Рішення № 121226421, 20.08.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року справа № 580/6140/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 231050004815 від 17.05.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1982, трудової книжки НОМЕР_2 від 24.01.1994 та довідки № 108 від 21.04.2024 та призначити пенсію з 08.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у зв`язку з досягненням пенсійного віку 60 років, звернулась 10.05.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності звернення позивач розглянуто відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та винесено рішення від 17.05.2024 № 231050004815 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Позивав вважаючи, що вказане рішення пенсійного органу є протиправним, не правомірним та таким, що суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню, звернулась до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, зазначив, що 10.05.2024 позивачка звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до територіальних органів Пенсійного фонду України, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності від 17.05.2024 року позивачці було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пакету документів та необхідного страхового стажу. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 років. Відповідно наданих до заяви документів про стаж та згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж складає 06 років 08 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Щодо зарахування періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1982, серії НОМЕР_2 від 24.01.1994 та довідки № 108 від 21.04.2024 зазначив, що періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 24.01.1994, довідки № 108 від 21.04.2024, трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1982 не зараховано до страхового стажу, оскільки в паспорті заявниця ОСОБА_1 , а в свідоцтві про шлюб ОСОБА_1 . Отже, враховуючи вищевикладене, для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1982, трудової книжки серії НОМЕР_2 від 24.01.1994 та довідки № 108 від 21.04.2024 не має законних підстав. Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в Латвії. До страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки період роботи з 08.01.1987 по 23.02.1993 на території Латвійської Республіки, оскільки відсутній формуляр що підтверджує стаж, який набутий в Латвійській Республіці. Також, зазначає, що Законом України № 525-XIV від 19.03.1999 «Про ратифікацію Договору між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення» ратифіковано Договір між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 26 лютого 1998 року (далі - Договір), який базується за наступним принципом. Згідно з Договором між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення, підписаним 23.04.2001, при призначенні пенсії в Україні враховується страховий стаж, набутий на території Литовської Республіки до 1 січня 1992 року. За період страхового стажу на території Литви з 1 січня 1992 року пенсія призначається за законодавством Литовської Республіки її компетентними органами. Відповідно до ст. 5 Договору, право на призначення пенсій та допомог особа набуває згідно з цим Договором та відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої набутий страховий (трудовий) стаж, що надає право на призначення пенсії та допомоги. Відповідно до ст. 33 Договору, при виникненні страхового випадку після набрання чинності цим Договором за весь страховий (трудовий) стаж, накопичений з 1 січня 1992 року, зобов`язання по наданню зацікавленій особі відповідної пенсії приймається Стороною, відповідно до законодавства якої цей стаж був накопичений. За весь страховий (трудовий) стаж, накопичений до 1 січня 1992 року на території колишнього СРСР, зобов`язання по наданню зацікавленій особі пенсії відповідно до чинного законодавства приймається Стороною, на території якої ця особа проживає в момент звернення за призначенням пенсії. Враховуючи вищевикладене, вважає свої дії такими, що не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надала до суду пояснення, де зазначено, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком до Закону № 1058-ІV. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та за розглядом заяви ОСОБА_1 прийнято рішення від 17.05.2024 № 231050004815 про відмову у призначені пенсії на підставі поданих документів. Згідно статті 26 Закону № 1058-IV, пенсійний вік для призначення пенсії становить 60 років. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 06 років 08 місяців 10 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи за доданою трудовою книжкою НОМЕР_2 від 24.01.1994, довідку № 108 від 21.04.2024, трудової книжки НОМЕР_3 від 25.08.1982, оскільки в паспорті зазначено « ОСОБА_2 », а в свідоцтві про шлюб ОСОБА_1 . З огляду на зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення від 17.05.2024 № 231050004815 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (зі змінами) після реєстрації заяви та сканування копій документів за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

За результатами розгляду заяви з доданими до неї документами відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 17.05.2024 № 231050004815. За змістом цього рішення вік заявника становить 60 років 00 місяців 03 дні. Право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку за наявності страхового стажу 31 рік. Згідно наданих документів страховий стаж становить 06 років 08 місяців 10 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 24.01.1994, довідку № 108 від 21.04.2024, трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1982, оскільки в паспорті заявниця ОСОБА_2 , в свідоцтві про шлюб ОСОБА_1 . Не відповідність ПІБ в документах. Стаж зараховано згідно даних персоніфікованого обліку свідоцтва про народження дітей. Також повідомлено, що стаж набутий в Латвії, зараховується до 31.12.1990. З 1991 року зараховується згідно формуляра, про підтвердження стажу, набутого в Латвії. Враховуючи вище викладене прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закон № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Про прийняте рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача листом від 17.05.2024 № 2300-0209-8/35800.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств устано в і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Законом № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 113 Закону № 1058-ІV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Статтею 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, у відповідності до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається із спірного рішення та не заперечується сторонами, періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 24.01.1994, довідки № 108 від 21.04.2024, трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1982, не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки в паспорті заявниця ОСОБА_2 , в свідоцтві про шлюб ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що трудові книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1982 та серії НОМЕР_1 від 25.08.1982 видані на ім?я « ОСОБА_3 », яке записано російською мовою.

Отже, суд вважає, що прізвище, імя та по батькові позивача, згідно паспорту, відповідає даним, що зазначені у трудових книжках серії НОМЕР_1 від 25.08.1982 та серії НОМЕР_1 від 25.08.1982.

Також, суд зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 25.08.1982 вона змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », про що здійснено відповідну відмітку на титульній сторінці. Зміна прізвища позивача підтверджується також і свідоцтвом про укладення шлюбу.

Крім того, судом встановлено, що записи трудових книжок позивача серії НОМЕР_2 від 24.01.1994 та серії НОМЕР_1 від 25.08.1982 про трудову діяльність оформлені у відповідності до вимог законодавства, записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу, переведення, звільнення, а також печатки підприємств та не викликають сумнівів у їх достовірності.

Щодо посилання відповідача на те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи зазначені у довідці № 108 від 29.04.2024, оскільки в паспорті заявниця ОСОБА_2 , в свідоцтві про шлюб ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Такий висновок відповідача є безпідставним, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємствв не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах умовах до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Водночас суд звертає увагу відповідача на те, що право особи на пенсію гарантоване Конституцією і законами України, пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформленняпенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Таким чином, якщо подані позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов`язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково.

Окрім цього відповідач не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.

В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.

Отже, наведені пенсійним органом мотиви не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 24.01.1994, довідку № 108 від 29.04.2024, трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1982 слід визнати безпідставними.

Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи в Латвійській Республіці, суд зазначає наступне.

В спірному рішенні відповідач зазначив, що стаж набутий в Латвії, зараховується до 31.12.1990. З 1991 року зараховується згідно формуляра, про підтвердження стажу, набутого в Латвії.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1982 позивач з 08.01.1987 до 23.02.1993 працювала в Латвійській Республіці.

Між Україною і Латвійською Республікою укладений Договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення (дата підписання: 26.02.1998; дата ратифікації: 19.03.1999; дата набуття чинності: 11.06.1999) (далі - Договір).

Статтею 2 Договору встановлено, що цей Договір регулює соціальне забезпечення осіб, а також членів їхніх сімей, на яких поширювалось або поширюється законодавство України чи Латвійської Республіки в галузі соціального забезпечення.

Підпункт 5 пункту 1.1 частини 1 статті 3 Договору визначено, що цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Україні, зокрема, пенсії за віком.

Згідно з підпунктом 5 пункту 1.2 частини 1 статті 3 Договору цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Латвійській Республіці, зокрема, пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 16 Договору для встановлення права на пенсію, зумовлену накопиченням періодів страхування, в цілях підсумовування періодів зараховуються періоди страхування, накопичені згідно із законодавством обох Сторін за умови, що вони не збігаються повністю або частково у часі.

Частиною 3 статті 16 Договору визначено, що трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 1 січня 1991 року особами, які проживають на території обох Сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох Сторін за умови, що одна із Сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди.

Згідно з статтею 17 Договору якщо право на пенсію згідно із законодавством Сторін виникає тільки в результаті підсумовування періодів страхування, набутих згідно із законодавством обох Сторін, розмір пенсії кожна Сторона обчислює і виплачує відповідно до страхового стажу, набутого на її території.

Зі змісту наведеного слідує, що помилковими є висновки відповідача щодо зарахування періоду роботи в Латвійській Республіці тільки до 31.12.1990, оскільки Договором передбачено різні правила для врахування періодів роботи для визначення права на пенсію та для визначення розміру пенсії, при цьому, факт сплати чи несплати страхових внесків не має значення для зарахування страхового стажу позивача за спірний період. Тобто для визначення права на пенсію враховується весь стаж, накопичений у Латвійській Республіці.

Суд враховує, що трудовою книжкою позивача підтверджено спірний період роботи з 08.01.1987 до 23.02.1993.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 08.01.1987 до 23.02.1993.

Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним страхового стажу.

В свою чергу, доводи відповідача, що стаж набутий в Латвії, зараховується до 31.12.1990, а з 1991 року зараховується згідно формуляра, про підтвердження стажу, набутого в Латвії порушують принцип рівності особи перед законом.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.05.2024 № 231050004815, яким відмовлено у призначенні пенсії позивачу є протиправним, а тому належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

На підставі частини 3, абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У ході розгляду даної справи було встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Отже, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Така позиція суду грунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у статті 2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1982, трудової книжки НОМЕР_2 від 24.01.1994 та довідки № 108 від 29.04.2024 та повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву позивача від 10.05.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведених обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є часткового обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиою 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 13.06.2024 в сумі 1 211,20 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду із позовною заявою, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову половина суми, тобто 605,60 грн.

Керуючись статтями 2-20, 72-90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.05.2024 № 231050004815.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний 158-б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 25.08.1982, трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 24.01.1994 та довідки № 108 від 29.04.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний 158-б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) від 10.05.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (просп. Соборний 158-б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ