Рішення № 12124209, 26.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.10 р.                     Справа № 25/155                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ

до відповідача обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк

про стягнення 140365 079грн.38коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Бережний Р.В. – головний юрисконсульт (довіреність № 6/10 від 11.01.2010);

від відповідача: Антофій М.О. – начальник юридичного відділу (довіреність № юр/4708 від 31.12.2009)

                              В судовому засіданні 28.09.2010 було оголошено

                              перерву до 26.10.2010 до 09год.50хв.

          Позивач – дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк про стягнення 140365079грн.38коп., у тому числі основний борг в сумі 127611535грн.29коп., пеня в сумі 8068806грн.62коп., індекс інфляції в сумі 3284567грн.06коп., 3% річних в сумі 1400170грн.27коп.

          Позивачем при розрахунку загальної ціни позову була допущена арифметична помилка, а саме: в результаті підсумовування сум боргу, пені, 3% річних та індексу інфляції виходить сума 140365079,24грн., а не 140365079,38грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок ціни позову, договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 06/09-1272 БО-6 від 23.09.2009, додаткові угоди № 1 від 21.12.2009, № 2 від 09.04.2010, № 3 від 30.04.2010 до договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 06/09-1272 БО-6 від 23.09.2009, акти передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів від 31.10.2009 за жовтень 2009р., від 30.11.2009 за листопад 2009р., від 31.12.2009 за грудень 2009р., від 31.01.2010 за січень 2010р., від 28.02.2010 за лютий 2010р., від 31.03.2010 за березень 2010р., від 30.04.2010 за квітень 2010р., від 31.05.2010 за травень 2010р., від 30.06.2010 за червень 2010р.

У відзиві на позовну заяву (вих. № юр/3005 від 28.09.2010) відповідач, з посиланням на часткове погашення заборгованості в сумі 5000000,00грн., борг визнав в розмірі 122611535,29грн. Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних, індексу інфляції та пені відповідач свої заперечення грунтує посиланнями на важке фінансове становище підприємства відповідача, на відсутність державних дотацій, на положення ЗУ „Про тимчасову заборону стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”, ЗУ „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги по утриманню будинків та споруд та при будинкових територій та комунальні послуги, яка утворилась станом на 01.12.2006”, ЗУ „Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, ЗУ „Про теплопостачання”. До того ж, нарахування на суму боргу індексу інфляції та 3% річних не передбачено умовами укладеного між сторонами договору. Також, враховуючи скрутний фінансово-економічний стан підприємства відповідача, останній просить суд розстрочити виконання рішення на 24 місяці рівними частинами по 5108813,98грн. щомісячно.

У судовому засіданні 28.09.2010 було оголошено перерву до 26.10.2010 до 09год.50хв. для надання позивачем документів, витребуваних ухвалою про порушення справи від 26.08.2010, та письмових пояснень на відзив відповідача.

В запереченнях на відзив відповідача (вих. № 31/10-10755 від 06.10.2010) позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Наголосив на правомірності вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних. Зазначив про те, що у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань з боку контрагентів ДК „Газ України” за договорами на постачання природного газу, позивач згідно із звітами про фінансові результати протягом кількох років є збитковим підприємством.

В доповненнях до відзиву (вих. № юр/3322 від 22.10.2010) відповідач зазначив про те, що під час розгляду справи 27.09.2010, 28.09.2010, 01.10.2010 та 05.10.2010 перерахував на рахунок позивача в якості оплати заборгованості за спожитий газ протягом періоду, заявленого в позові, суму 11500000,00грн. Окрім того, у відповідності до положень постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 „Про порядок перерахування в 2010 році деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” за період з липня по жовтень 2010р. здійснив оплату заборгованості за спожитий природний газ за договором № 06/09-1272 БО-6 від 23.09.2009 в розмірі 162170,55грн. З огляду на наведене, борг відповідача перед позивачем по оплаті за спожитий протягом жовтня 2009р. – червня 2010р. природний газ становить 110949364,74грн.

26.10.2010 судове засідання було продовжено.

У судовому засіданні відповідач надав для залучення до матеріалів справи копії постанов ВГСУ з питань стосовно зменшення судом заявленого до стягнення розміру пені та заявив усне клопотання про зменшення пені у зв’язку з важким фінансовим становищем підприємства.

          Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

          23.09.2009 між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерного компанії „Нафтогаз України” (Постачальник) та обласним комунальним підприємством „Донецьктеплокомуненерго” (Покупець) був укладений договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 06/09-1272 БО-6, відповідно до якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов’язався прийняти від Постачальника та оплати природний газ в обсязі, узгодженому в договорі (стаття 2 договору).

Постачальник передає за цим Договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК „Нафтогаз України” та Постачальником (п. 1.2. договору).

Згідно п. п. 4.2., 4.4. договору право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.

Сторони підписали додаткові угоди № 1 від 21.12.2009, № 2 від 09.04.2010, № 3 від 30.04.2010 до договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання № 06/09-1272 БО-6 від 23.09.2009, відповідно до яких внесли зміни та доповнення до основного договору щодо обсягів поставки природного газу, ціни на газ, терміну дії договору.

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду жовтень 2009р. –червень 2010р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 138055 653грн.29коп.

Факт отримання відповідачем природного газу на вказану суму підтверджується актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів від 31.10.2009 за жовтень 2009р., від 30.11.2009 за листопад 2009р., від 31.12.2009 за грудень 2009р., від 31.01.2010 за січень 2010р., від 28.02.2010 за лютий 2010р., від 31.03.2010 за березень 2010р., від 30.04.2010 за квітень 2010р., від 31.05.2010 за травень 2010р., від 30.06.2010 за червень 2010р.

Вказані акти передачі-приймання природного газу підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень, та погоджені газорозподільною організацією.

          У відповідності з п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов’язання по оплаті переданого та отриманого природного газу виконав частково.

          Як зазначив позивач в позовній заяві, на момент звернення з позовом до суду сума боргу складала 127611535,29грн.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач 23.09.2010, 27.09.2010, 28.09.2010, 01.10.2010 та 05.10.2010 перерахував на рахунок позивача в якості оплати за спожитий газ протягом періоду, заявленого в позові, суму 16500 000,00грн.

Окрім того, у відповідності до положень постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 „Про порядок перерахування в 2010 році деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” за період з липня по жовтень 2010р. відповідач здійснив оплату заборгованості за спожитий природний газ за договором № 06/09-1272 БО-6 від 23.09.2009 в розмірі 162170,55грн.:

-          59830,15грн. (платіжні доручення на оплату № 49 від 12.07.2010 на суму 23330,15грн., № 50 від 12.07.2010 на суму 36500,00грн.);

-          7838,73грн. (платіжне доручення на оплату № 51 від 09.08.2010);

-          68541,47грн. (платіжні доручення на оплату № 54 від 13.09.2010 на суму 50000,00грн., № 56 від 13.09.2010 на суму 18541,47грн.);

-          25960,20грн. (платіжні доручення на оплату № 57 від 13.10.2010 на суму 23218,60грн., № 58 від 13.10.2010 на суму 2741,60грн.).

З огляду на здійснені відповідачем оплати, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за спожитий протягом жовтня 2009р. – червня 2010р. природний газ підлягають задоволенню в сумі 110949364,74грн.

Відповідач заборгованість в сумі 110949364,74грн. визнає в повному обсязі.

В частині стягнення заборгованості в сумі 16594501,67грн. провадження по справі підлягає припиненню по п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з тим, що борг в цій сумі був погашений відповідачем після звернення позивача з позовом до суду (позовна заява була направлена до суду 21.08.2010, про що свідчить штемпель поштового відділення на конверті).

В вимогах про стягнення заборгованості в сумі 67668,88грн. позивачу відмовити, оскільки ця сума була перерахована відповідачем 12.07.2010 та 09.08.2010, тобто ще до звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.2. договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. договору, Покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 8068 806грн.62коп. за період з 20.02.2010 по 30.06.2010 (за 130 днів).

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, розмір пені на правильність розрахунку судом перевірений.

Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, усно клопотав про зменшення розміру пені.

Суд розглянув вказане клопотання відповідача, скористувався правом, наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені, належний до стягнення з відповідача, на 20%.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 6455045грн.30коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

          З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період з листопада 2009р. по березень 2010р. та 3% річних за період з 11.11.2009 по 30.06.2010 (за 231 день).

Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 3284 567грн.06коп., 3% річних –1400170грн.27коп.

Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

Суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції, судом до уваги не приймаються, оскільки важке фінансове становище підприємства, дія нормативно-правових актів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, відсутність державних дотацій, не звільняє останнє від уплати інфляційних та 3% річних, сплата яких визначена ст. 625 ЦК України, та пені, сплата якої за неналежне виконання зобов’язань передбачена умовами договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, посилаючись на скрутний фінансово-економічний стан підприємства, просив суд розстрочити виконання рішення на 24 місяці рівними частинами по 5108813,98грн. щомісячно.

Суд розглянув зазначене клопотання відповідача та не задовольняє його, оскільки підприємство позивача також має стратегічне значення та знаходиться у важкому фінансовому становищі (у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань з боку контрагентів ДК „Газ України” за договорами на постачання природного газу, остання згідно із звітами про фінансові результати протягом кількох років є збитковим підприємством).

          Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85, п. 3 ст. 83, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м. Київ до обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк про стягнення 140365079грн.24коп., у тому числі основний борг в сумі 127611535грн.29коп., пеня в сумі 8068806грн.62коп., індекс інфляції в сумі 3284567грн.06коп., 3% річних в сумі 1400170грн.27коп., задовольнити частково в сумі 122089 147грн.37коп., у тому числі основний борг в сумі 110949 364грн.74коп., пеня в сумі 6455045грн.30коп., індекс інфляції в сумі 3284567грн.06коп., 3% річних в сумі 1400170грн.27коп.

В частині стягнення заборгованості в сумі 16594501,67грн. провадження по справі припинити за відсутністю предмету спору.

В вимогах про стягнення заборгованості в сумі 67668,88грн. відмовити.

Стягнути з обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (вул. Донецька, 38, м. Донецьк, 83086, код ЄДРПОУ 03337119) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг в сумі 110949 364грн.74коп., пеню в сумі 6455045грн.30коп., індекс інфляції в сумі 3284567грн.06коп., 3% річних в сумі 1400170грн.27коп., держмито в сумі 25487грн.25коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235грн.88коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя