Рішення № 12124254, 04.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.10 р. Справа № 40/242

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Данилкіній П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Комунального підприємства „Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг”, м. Артемівськ

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ

про стягнення 2 934 грн. 77 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Кривич Т.М. ведучій юрисконсульт

від відповідача: не зявився

Суть спору: Комунальне підприємство „Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення основного боргу в сумі 2 819 грн. 15 коп., пені у сумі 100 грн. 86 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та трьох процентів річних у сумі 14 грн. 76 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання згідно договору №67/07 оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень, будівель, споруд) комунальної власності територіальної громади м. Артемівська від 12.04.07р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 12.04.07р. згідно рішення виконкому Артемівської міської ради між Управлінням муніципального розвитку Артемівської міської ради, що діє в інтересах Артемівської міської ради, далі Орендодавець, та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, далі Орендар, було укладено договір оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень, будівель, споруд) комунальної власності територіальної громади м. Артемівська №67/07 - нежитлового приміщення, що знаходиться на балансі Комунального підприємства „Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг” та розташоване за адресою м. Артемівськ, вул. Гаршина, 59, для використання його з метою розміщення магазину непродовольчих товарів, загальною площею 51,55 кв.м, вартість якого становить 14 526 грн., що знайшло своє відображення у пунктах 1.1, 1.2. договору. Факт передачі майна підтверджено актом приймання передачі від 12.04.07р. згідно п. 2.1 договору.

Відповідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Артемівська, затвердженої власником майна або уповноваженим ним органом і складає 294 грн. 74 коп. в місяць без урахування ПДВ.

Строк дії договору оренди встановлено у пункті 8.1, а саме договір укладено до 09.04.08р. Додатковою угодою №91/08 від 03.04.08р. було продовжено строк дії договору до 09.04.09р. Додатковою угодою №169/09 від 09.04.09р. було продовжено строк дії договору до 08.04.10р.

Пунктом 8.8. договору встановлено, що договір є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, у звязку з тим, що жодною із сторін не було подано заяв про припинення або зміну договору протягом 30-ти днів.

Пунктом 3.2. договору передбачено самостійне перерахування Орендарем орендних платежів на розрахунковий рахунок балансоутримувача обєкта оренди щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця.

Докази у справі свідчать про те, що свої зобовязання за договором Орендар не виконав і під час використання спірного нежитлового приміщення за ним за період з 26.12.09р. по 01.05.10р. виник основний борг з орендних платежів в сумі 2 819 грн. 15 коп., який позивач намагається стягнути.

Відповідач не виконав свої зобовязання у повному обсязі, а тому позивач відповідно до вимог п.7.2 договору, намагається стягнути з нього пеню в сумі 100 грн. 86 коп. за період прострочення з 26.12.09р. по 01.05.10р.

Оскільки мале місце прострочення виконання грошового зобовязання, позивач додатково намагається стягнути з відповідача: три проценти річних в сумі 14 грн. 76 коп. за період з 26.12.09р. по 01.05.10р.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предмет договору перебуває у державній власності, тому до правовідносин сторін застосовуються вимоги статей 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами та доповненнями.

Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобовязань за договором оренди у частині своєчасного внесення орендних платежів за користування майном. Відповідачем підписаний акт звіряння розрахунків, що свідчить про визнання ним основного боргу згідно договору №67/07 від 12.04.07р. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу в сумі 9 425 грн. 94 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобовязання існує тільки тоді, коли існує основне зобовязання. Існування основної заборгованості у відповідача заборгованості щодо несплати орендної плати, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є субєкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати вимоги ст. 230 та частина 6 ст. 232 ГПК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобовязання мало бути виконано.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань, у вигляді несвоєчасного внесення орендних платежів за договором, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за період з 26.12.09р. по 01.05.10р. в сумі 100 грн. 86 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів не був встановлений договором, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних сумі 14 грн. 76 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання за період з 26.12.09р. по 01.05.10р., також вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.11.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 599, 625, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 202, 230, ч.6 ст. 232, ст. 283 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг” до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, 84500, АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія НОМЕР_2, ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1, на користь:

- Комунального підприємства „Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг” , 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Соборна, буд. 8, р/р 26001051806650 Донецьке РУ Приватбанк, МФО 335496, ід. код 34215406, основний борг з орендної плати в сумі 2 819 грн. 15 коп., пеню в сумі 100 грн. 86 коп., три процента річних в сумі 14 грн. 76 коп., витрати по державному миту в сумі 102 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Повний текст рішення складено 09.11.10р.