Рішення № 12123959, 08.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.10р.Справа № 21/272-10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя

до Комунального підприємства "Коменергосервіс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 7 394 104,47 грн. купівлі-продажу

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача -Кириченко А.В., дов. № 10/8946-115 від 26.05.10р.;

від відповідача - Муха С.С., дов. 113 від 05.11.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 7 133 815,50 грн., пеню - 198 127,66 грн., 3% річних - 35 845,46 грн., інфляційних витрат - 26 315,85 грн. за договором купівлі - продажу № 1405 від 19.08.09р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти наявності боргу не заперечує та просить зменшити розмір стягуваної пені до мінімальної.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, представника позивача та третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2009р. між Відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго" (надалі - Теплопостачальна організація, Позивач) та Комунальним підприємством "Коменеоргосервіс" (наділі - Споживач, Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води № 1405 (надалі - Договір) строком дії до 30.09.2010р., відповідно до умов якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання виробляти та безперервно поставляти Споживачу теплову енергію у вигляду гарячої води в необхідних йому обсягах, для подальшого її транспортування та постачання споживачам лівобережної частини міста Дніпропетровська.

Споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію за затвердженими тарифами в терміни і на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. По закінченні кожного розрахункового періоду сторонами, до 5 числа місяця, який слідує за звітним, оформляється Акт про кількість відпущеної теплової енергії. По закінченню кожного розрахункового кварталу сторонами оформляється Акт звірки взаємних розрахунків.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється в 5-ти денний термін від дати підписання Акту про кількість відпущеної теплової енергії в розрахунковому періоді.

Згідно умов договору позивач поставляв відповідачу теплову енергію та в спірний період з травня 2010р. по серпень 2010р. включно надав послуг на суму 7 133 815,49 грн., що підтверджується актами про кількість відпущеної теплової енергії, які складені та підписані у двосторонньому порядку (а.с. 33-42).

Відповідач за надані послуги не розрахувався, заборгованість на час розгляду справи становить 7 133 815,50 грн., що підтверджується підписаним сторонами Актом звіряння рахунків від 06.09.2010р., станом на 31.08.2010р. та не заперечується Відповідачем.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України ).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, факт невиконання Відповідачем зобов’язань за договором укладеним між сторонами, матеріалами справи встановлено, Відповідачем не заперечується.

Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано, у зв'язку з чим вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 7 133 815,50 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, Позивач просить стягнути з відповідача 198 127,66 грн. пені, 26315,85 грн. інфляційних витрат. та 3% річних - 35 845,46 грн.

Пунктом 6.3.4. Договору визначено, що у випадку порушення термінів розрахунків за теплову енергію стягується пеня у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми, що належить до оплати за кожен день прострочення платежу до дня повного виконання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в договорі передбачено стягнення пені за весь термін прострочення та перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що нараховано не вірно, до стягнення підлягають 197 779,83 грн. пені за період з 14.06.10р. по 20.09.10р.

В частині стягнення 347,83 грн. пені слід відмовити.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст.611 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Ч. 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У частині 1 ст. 230 ГК України зазначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунки Позивача-2 судом встановлено, що до стягнення підлягають 26 315,89 грн. - збитків від інфляції за період з червня 2010р. по серпень 2010р. та 35 845,46 грн. - 3% річних за період з 14.06.2010р. по 19.09.2010р.

У відзиві на позов Відповідач, не заперечуючи проти наявності боргу, просить зменшити розмір пені до мінімального.

Підставою для зменшення пені вважає те, що відповідно до п.1.1. Договору № 1405 від 19.08.2009р. “Теплопостачальна організація” бере на себе зобов'язання виробляти та безперервно постачати “Споживачу” теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах, для подальшої її транспортування та поставки споживачам лівобережної частини м. Дніпропетровська, з яких 86,9 % споживачів складає населення з котрого Законом України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” заборонено стягнення пені зокрема за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання.

Позивач в судовому засіданні в усній формі заперечив проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

В своїх запереченнях послався на ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не сплачено навіть частини основного боргу, а розмір пені не перевищує суму основного боргу.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч.2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.2.4 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання грошових зобов'язань”, застосування якого є можливим і до іншого виду неустойки - штрафу, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічне право суду визначено і ч.3 ст.551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Між тим, відповідач не послався на відповідні обставини та не довів їх під час розгляду спору у даній справі.

Посилання відповідача на оплату позивачу сум боргу по рахунках виставлених раніше не є підставою для зменшення розміру пені у даній справі.

Крім того, відповідачем не надано доказів погашення хоча б частини основного боргу, а розмір пені не перевищує основного боргу.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вище викладене, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 133 815,50 грн. - основного боргу, пені - 197 779,83 грн., інфляційні втрати - 26 315,89 грн., 3% річних - 35 845,46 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати у справі слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85, 87, 116,117 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 230, 231, 233, Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 551, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Коменергосервіс" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, буд. 6-б, код ЄДРПОУ 36639101, р/р 2600230158721 У Дніпропетровському обласному управлінні ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 305482) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, код ЄДРПОУ 00130872, р/р26002301000076 у філії - Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, ІПН 001308708243) основного боргу у сумі 7 133 815 грн. 50 коп. (сім мільйонів сто тридцять три тисячі вісімсот п'ятнадцять грн. 50 коп.), пені у сумі 197 779 грн. 83 коп. (сто дев'яносто мім тисяч сімсот сімдесят дев'ять грн. 83 коп.), інфляційні втрати у сумі 26 315 грн. 89 коп. (двадцять шість тисяч триста п'ятнадцять грн. 89 коп.), 3% річних у сумі 35 845 грн. 46 коп. (тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок п'ять грн. 46 коп.), державного мита у сумі 25 498 грн. 80 коп. (двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім грн. 80 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 грн. 99 коп. (двісті тридцять п'ять грн. 99 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 08.11.2010р.