Рішення № 121223543, 23.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року Справа № 160/4962/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЦарікової О.В за участі секретаря судового засіданняОсуховської Ж.С. за участі: позивача представника позивача представника відповідача-1 представника відповідача-2 Малюги Д.В. Гокової Т.В. Грановського М.О. Раєнка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Первинна професійна спілка «Правозахисники країни», про визнання протиправними та скасування наказів в частині, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Первинна професійна спілка «Правозахисники країни», в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.03.2024 вх. № 22550//24) в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. №22550/24), просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 09.02.2024 №138 о/с в частині звільнення з посади капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора роти №7 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та переведення його для подальшого проходження служби до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 09.02.2024 №136 о/с в частині призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора взводу №2 роти №3 штурмового батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №3 ДПОП «ОШБ НПУ «Лють»;

- поновити на службі в поліції на посаді інспектора роти №7 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції інспектора капітана поліції ОСОБА_1 ;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 10.02.2024 по дату винесення судового рішення.

Разом з тим, позивач просить звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора роти №7 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, та звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 10.02.2024 по дату винесення судового рішення.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 09.02.2024 №138 о/с "По особовому складу" відповідно до ч.ч. 1, 7, 8 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі листа Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 09.02.2024 №932-2024 та доповідної записки УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області від 09.02.2024 №20/617 позивача переведено для подальшого проходження служби до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» з 09.02.02024, звільнивши з посади інспектора роти № 7 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення. Наказом ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» від 09.02.2024 №136 о/с "По особовому складу" відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» позивача переведено для подальшого проходження служби до відповідача-2 з 09.02.2024 на посаду інспектора взводу №2 роти №3 штурмового батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють». Ознайомившись зі змістом вказаних вище наказів, позивач вважає їх протиправними, зазначає, що позивача переведено на роботу до іншої місцевості, без його згоди. З рапортами про переведення до відповідачів він не звертався. В обгрунтування підстав переведення відповідачі посилаються на положення ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію», проте вказана частина має чотири самостійних незалежних одна від одної підстав переміщення поліцейського, і кожна з яких передбачає окрему процедуру такого переміщення. За таких обставин, позивач вважає оскаржені накази протиправними та просить суд їх скасувати.

11.03.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки переведення позивача відбулося відповідно до чинного законодавства України. Крім того, відповідачем-2 зазначено, що останній повною мірою, беззаперечно та безсумнівно довів, що ним було дотримано процедуру та форму винесення оскарженого наказу, виходячи з інтересів служби, з врахуванням особистих якостей позивача та його практичного досвіду роботи в полку поліції особливого призначення ГУНП в Дніпропетровській області, які є вкрай необхідними для ефективного виконання завдань поліції, передбачених Законом №580-VII, в тому числі завдань територіальної оборони, здійснення заходів правового режиму воєнного стану, з метою охорони прав і свобод людей, а також інтересів суспільства і держави.

26.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки переведення позивача відбулося відповідно до норм чинного законодавства України. Крім того, відповідачем -1 зазначено, що положення КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються.

03.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів, викладених відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву, наполягав на задоволенні позовної заяви.

16.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача-2 надійшли заперечення, в яких відповідач-2 підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, просив суд в задоволенні позовної заяви відмовити.

29.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач з посиланням на інтерв`ю з головою Національної поліції України Клименка І. в ток-шоу «Право на владу» від 27.02.2024 зазначив про протиправність оскаржених наказів.

13.05.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду суд перешов зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №160/4962/24 за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання 23.07.2024 позивач та його повноважний представник з`явилися та просили адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача-1 заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник відповідача-2 заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності (від 17.06.2024 вх. №217569/24).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 09.02.2024 № 138о/с в частині звільнення з посади капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора роти №7 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та переведення його для подальшого проходження служби в Департаменті поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» та наказу №136 о/с від 09.02.2024 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» в частині призначення з 09.02.2024 капітана поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора возову №2 роти №3 штурмового батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють».

Підставою для переміщення позивача по службі слугували наступні документи: доповідна записка від 09.02.2024 № 20/617 та лист Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції «Лють» від 09.02.2024 №932-2024.

У вказаних документах зазначено про необхідність доукомплектування штату штурмового батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» та про відібрання працівників ГУ НП у Дніпропетровській області для переведення.

У матеріалах справи міститься також копія подання т.в.о. начальника управління командира полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 09.02.2024, згідно з яким порушено клопотання про призначення позивача на посаду інспектора взводу № 2 роти № 3 штурмового батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У розумінні частини першої статті 2 Закону України від 23.12.1993 №3781-XII «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», Національна поліція є правоохоронним органом.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. (частина перша статті 17 Закону №580-VIII).

У силу положень частини десятої статті 62 Закону №580-VIII, яка визначає гарантії професійної діяльності поліцейського, поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу, та може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.

За приписами частини першої статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади:

для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;

за ініціативою поліцейського;

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;

у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби);

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський:

у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей;

за ініціативою поліцейського;

як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад`юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.23. Частиною другою статті 65 Закону №580-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було обумовлено, що посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

Згідно вимог ч.2 ст. 65 Закону №580-VIII посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

За правилами частин сьомої-дев`ятої статті 65 Закону №580-VIII, переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Судом під час розгляду справи встановлено, що спеціальне звання поліції, яке має позивач - капітан поліції, за результатами переведення не зазнало змін, а переведення позивача слугувало не тільки цілям, поставленим перед Національною поліцією України, а й необхідністю виконання завдань органами поліції, передбачених положеннями Закону №580-VIII.

Що стосується згоди поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду, то серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме переміщення за ініціативою поліцейського.

Згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв`язку зі скороченням штатів (частина друга статті 68 Закону №580-VIII).

В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

При цьому пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.

Слід зазначити, що у підпункті «б» пункту 42 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення), закріплено аналогічне правило про те, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на рівнозначні посади провадиться у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров`я, віку та підготовки за новою спеціальністю.

У вказаному пункті Положення йдеться також про те, що рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.

Крім того, за змістом підпункту «ж» пункту 40 Положення при призначенні на посади рядового і начальницького складу враховується, зокрема те, що переміщення по службі в іншу місцевість у межах республіки осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли встановленого пунктами 5 і 7 цього Положення віку, визнані здатними до військової служби або здатними до нестройової служби в мирний час, але потребують за станом свого здоров`я чи здоров`я членів їх сімей зміни місця служби (проживання), провадиться за рішенням відповідного начальника на підставі висновку військово-лікарської комісії.

Отже, спеціальне законодавство, не вимагає згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість.

Відповідно до статті 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас частиною першою статті 32 КЗпП України установлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Усталеною є практика Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Однак відсутність у Законі №580-VIII та Положенні норми про обов`язковість згоди поліцейського на переміщення в іншу місцевість на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, вказує не про неврегульованість цих правовідносин нормами спеціального законодавства, як помилково зазначили суди попередніх інстанцій, а про їхнє вирішення у спосіб, відмінний від правового регулювання трудових відносин відповідно до норм трудового законодавства.

Такі висновки суду не відповідають практиці Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах.

Відповідно до положень частини першої статті 36 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» завданням Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Процесуальним механізмом, що забезпечує реалізацію покладених на Верховний Суд завдань, є процедура відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі №260/91/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові [Великої Палати] Верховного Суду має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Водночас внесені до Закону №580-VIII зміни згідно із Законом від 15.03.2022 №2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану», який набрав чинності з 01 травня 2022 року, підтверджують висновки суду, зроблені у цій справі.

Так, відповідно до частини другої статті 65 Закону №580-VIII (у редакції Закону від 15.03.2022 №2123-IX) посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

За приписами абзацу другого частини восьмої статті 65 Закону №580-VIII (у редакції Закону від 15.03.2022 №2123-IX) поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Крім того, Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину першу статті 60 Закону №580-VIII викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, що мало місце в судовій практиці, зокрема, постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у позовній заяві у даній справі.

Таким чином, оскільки після 01 травня 2022 року законодавчо врегульовані спірні питання щодо переміщення поліцейських по службі, то відсутні обґрунтовані підстави й доцільність відступати від висновку щодо застосування відповідних норм Закону №580-VIII у попередній редакції, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, та формулювати інший висновок щодо застосування цих норм, які після вказаної дати не підлягатимуть застосуванню в судовій практиці до правовідносин, аналогічних тим, які виникли в цій справі.

Аналогічну за своїм змістом позицію займає Верховний Суд у постанові від 25.05.2023 року у справі № 620/3663/19.

Вимоги Закону №580-VIII не визначають обов`язку відповідача під час видання наказу на переведення враховувати інші обставини, ніж передбачені даним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржених наказів відповідачі діяли обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування наказів підстави для їх задоволення також відсутні.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Первинна професійна спілка «Правозахисники країни», про визнання протиправними та скасування наказів в частині, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 серпня 2024 року.

Суддя О.В. Царікова