Рішення № 12124210, 26.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.10 р.                     Справа № 25/169                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Газова компанія „Енергоресурс” м. Донецьк

за участю третьої особи з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” м. Донецьк

до відповідача приватного підприємства „Сокол” м. Донецьк

про стягнення 5301грн.10коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Бережний А.Ю. – керівник (довідка з ЄДРПОУ АБ № 217301 від 08.04.2010);

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи: не з’явився

          Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „Газова компанія „Енергоресурс” м. Донецьк, за участю третьої особи з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства „Сокол” м. Донецьк про стягнення 5301грн.10коп., у тому числі основний борг в сумі 3944грн.03коп., пеня в сумі 510грн.99коп., штраф (7%) у розмірі 276грн.08коп., індекс інфляції в сумі 412грн.23коп., 3% річних в сумі 157грн.77коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір комісії № ЕР01-2792ДО від 12.11.2008, додаткову угоду від 29.01.2009 до договору комісії № ЕР01-2792ДО від 12.11.2008, акти надання послуг по транспортуванню природного газу № 2792 від 28.02.2009, № 2792 від 31.03.2009, № 2792 від 30.04.2009, акти приймання-передачі об’ємів природного газу № 2792/2 від 28.02.2009, № 2792/3 від 31.03.2009, № 2792/4 від 30.04.2009, акти виконаних робіт за лютий 2009р. від 28.02.2009, за березень 2009р. від 31.03.2009, за квітень 2009р. від 30.04.2009, картку рахунку: 3772, платіжні доручення на оплату природного газу № 2385 від 10.02.2010, № 2400 від 23.02.2009, № 2410 від 02.03.2009, № 2505 від 16.07.2009, № 2473 від 10.06.2009, платіжне доручення на оплату комісійної винагороди № 2401 від 23.02.2009, картку рахунку: 361, розрахунок ціни позову, претензію на суму 3944,03грн. (вих. № 149/10 від 15.07.2010), супровідний лист (вих. № 195/10 від 10.09.2010) про направлення на адресу відповідача акту звірки взаємних розрахунків станом на 10.09.2010, актів приймання-передачі природного газу за лютий 2009р. – квітень 2009р., актів виконаних робіт по комісійній винагороді за лютий 2009р. – квітень 2009р., звіти комісіонера від 28.02.2009, від 31.03.2009, від 30.04.2009.

В письмових поясненнях (вх. № 02-41/40866 від 21.09.2010) третя особа підтвердила, що позивачем за період з 01.02.2009 по 30.04.2009 фактично було протранспортовано відповідачу 2,525тис.куб.м природного газу, що підтверджується актами надання послуг по транспортуванню природного газу. Підпис представника ВАТ „Донецькміськгаз” та наявність печатки підтверджують дійсність протранспортованих об’ємів природного газу відповідачу.

Представник відповідача в засіданні суду 23.09.2010 зазначив про те, що суму боргу визнає у повному обсязі, та заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи для здійснення оплати боргу та врегулювання спору між сторонами.

В судове засідання 26.10.2010 представник відповідача не з’явився, додаткових документів чи пояснень по суті заявлених позовних вимог не представив.

Представник третьої особи в засідання суду не з’явився; подав клопотання (вх. № 02-41/42627 від 05.10.2010), в якому просить суд розглянути справу без участі представника ВАТ „Донецькміськгаз”.

Вказане клопотання суд прийняв до уваги.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що станом на день слухання справи заявлена до стягнення сума основного боргу відповідачем не сплачена.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

          12.11.2008 між приватним підприємством „Сокол” (Комітент) та товариством з обмеженою відповідальністю „Газова компанія „Енергоресурс” (Комісіонер) був укладений договір комісії № ЕР01-2792ДО, відповідно до якого Комітент доручив, а Комісіонер взяв на себе зобов’язання укласти за винагороду від свого імені та за рахунок Комітента договори, спрямовані на купівлю (поставку) останньому в 2009 році природного газу в обсязі до 20,100тис.куб.м, призначеного для потреб споживачів України.

29.01.2009 Сторони підписали Додаткову угоду до договору комісії № ЕР01-2792ДО від 12.11.2008, якою внесли зміни в основний договір щодо ціни на природний газ; п. 4.6. договору був виключений.

Кількість газу, яка передається Комісіонером Комітенту у відповідному місяці оформлюється актами приймання-передачі газу (п. 3.9. договору).

Акти приймання-передачі газу уповноважені представники Сторін складають до 10-го числа, наступного за звітним місяця. Акти прийому-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків за надані послуги та компенсацій витрат, понесених Комісіонером у зв’язку з виконанням своїх договірних обов’язків (п. 3.10. договору).

На виконання умов договору комісії позивачем протягом періоду з 01.02.2009 по 30.04.2009 було протранспортовано відповідачу 2,525тис.куб.м природного газу.

Про факт виконання позивачем своїх зобов’язань за договором та про факт отримання відповідачем природного газу в зазначеному обсязі свідчать акти приймання-передачі об’ємів природного газу № 2792/2 від 28.02.2009, № 2792/3 від 31.03.2009, № 2792/4 від 30.04.2009 та звіти комісіонера від 28.02.2009, від 31.03.2009, від 30.04.2009.

Вказані акти приймання-передачі об’ємів природного газу були підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень, та погоджені ВАТ „Донецькміськгаз”; стосовно звітів комісіонера, то відповідач заперечень до звіту комісіонера не надав.

Вартість протранспортованого природного газу була визначена на підставі зазначених актів приймання-передачі об’ємів природного газу та згідно додаткової угоди від 29.01.2009 до договору комісії № ЕР01-2792ДО від 12.11.2008, якою була узгоджена ціна на газ.

Відповідно до п. 5.1.1. договору Комітент оплачує 100% вартості газу та комісійної винагороди до 20-го числа місяця, що передує місяцю купівлі газу.

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором комісії.

Стаття 1011 Цивільного кодексу України визначає, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За приписами ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Згідно ст. 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

          Стаття 1023 Цивільного кодексу України передбачає, комітент зобов'язаний:

1) прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії;

2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов’язання по оплаті вартості отриманого природного газу та комісійної винагороди виконав частково; акти приймання-передачі природного газу за лютий 2009р. – квітень 2009р. та акти виконаних робіт по комісійній винагороді за лютий 2009р. – квітень 2009р. не підписав.

          Загальна сума заборгованості становить 3944,03грн., у тому числі заборгованість за поставлений газ у сумі 3621,34грн., заборгованість по комісійній винагороді – 322,69грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія на суму 3944,03грн. (вих. № 149/10 від 15.07.2010), яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

В судовому засіданні 23.09.2010 відповідач заборгованість в сумі 3944,03грн. визнав у повному обсязі та просив перенести розгляд справи для здійснення оплати боргу та врегулювання спору між сторонами.

На момент прийняття рішення по справі відповідач документів в підтвердження погашення заборгованості не представив, позовні вимоги, в силу положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував, тому заборгованість в сумі 3944,03грн. підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 6.1. договору закріплює, за несвоєчасну оплату наданих послуг або прострочення в перерахуванні грошових коштів, необхідних для придбання газу, укладання договорів купівлі-продажу на обумовлений обсяг газу, або невиконання своїх обов’язків, винна сторона сплачує на користь контрагента пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу або вартості невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення платежу чи невиконання зобов’язання, а за прострочення понад 30-ти днів Комітент додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 6.1. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 510грн.99коп. (пеня розрахована по кожному акту приймання-передачі об’ємів природного газу, а саме: по акту за лютий 2009р. пеня розрахована за період з 11.03.2009 (за 182 дня), по акту за березень 2009р. пеня розрахована з 11.04.2009 (за 182 дня), по акту за квітень 2009р. пеня розрахована з 11.05.2009 (за 182 дня); розмір штрафу складає 276,08грн.

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, покладення штрафу за неналежне виконання зобов’язань за договором передбачено умовами договору, розмір пені та штрафу на правильність розрахунку судом перевірений, тому сума пені та штрафу підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

          З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції: по акту за лютий 2009р. індекс інфляції розрахований за період березень 2009р. – червень 2010р., по акту за березень 2009р. індекс інфляції розрахований за період квітень 2009р. – червень 2010р., по акту за квітень 2009р. індекс інфляції розрахований за період травень 2009р. – червень 2010р., та 3% річних за період з 01.05.2009 по 15.08.2010 (за 472 дня).

Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 412грн.23коп., 3% річних –157грн.77коп.

Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено, розмір індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку судом перевірений, отже інфляційні в сумі 412грн.23коп. та 3% річних в сумі 157грн.77коп. також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

          Таким чином, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для їх задоволення у повному обсязі.

          Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 1011, 1013, 1022, 1023 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Газова компанія „Енергоресурс” м. Донецьк, за участю третьої особи з боку позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” м. Донецьк, до приватного підприємства „Сокол” м. Донецьк про стягнення 5301грн.10коп., у тому числі основний борг в сумі 3944грн.03коп., пеня в сумі 510грн.99коп., штраф (7%) у розмірі 276грн.08коп., індекс інфляції в сумі 412грн.23коп., 3% річних в сумі 157грн.77коп., задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Сокол” (вул. Кірова, 29а, м. Донецьк, 83016, код ЄДРПОУ 23978760) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Газова компанія „Енергоресурс” (бул. Шевченка, 31, м. Донецьк, 83017, код ЄДРПОУ 32942755) основний борг у сумі 3944грн.03коп., пеню в сумі 510грн.99коп., штраф (7%) у розмірі 276грн.08коп., індекс інфляції в сумі 412грн.23коп., 3% річних в сумі 157грн.77коп., держмито в сумі 102грн.00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя