Ухвала суду № 121243162, 28.08.2024, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-з/447/12/24 Справа №447/2433/24

У Х В А Л А

щодо забезпечення позову

28.08.2024 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Вербінець Є.С.,

розглянувши заяву представника позивача АТ "Райффайзен Банк" Теленик Олександри Андріївни про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

На адресу суду надійшов позов Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. Разом із позовною заявою на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій представник позивача просить накласти арешт та заборонити відповідачу ОСОБА_1 відчужувати у будь-який спосіб нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачці на підставі договору дарування № 848 від 19.07.2019; земельну ділянку на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623010100:01:013:0585, площею 0,061 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачці на підставі договору дарування № 849 від 19.07.2019. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що заявлені вимоги мають значний розмір та враховуючи відсутність належного виконання зобов`язання піля предявлення досудових вимог та позову, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відтак, вважає, що заява про забезпечення позову є обгрунтованою та забезпечуватиме ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача, а вжиття заходів забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали, надані представником позивача, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Суд наголошує на тому, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову та не вирішуються матеріально-правові вимоги позивача по суті позову. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається саме на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, представником позивача зазначено про те, що у позивача є достатні підстави вважати, що виконання рішення суду у даній справі може бути ускладненим, однак жодних доказів на підтвердження вказаних обставин до заяви про забезпечення позову не долучив.

Саме лише таке посилання в заяві без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а належного обґрунтування підстав, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог представником позивача не наведено.

Більше того, із позовної заяви вбачається, що заявлений представником позивача захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу, а саме на земельну ділянку та житловий будинок, не є співмірним із заявленою ціною позову 129510,78 грн.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи предмет даного позову, наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149, 150, 153, 258, 260 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника позивача АТ "Райффайзен Банк" Теленик Олександри Андріївни про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала, що постановлена судом у судовому засіданні під час розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Головатий А. П.