Постанова № 12123538, 30.09.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2010 року <Текст >Справа № 2а-2996/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Татаринова Д.В.

при секретарі судового засідання Пекній Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою : Приватного підприємства «КАТО», м. Запоріжжя,

до : Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про : визнання протиправним та скасування рішення

за участю представників :

від позивача: Іоффе В.Л. (довіреність № 1 від 31.08.2009 року)

від відповідача: Каськова І.Є. (довіреність № 28945/10-014 від 23.12.2009 року)

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «КАТО» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482304/2/19789 від 23 вересня 2009 року.

Ухвалою від 28 травня 2010 суд залишив позовну заяву без руху на підставі ст.108 КАС України для приведення її у відповідність до ст.106 КАС України.

Позивач усунув недоліки позовної заяви до терміну встановленого судом та ухвалою від 25 червня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2996/10/0870, судове засідання призначене на 13 липня 2010 року.

Ухвалою суду від 13 липня 2010 року за письмовим клопотанням представника позивача провадження у справі зупинялось до 31 серпня 2010 року. 31 серпня 2010 року провадження у справі поновлено про що винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до ст. 150 КАС України судом оголошувалась перерва до 20 вересня 2010 року. На підставі ст. 128 КАС України розгляд справи відкладався до 30 вересня 2010 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зокрема зазначивши, що в «Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 № 1409 і «Положення про порядку видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 18.01.2008 № 15, позивач звернувся із зверненням до Міністерства економіки України з проханням надати висновок щодо продовження до 01 липня 2009 року строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією. Міністерство економіки України листом від 05.06.209 за № 4202-33/19 відмовило в наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією. Таким чином, позивача зобов'язано сплатити пеню у 30 денний термін відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач вважає, що податкове зобов'язання стосується обов'язку платника податків сплатити до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду податку, збору (обов'язкового платежу), встановленого Законом України «Про систему оподаткування», тоді як пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті /поставки/ згідно із Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за своєю суттю є адміністративно-господарською санкцією за порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності.

Так, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Отже, в силу ст. 4 зазначеного закону, порушення резидентами термінів, передбачених, зокрема ст. 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Таким чином, позивач вважає, що пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не може визначатися як податкові зобов'язання позивача, і щодо неї не можуть встановлюватися строки її погашення, що встановлені пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які встановлюють строки погашення тільки податкових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, позивач поросить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482304/2/19789 від 23 вересня 2009.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позов, вважає оскаржуване рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі з п.1 ст. 11, ч.8 ст.11-1, п.5 ч. 8 ст.11-1 3акону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ із змінами та доповненнями, відповідно до наказу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 21 травня 2009 року №346, проведена позапланова виїзна перевірка Приватного Підприємства «КАТО» з питання дотримання вимог валютного законодавства за період з 23 липня 2008 по 21 травня 2009 року, про що складений акт перевірки від 21 травня 2009 року № 82/22- 18/32068274. При перевірці встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що полягає в тому, що за імпортним контрактом №2/МРР-08 від 23 липня 2008 року, укладеним між ТОВ «Еласт-Технології» (Російська Федерація) та ПП «Като», станом на 21 травня 2009 року, постачальником - ТОВ «Еласт-Технології» не поставлено обладнання та відстрочення поставки перевищило 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу ПП «КАТО» за нього. При цьому, сума дебіторської заборгованості ТОВ «Еласт-Технології» перед підприємством позивача також не погашена.

За результатами перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000262304/0/10669 від 27 травня 2009 року , яким позивачу визначені штрафні (фінансові) санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 181 546,12 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними рішенням ДПІ Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, позивачем в подальшому здійснено його адміністративне оскарження до органів державної податкової служби.

Відповідачем 27 липня 2009 винесено рішення про результати розгляду первинної скарги, яким її залишено без задоволення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000262304/0/10669 від 06 листопада 2009 - без змін та прийнято нове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000262304/1/14872.

Не погодившись з винесеним відповідачем рішенням позивачем була направлена повторна скарга до ДПА в Запорізькій області на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000262304/1/14872 від 27 липня 2009 року.

09 вересня 2009 року ДПА у Запорізькій області за результатами розгляду повторної скарги, винесено нове рішення, відповідно до якого збільшено розмір пені нарахованої в рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000262304/0/10669 від 27 травня 2009 року на 3 157,33 грн.

Відповідно до вимог п.6.6. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 №2181-111, у разі, коли нарахована сума податкового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення. Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою ст. 5 цього закону, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.

Не погодившись з винесеним відповідачем рішенням позивачем була направлена скарга до ДПА України на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

30 листопада 2009 року ДПА України винесено рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого скаргу підприємства залишено без розгляду, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482304/2/19789 від 23 вересня 2009 року без змін.

Отже, не погодившись з винесеними рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивач звернувся до суду.

Матеріалами справи встановлено, що ПП «КАТО» (Покупець) та ТОВ «Еласт-Технологіі» (РФ, м. Санкт-Петербург) (Постачальник) уклали контракт від 23 липня 2008 року №2/МРР-08, предметом якого є виготовлення постачальником для покупця продукції. Загальна сума контракту становить 4483 052,0 рос. руб. (без ПДВ), яка сплачується:

- аванс у розмірі 50% - 2241526,0 рос. рублів, на протязі 5-ти банківських днів від дня підписання контракту та кінцевий розрахунок 50% від вартості контракту 2 241 526,0 рос. рублів, на протязі 5-ти робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі. Згідно договору, постачальник зобов'язаний виготовити продукцію на протязі 180 днів з моменту отримання повної суми авансу, але у разі не виконання своїх зобов'язань, покупець в праві вимагати повернення постачальником сплачену суму.

На виконання умов імпортного контракту, ПП «КАТО» здійснено передплату на користь ТОВ «Еласт-Технологіі» на суму 2 241 526,0 російських рублів, що становить 464758,0 грн. Граничний термін надходження валютних цінностей на територію України 24 січня 2009 року.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків від 23 січня 2009 року №б/н по імпортному контракту, заборгованість постачальника перед покупцем станом на 23 січня 2009 року складала 2 241 526,0 рос. рублів. Постачальником продукція, згідно імпортного контракту, у законодавчо встановлений термін не поставлена.

Отже, станом на 25 січня 2009 прострочена дебіторська заборгованість постачальника перед покупцем по імпортному контракту складала 2241 526,0 російських рублів. Згідно додаткової угоди від 12 лютого 2009 року № 1 до імпортного контракту, загальна вартість контракту змінилась та складає 3 900 000,0 рос. рублів (без ПДВ), тобто кінцевий розрахунок становить у розмірі 1 658 474,0 російських рублів.

Відносини у зовнішній торгівлі та інших видах зовнішньоекономічної діяльності визначаються спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №1 85/94-ВР (зі змінами та доповненнями).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.4 цього ж Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Абзацом 2 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що у разі прийняття до судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово - промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно - імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Оскільки позивачем вищевказана позовна заява до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово - промисловій палаті України не надавалась, підстави для зупинення нарахування пені за порушення у зовнішньоекономічній діяльності відсутні.

Крім того матеріалами справи встановлено, що листом від 05 червня 2009 року №4202-33/19 Міністерства економіки України відмовлено в наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-111 визначено, що цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування та сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі-за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 2.2. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253 передбачено, що податкове зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних санкцій), утому числі пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у порядку та в строки, визначені Законом або іншими законами України.

Пунктом 2.6. цього порядку та пунктом 2.5. Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2004 року №110 визначено, що податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків, а також обов'язку платника податків сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення законодавства та інших нормативно-правових актів що приймаються за результатами перевірок платників податків (у т.ч. камеральних).

Відповідно абзацу 2 п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Таким чином, пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є зобов'язанням позивача, визначеним за причинами, не пов'язаними з порушенням податкового законодавства та 30-денний строк її погашення встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Наведене дає підстави вважати, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем правомірно винесене спірне рішення, у звязку із чим в задоволені адміністративного позову слід відмовити.

Таким чином, доводи позивача спростовуються вищевикладеними обставинами.

На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, та ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 19 жовтня 2010 року.

СуддяД.В. Татаринов