Постанова № 12123508, 05.11.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2010 року 15 год. 09 хв. Справа № 2а-7707/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛазаренка М.С.

при секретаріГончаренко Н.А.

за участю представників

від позивача: Бойко О.В.

від відповідача: Корюс О.І.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Нельгівське хлібоприймальне підприємство»

до: Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області

про: визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.06.2010р. № 0000502303

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Нельгівське хлібоприймальне підприємство» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області про визнання нечинним рішення від 21.06.2010 року №0000502303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43762 грн. 50 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем у 2009 році був проведений капітальний ремонт власного складу, у результаті якого була замінена покрівля та внутрішнє устаткування складу. Відходи, що з'явилися у результаті цього ремонту, а саме залишки покрівлі з шиферу та дерев'яних конструкцій були продані фізичним особам згідно видаткових накладних на суму 7 275,00 (сім тисяч двісті сімдесят п'ять гривень 00 копійок), а отримані грошові кошти за прибутковими касовими ордерами були прийняті до каси підприємства.

Відходи (залишки покрівлі з шиферу та дерев'яних конструкцій) утворенні в результаті ремонту належного позивачу складу, що використовувався в його господарській діяльності, а відтак є продукцією власного виробництва.

Відтак, Позивач здійснив продаж фізичним особам продукції власного виробництва (відходів) на суму 7 275,00 грн.

Згідно до пункту 1 статті 9 Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, устанивами та організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

За таких умов, здійснення позивачем торгівлі відходами (залишками покрівлі з шиферу та залишками дерев'яних конструкцій), як продукцією власного виробництва, не потребує застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Крім того, за результатами здійсненої перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивач здійснював продаж (реалізацію) електричної енергій фізичним особам.

У поясненнях зазначено, що між позивачем та ВАТ «Запоріжжяобленерго» 01.11.2008р. укладено договір на постачання електроенергії № 39 відповідно до якого позивач є споживачем побутової електроенергії. Вся електроенергія, спожита Позивачем оплачувалась останнім ВАТ «Запоріжжяобленерго». Фізичні особи, які споживали електроенергію, компенсували Позивачу її вартість за відповідними тарифами. Останнє пов'язане з тим, що подача електроенергії фізичним особам здійснюється з території Позивача, оскільки через електромережі Позивача приєднані електроустановки фізичних осіб. Грошові кошти в якості компенсації вартості спожитої фізичними особами електроенергії приймались у касу Позивача з оформленням прибуткових касових ордерів.

Відтак, господарські операції з відшкодування вартості побутової електроенергії не відносяться до торгівельної діяльності, а тому вони не підпадають під дію Закону.

Також позивач наполягає на застосуванні ст.250 Господарського кодексу України, оскільки згідно зі статтею 239 ГКУ рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій по відношенню до Позивача є різновидом адміністративно-господарських санкцій.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, проси у задоволенні позову відмовити, надавши відповідні письмові заперечення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 16.04.2010 року по 29.04.2010 рік Державною податковою інспекцією у Приморському районі Запорізької області проведено планову перевірку ВАТ «Нельгівське хлібоприймальне підприємство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 рік, за результатами якої складено Акт від 21.05.2010 року №15/2302/25478010.

Перевіркою встановлено порушення п.1 ст.3 закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не застосування РРО на суму 8752 грн. 50 коп. за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р.

01.06.2010 року ДПІ у Приморському районі Запорізької області прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000502303, відповідно до якого на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до ВАТ «Нельгівське хлібоприймальне підприємство» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43762 грн. 50 коп.

Як вбачається з акту перевірки (ст.33 Акту), перевіркою встановлено відсутність реєстратора розрахункових операцій в касі підприємства

В порушення Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ВАТ «Нельгівське хлібоприймальне підприємство» здійснювало реалізацію побутової електроенергії споживачам, які проживають у будинку за адресою: ст.. Нельгівка, вул. Елеваторна, 1. Щомісячно з споживачами складали акти прийому-передачі виконаних робіт, виставляли рахунок на оплату та приймали в касу підприємства готівку за використану електроенергію.

За період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. в касу підприємства надійшла готівка від споживачів електроенергії в сумі 1477 грн. 72 коп.

З даним твердженням позивач не погоджується та зазначає, що здійснювалася компенсація підприємству за спожиту електроенергію населенням, а не оплата послуги за споживання електричної енергії.

Крім того, перевіркою встановлено (ст.35 Акту), що в порушення Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ВАТ «Нельгівське ХПП» здійснило реалізацію товарів, які були оприбутковані від ремонту стріхи та списання столів (акт оприбуткування ТМЦ №НЕЛ-000001 від 01.04.2009р. та №НЕЛ-000004 від 03.08.2009р.). За період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. в касу підприємства надійшла готівка від реалізації товару на суму 7275 грн.

Таким чином, за перевіряємий період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. ВАТ «Нельгівське ХПП» прийняло в касу підприємства 8752 грн. 50 коп. від реалізації товарів не власного виробництва.

Суд не приймає посилання позивача та погоджується з висновками відповідача з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Проте, згідно ч.1 ст. 9 вищевказаного Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Щодо приймання в касу підприємства 1447 грн. 50 коп. за спожиту електроенергію без застосування РРО суд зазначає наступне.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюють Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (далі за текстом Правила №28).

Згідно п.1.2 Правил №28 користування електричною енергією - споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності; населення - споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності; основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Відповідно до п.1.10 Правил №28 електропередавальна організація не має права відмовити в передачі електричної енергії постачальникам електричної енергії, у приєднанні до її мереж інших електропередавальних організацій або замовників за умови дотримання ними вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів.

Електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалося сторонами між позивачем та ВАТ «Запоріжжяобленерго» 01.11.2008 року укладено договір на постачання електроенергії №39, відповідно до якого позивач є споживачем побутової електроенергії.

З листа ВАТ «Запоріжжяобленерго» №64 від 06.10.2010 року вбачається, що відповідно до укладеного Договору №39 від 01.11.2008р. ВАТ «Нельгівське ХПП» має на своєму балансі житловий будинок. Постачати електроенергію в будинок по вул. Елеваторна, 1 Приморський РЕМ не має можливості у звязку з відсутністю поряд житлового будинку електромереж Приморського РЕМ.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що ВАТ «Нельгівське хлібоприймальне підприємство» є основним споживачем та електропередавальною організацією щодо субспоживачів, відтак на дані відносини не поширюється поняття компенсації за використану електроенергію.

Крім того, Правила №28 взагалі не передбачає такої послуги як плата у вигляді компенсації за спожиту електроенергію населенням.

Таким чином, позивач повинен виконувати вимоги ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Щодо здійснення позивачем реалізації товарно-матеріальних цінностей не власного виробництва через касу підприємства суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період 06.04.2009 року, 08.04.2009 року та 20.08.2009 року позивач здійснив реалізацію товару, а саме деревяних відходів та шиферу б/у на загальну суму 7275 грн. без застосування РРО з оформленням видаткових накладних та прибуткових касових ордерів.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, оброблення дерева та виготовлення шиферу не є статутною діяльністю позивача. Таким чином, реалізовані деревяні відходи та шифер б/у не є продукцією власного виробництва цього підприємства, тому при здійсненні торгівлі ними немає підстав для застосування п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відтак, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки щодо порушення позивачем пункту п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є обґрунтованими та правомірними.

Проте під час винесення оскаржуваного рішення від 01.06.2010 року №0000502303 ДПІ у Приморському районі Запорізької області повинна була застосувати ст.250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій до субєктів господарювання.

Відповідно до ч.4 ст.217 ГК України адміністративно-господарські санкції застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Податкова служба є органом державної влади і уповноважена на застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема такі повноваження ДПІ у спірних правовідносинах передбачені ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Частиною 1 ст.238 ГК України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Одним із видів адміністративно-господарських санкцій, відповідно до ст..239 ГК України, є штраф.

Статтею 241 ГК України визначено поняття адміністративно-господарського штрафу це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначається законами, що регулюють податкові та інші відношення, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

За своєю сутністю фінансові санкції, які визначені вказаним Законом, є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки застосовуються уповноваженим органом державної влади (податковою службою) і мета їх застосування полягає у притягненні субєкта господарювання до відповідальності за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на застосування фінансових санкцій, які передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розповсюджуються вимоги Господарського кодексу України.

Відповідно до ст..250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, правопорушення позивачем були вчинені у період з 21.10.2008 року по 20.08.2009 рік, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції №0000502303, прийнято 01.06.2010 р., тобто частково поза межами строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, а саме щодо здійснення реалізації електроенергії та реалізації шиферу після 01.06.2009 року.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення законодавства після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та, що без неї оскаржуване рішення в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми як основного платежу так і штрафних (фінансових) санкцій.

Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нараховувати частину штрафних (фінансових) санкцій.

Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Визнання рішення податкового органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення, при умові, якщо не закінчилися строки давності, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, встановивши, що дії відповідача не відповідають вимогам відносно суб'єктів владних повноважень, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, на думку суду, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень права ТОВ «Нельгівське хлібоприймальне підприємство» потребують судового захисту шляхом скасування рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов підлягає до задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у приморському районі Запорізької області від 01.06.2010 року №0000502303 про застосування до ВАТ «Нельгівське Хлібоприймальне підприємство» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 43762 грн. 50 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Нельгівське хлібоприймальне підприємство» судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 16.11.2010 року.

Суддя (підпис) М.С. Лазаренко

Постанову виготовлено у повному обсязі 09 листопада 2010 року.