Рішення № 12123110, 02.11.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "02" листопада 2010 р. по справі № 4/119-38

за позовом Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Кряж Агро -1"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Неофіт" ЛТД

про стягнення 236 935,80 грн.

                                                                      Суддя Слободян П.Р.

За участю представників сторін:

від позивача: Баюша В. Я.; Влага Р. А. - довіреність у справі

від відповідача: Грибков М. С. - довіреність у справі

Суть спору: позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма" Кряж Агро-1" звернувся в господарський суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Неофіт" ЛТД, в якій просить стягнути 236935,80грн. в т.ч. 150024,40грн. основного боргу, 53486,78грн. пені, 25804,20грн. інфляції, 7620,42грн. річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 214 від 29.10.2010р. та представник в судовому засіданні позов визнав частково на суму 150024,40грн. та 25804,20грн. інфляції, з іншими штрафними санкціями у вигляді трьох процентів річних, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ не погоджується.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне:

7 квітня 2008 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № 13/0 (далі - договір), згідно з п.п. 1.1., 2.1 якого ТзОВ "Неофіт" ЛТД (продавець) зобов’язався передати товар на суму 212492,00грн. у власність СТзОВ "Агрофірма" Кряж Агро-1" (покупець), а покупець - прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Виконуючи умови цього договору, позивач перерахував відповідачу 361064,40грн. за товар згідно рахунку - фактури № Н-00000020 від 14.04.2008р., що підтверджується платіжними дорученнями № 36 від 27.11.2008р., № 553 від 24.10.2008р., № 366 від 09.07.2008р., № 265 від 07.05.2008р., № 262 від 25.04.2008р.

Відповідач взятих на себе зобов’язань за договором № 13/0 від 07.04.2008р. виконав на суму 211040,00грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено п. 2 ст. 693, п. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п.п. 8.1.-8.3. договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від боргу за кожен день прострочки, що становить 53486,78грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Позовна вимога про стягнення пені в сумі 53486,78грн. не підлягає до задоволення у зв’язку з тим, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, тобто в договорі. В даному випадку, як вбачається з договору № 13/0 від 07.04.2008р. сторони не передбачили відповідальність за переплату коштів, отже, пеня стягненню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, що згідно розрахунку становить 7620,42грн. - 3% річних та 25804,20грн. збитків завданих інфляцією.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що до задоволення підлягає 150024,40грн. основного боргу, 25804,20грн. інфляції, 7620,42грн. річних.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 258, 509, 526, 611, 625, 1212 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Неофіт" ЛТД, (Волинська область, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 46, код 20137132) в користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма" Кряж Агро-1", (Вінницька область, Тростянецький район, с. Цибулівське, вул. Надутого, 2, код 31503849) 150024,40грн. основного боргу, 25804,20грн. інфляції, 7620,42грн. річних, 1834,48грн. державного мита, 182,72грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

"Повне рішення складено 08.11.2010р."

          Суддя                                                                      Слободян П. Р.