Рішення № 12124355, 13.03.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 42/225-6/36613.03.08 За позовом                    акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

До відповідача           колективного житлово-комунального підприємства                                                             "Агропромбудіндустрія"

Про                              стягнення 1610752,47 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача           Цурка Н.О. (за дов. № Д07/275 від 16.01.2007)

Від відповідача           не з’явились

Обставини справи:

          Рішення приймається 13.03.2008, оскільки у судовому засіданні 06.12.2007, 24.01.2008 та 14.02.2008 було оголошено перерву на підставі ст. 77 ГПК України.

          До господарського суду міста Києва звернулася з позовом акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" до колективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія" про стягнення з останнього 1621834,43 грн. за договором № 340232 від 15.06.1999.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену теплову енергію за вказаним вище договором.

          Ухвалою суду від 01.06.2004 було порушено провадження у справі № 42/225.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 1515699,97 грн.

          Рішенням суду від 10.08.2004 позов було задоволено частково. Зокрема, було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1195551,07 грн. боргу, 136519,42 грн. інфляційних, три проценти річних в розмірі 48431,61 грн., 63082,68 грн. пені. Також на відповідача було покладено 1619,12 грн. державного мита та 112,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2004 апеляційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а згадане вище рішення –без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2005 касаційну скаргу відповідача було задоволено частково, рішення господарського суду від 10.08.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2004 скасовано та передано справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

          Зокрема, Вищий господарський суд України зазначив, що висновки судових інстанцій про зарахування оплат, здійснених у спірний період, в рахунок оплат минулих періодів є хибними, як і висновки про стягнення заборгованості, частка якої приходиться на долю населення, з урахуванням індексу інфляції та річних.

          Ухвалою Верховного Суду України від 17.03.2005 у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України було відмовлено.

          Під час нового розгляду справі присвоєно номер 42/225-6/366.

          До прийняття рішення у справі позивач неодноразово змінював розмір позовних вимог. Остаточний розмір позивачем сформовано 01.06.2005 (заява суду подана 02.06.2005), який становить 1610752,47 грн. і складається з 1313280,51 грн. основного боргу, 181002,8 грн. інфляційної складової боргу, трьох процентів річних у розмірі 44487,2 грн., 71981,96 грн. пені. Спірним періодом позивач визначив 01.05.2001 по 01.03.2005.

          Відповідач позовні вимоги відхилив, не погоджуючись з даними позивача щодо вартості та обсягу поставленої теплової енергії.

          Оскільки для з’ясування питання щодо кількості поставленої теплової енергії та розміру здійснених оплат потрібні спеціальні знання, суд ухвалою від 21.12.2005 призначив по справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинивши провадження у справі.

          Зокрема, на вирішення експертів були поставлені наступні питання:

- в якому розмірі документально підтверджуються розміри (об’єм) поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді відповідачу за договором № 340232 від 15.06.1999 у період з травня 2001 року по березень 2005 року?

- якою є вартість послуг з постачання позивачем відповідачу теплової енергії у гарячій воді за договором № 340232 від 15.06.1999 у період з травня 2001 року по березень 2005 року?

- в якому розмірі документально підтверджується сплата відповідачем позивачу вартості теплової енергії у гарячій воді за договором № 340232 від 15.06.1999, поставленої у період з травня 2001 року по березень 2005 року?

          Матеріали справи було повернуто на адресу суду разом з висновком експерта № 9627 від 15.03.2007.

          Ухвалою суду від 22.10.2007 провадження у справі було поновлено.

          У судове засідання 13.03.2008 представники відповідача не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, у зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

          Під час розгляду справи відповідач заявив клопотання про призначення колегіального розгляду справи, у задоволенні якого було відмовлено листом заступника голови господарського суду міста Києва від 17.07.2007.

          Також було відхилено як необґрунтоване клопотання відповідача про призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

          15.06.1999 між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальною організацією) та колективним житлово-комунальним підприємством "Агропромбудіндустрія" (абонентом) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді, особовий рахунок 340232 (далі –Договір).

          Предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, визначених Договором (п. 1.1). Зокрема, постачання теплової енергії у гарячій воді здійснювалося на наступні будинки в місті Києві: 44/22, 46, 48/5 по вулиці Златоустівській, 3 по вулиці Річній, 12/25 по вулиці Карпинського, 11/13 по вулиці Мішина.

          Відповідно до п. 2.2.1 Договору енергопостачальна компанія зобов’язана постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

          У свою чергу, абонент взяв на себе зобов’язання виконувати умови та порядок оплати в обсягах та в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

          Строк Договору був визначений до 31.12.1999 ( п. 8.1 Договору), який є пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 8.4 Договору).

          Лист від 10.11.2003 № 254 про неможливість продовження Договору відповідачем було надіслано позивачу 12.11.2003. Однак, оскільки його було подано не в межах місячного строку, він не тягне правових наслідків, визначених п. 8.4 Договору.

          Доказів надсилання інших заяв про припинення Договору у спірний період сторонами суду не подано, у зв’язку з чим правовідносини у період з травня 2001 року по березень 2005 року регламентувались Договором.

          Згідно з п. 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводився розрахунковим способом.

          Пунктом 2.3.2 Договору передбачено, що відповідач повинен був в обсяги і в терміни, визначені п.п. 2, 3 додатку № 4 до Договору, на підставі самостійно отриманої табуляграми фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акту звірки на початок розрахункового періоду та платіжної вимоги-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, не пізніше 25-го числа поточного місяця сплачувати позивачу вартість заявленої в договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період.

          Як зазначено вище, умовами Договору передбачено визначення кількості поставленої теплової енергії розрахунковим способом виходячи з визначених додатком № 1 теплових навантажень.

          Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи № 9627 від 15.03.2007, протягом травня 2001 року - березня 2005 року позивач поставив відповідачу 27609,1711774 Гкал теплової енергії, з яких 26613,9357774 Гкал –поставлено по жилих приміщеннях, 995,2354 Гкал –по інших споживачах.

          Визначення експертом кількості поставленої теплової енергії здійснено виходячи з передбаченого Договором порядку (розрахунковим способом відповідно до встановлених теплових навантажень), а тому оцінюється судом як достовірний доказ.

          Отже , виходячи з тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 837 від 25.04.2001 та № 1245 від 20.06.2002, вартість наданих послуг у спірний період складає 1790694,46 грн., що підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи № 9627 від 15.03.2007

          Крім того, відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи № 9627 від 15.03.2007, протягом травня 2001 року - березня 2005 року відповідачем було сплачено платіжними дорученням з призначенням платежу "за теплову енергію відповідно до договору № 340232 від 15.06.1999" 408840 грн.

Вищевказані платіжні документи не містять періоду, за який сплачуються кошти. Як зазначено вище, сторонами в Договорі був визначений розрахунковий період –місяць, тобто, визначається щомісячний період сплати платежів за Договором та, відповідно, аналогічний період зарахування цих платежів у періоди їх надходження.

Підставою для встановлення будь-якого іншого порядку сплати та зарахування платежів за Договором є укладення відповідної угоди як підстави для виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Сторони Договору, встановивши щомісячний період сплати платежів за Договором та, відповідно з цим, аналогічний період зарахування цих платежів у періоди їх надходження, досягли згоди з цих умов. Для встановлення будь-якого іншого порядку сплати та зарахування платежів за Договором між позивачем та відповідачем повинна була бути укладена угода такого змісту. Однак такої угоди між позивачем та відповідачем укладено не було, а тому будь-які поточні платежі за Договором повинні були зараховуватися позивачем в періоди їх надходження, як це було передбачено Договором.

Для встановлення будь-якого іншого порядку сплати та зарахування платежів за Договором між позивачем та відповідачем повинна була бути укладена угода такого змісту. Однак такої угоди між позивачем та відповідачем укладено не було, а тому будь-які поточні платежі за Договором повинні були зараховуватися позивачем в періоди їх надходження, як це передбачено Договором.

          Тому кошти, що надходили за Договором від відповідача до позивача згідно платіжних доручень, повинні були зараховуватися в періоди їх надходження, оскільки саме такий порядок встановлений Договором.

          Отже, 408840 грн., сплачених протягом травня 2001 року - березня 2005 року, підлягають зарахуванню в рахунок погашення вартості поставленої теплової енергії у спірний період.

          Крім того, у спірний період позивач отримав 2668973,8 грн. бюджетних відшкодувань по пільгах та субсидіях, а також між сторонами були припиненні зобов’язання за Договором зарахуванням на суму 110379,5 грн.

          Таким чином, всього в рахунок в рахунок оплати послуг, отриманих відповідачем у спірний період, позивач одержав 786093,3 грн.

          Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          З огляду на викладене, заборгованість відповідача складає 1004601,16 грн. Підстави для стягнення 308679,35 грн. відсутні.

          Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Розрахунок інфляційних та трьох процентів річних здійснено, виходячи з наступних даних:

2004 рікнараховано (грн.)сплачено

(грн.)всього сплачено (грн.)борг

(грн.)

січень81175,7712000

4999,94

5598,7722598,7158577,06

лютий66728,5715000

4389,16

3462,842285243876,57

березень64676,515000

6471,91

3972,9625444,8739231,63

квітень33590,818000

3079,54

2095,3223174,8610415,94

травень8643,1218000

5010,54

556,8123567,35- 14924,23

червень13485,5318000

4671,5

862,0523533,55- 22048,02

липень10897,2912000

2764,77

696,8715461,64- 4564,35

серпень11745,230

5038,58

751,215789,795955,44

вересень13985,2412000

9369,58

894,4122263,99-8278,75

жовтень35117,310

6471,7

2219,578691,2726426,04

листопад58721,320

3362,94

3610,756973,6951747,63

грудень73101,720

3900,97

4480,538381,564720,22

2005 рік січень72715,460 2378,14 4459,56837,6465877,82 лютий60224,80 3735,93 3672,257408,1852816,62

березень61074,112000

4523,41

3731,7920255,240818,9

          Таким чином, відповідно до здійсненого судом розрахунку інфляційна складова боргу складає 33417,34 грн. Підстави для стягнення 147585,46 грн. відсутні. Отже, борг з урахуванням індексу інфляції складає 1038018,5 грн.

          Три проценти річних згідно з розрахунком суду дорівнюють 6812,4 грн. Три проценти річних в сумі 37674,8 грн. нараховані безпідставно.

Також на боржника покладається обов’язок сплатити пеню у розмірі 0,5% за кожен прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, у випадку порушення терміну сплати, визначеного п. 2 додатку № 4 до Договору, чи наявності боргу на початок кожного розрахункового періоду.

Позивач у позові (з урахуванням поданих заяв про уточнення позовних вимог) просить стягнути з відповідача 71981,96 грн. пені.

Суд, користуючись правом, наданим йому п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 100 грн.

Зокрема, відповідно до вказаної норми закону господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу).

Судом враховано специфіку діяльності відповідача, несвоєчасне перерахування грошових коштів мешканцями, які користуються тепловою енергією у гарячій воді, а також скрутне матеріальне становище абонента.

          Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання умов Договору суду не подав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 1038018,5 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних в сумі 6812,4 грн. та 100 грн. пені.

В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 1002,79 грн. державного мита та 76,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з колективного житлово-комунального підприємства «Агропромбудіндустрія»(м. Київ, вул. Михайлівська, 20б, рахунок 26001203524001 в АКБ «Україна», МФО 321574, код 22949319) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 26007301300005 у Старокиївському відділенні ПІБ у місті Києві, МФО 322227, код 00131305) 1038018,5 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних в сумі 6812,4 грн., 100 грн. пені, 1002,79 грн. державного мита та 76,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                            С.А. Ковтун

Рішення підписано 22.07.2008