування.

Статтею 1066 ЦК передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (стаття 1067 ЦК).

Відповідно до частини третьої статті 6Закону України«Про платіжнісистеми тапереказ коштівв Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 1069 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 627ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постановіВерховного Судувід 07.04.2021у справі№ 623/2936/19зазначено:

« Відповідно до статті 3Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 5Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та другої статті 6Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Тому укладення договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений ОСОБА_1 кредитний договір із АТ «Акцент-Банк (№ б/н від 05.07.2021) за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

На підставі укладеного договору відповідач отримала в кредит кошти.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги щодо процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором від 05.07.2021, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті: https://а-bank.соm.ua/terms в розділі «Умови та правила», Тарифи по картці «Зелена».

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», була ознайомлена саме з такою редакцією правил надання банківських послуг та погоджувалася на долучені до позовної заяви тарифи кредитування.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим Банком.

Крім того, роздруківка із сайту належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також, суд вважає безпідставними, посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, безспірно свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, оскільки анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт, як складову цього договору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 сформував висновок про те, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його зміст.

Так, у розділі 4 вказаного Паспорту містяться застереження, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених у Паспорті, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуг кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено статтею 7Закону України«Про споживчекредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит та ряд застережень.

Отже, матеріали справи не містять беззастережних доказів згоди відповідача на отримання кредиту під 40,8 % річних.

Таким чином у цій справі до стягнення підлягає лише фактично використана та не повернута сума кредиту (тіло кредиту).

Із наданих позивачем доказів, зокрема виписки по рахунку вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами, у тому числі знімала готівку, поповнювала картку через касу банку та термінали, купувала товари.

Згідно із розрахунком заборгованості, заборгованість по тілу кредиту становить 25626,65 гривень.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач довівсуду використаннята неповерненнявідповідачем кредитнихкоштів врозмірі 25626,65гривень.

Відповідач доказів на спростування розміру заборгованості суду не надала.

З наведених мотивів позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

У частині першій статті 141ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив на 58 %, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 1756,24 грн (3028х58:100).

Керуючись статтями 12, 76-81, 128, 141, 247, 268, 274-278, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 207, 509, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 05.07.2021, яка відповідає заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25626 (двадцять п`ть тисяч шістсот двадцять шість) гривень 65 копійок.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк»судові витрати в розмірі 1756 (одна тисяча сімсот п`ятдесят шість) гривень 24 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, адреса: м.Дніпро, вул.Батумська, 11.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 27.08.2024.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК