Ухвала суду № 121214458, 27.08.2024, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 626/2405/24

провадження № 1-кп/624/80/24

УХВАЛА

27 серпня 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому провадженні в залі суду селища Кегичівка, Красноградського району, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221090000514 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Леб`яже, Зачепилівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, військовослужбовця, перебуваючого на посаді розвідника-радіотелефоніста розвідувального взводу 2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючого під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», раніше засудженого: 1) 06.04.2017 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі на підставі ст. 75, 104 КК України звільненого з іспитовим строком 1 рік, 2) 19.06.2017 Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 190 КК України до 850 грн штрафу, 3) 24.05.2018 Червонозаводським районним судом за ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 ,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5

в с т а н о в и в:

23 серпня 2024 року до канцелярії Кегичівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221090000514 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 186 КК України.

Кримінальне провадження надійшло на розгляд Кегичівського районного суду Харківської області за підсудністю, згідно ухвали Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 26 серпня 2024 року було призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без зміни розміру застави.

Обґрунтовуючи своє клопотання прокурор зазначив про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. ОСОБА_3 будучи професійним військовослужбовцем має психологічну, фізичну підготовку, навички володіння вогнепальною зброєю, вибуховими речовинами та може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом погроз, вмовлянь або іншим чином з метою давати показання на свою користь, так як усі свідки є військовослужбовцями, та разом проходять військову службу в одній і тій же військовій частині разом з обвинуваченим. Окрім цього, ОСОБА_3 безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення здійснив тиск на свідків із застосуванням вогнепальної зброї з метою змінити слідову картину вчиненого кримінального правопорушення, а також не повідомлення правоохоронних органів та військового командування про вчинене кримінальне правопорушення. До того ж, показання свідків надані на досудовому слідстві не мають для суду наперед встановленої сили. Натомість суд досліджує всі докази безпосередньо в судовому засіданні. Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховуватися від суду обумовлений тим, раніше судимий ОСОБА_3 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та маючи не зняту та непогашену судимість за вироком від 24.05.2018 Червонозаводським районним судом за ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 року позбавлення волі. Місцезнаходження військової частини в якій обвинувачений проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинувачуваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини утворять складності явки або запізнення обвинувачуваного до суду. Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування розгляду кримінального провадження та створить можливості для ОСОБА_3 , незаконно впливати на свідків, потерпілих, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення оскільки перебуваючи на волі ОСОБА_3 як військовослужбовець військової служби, під загрозою тяжкості покарання, усвідомлюючи невідворотність покарання, у разі визнання винуватим маючи всі необхідні засоби та можливості, зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном або на території тимчасово непідконтрольній владі, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення обвинувачуваним ОСОБА_3 , враховано тяжкість покарання. Стан його здоров`я та вік не перешкоджає обранню запобіжного заходу - тримання під вартою. Неможливість застосування запобіжного заходу щодо обвинувачуваного ОСОБА_3 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем та несе службу в районі де тривають бойові дії та місцезнаходження військової частини в якій він несе військову службу в будь-який час може змінити своє місце дислокації. Згідно п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те, що обвинувачуваного зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду. У зв`язку з тим, що є військовослужбовцем, це унеможливлює виконання ним особистого зобов`язання. Не можливість застосування запобіжного заходу відносно обвинувачуваного ОСОБА_3 , у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що такий запобіжний захід не може забезпечити відсутності можливості впливу на свідків, потерпілу, спеціалістів та експертів у вказаному кримінальному провадженні та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також підозрюваний підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків. Не можливість застосування запобіжного заходу до обвинувачуваного ОСОБА_3 , у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Окрім того прокурору чи суду не надходили заяви або клопотання від обвинувачуваного, його захисника, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до суду з клопотанням про застосування до обвинувачуваного запобіжного заходу. Не можливість застосування запобіжного заходу відносно обвинувачуваного ОСОБА_3 , у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу, а також особиста порука не забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов`язків так як, злочини, відноситься до категорії тяжких та караються позбавленням волі на строк від 7 до 10 років позбавлення волі та суворість покарання за вчиненні ним злочини, наслідки та ризик втечі для обвинувачуваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, заперечення вмотивував тим, що визнає свою вину та бажає укласти угоду про винуватість.

Захисник у підготовчому судовому засіданні також заперечив проти задоволення клопотання прокурора з тих же підстав, що зазначив обвинувачений.

Відповідно до ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішення суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України, згідно з якою клопотання пропродовження строкутримання підвартою маєправо податипрокурор,слідчий запогодженням зпрокурором непізніше ніжза п`ятьднів дозакінчення діїпопередньої ухвалипро триманняпід вартою. Клопотанняпро продовженнястроку триманняпід вартою,крім відомостей,зазначених устатті 184цього Кодексу,повинно містити,зокрема виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою . Суд зобов`язанийрозглянути клопотанняпро продовженнястроку триманняпід вартоюдо закінченнястроку діїпопередньої ухвализгідно зправилами,передбаченими длярозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходу. Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так судом встановлено, що стосовно обвинуваченого був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строк якого спливає 29 серпня 2024 року.

ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні відкритого викраденні чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, суд погоджується з існуванням ризиків переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Так,враховуючи тяжкістьінкримінованого обвинуваченомузлочину,який відноситьсядо категоріїтяжких злочинів,а такожсуворість можливогопокарання увиді позбавленняволі до10років,обвинуваченому вразі визнанняйого винуватим,існує ризик,передбачений п.1ч.1ст.177КПК України,а самеризик переховуваннявід органівдосудового розслідуваннята суду. ОСОБА_3 раніше судимий, але належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та маючи не зняту та непогашену судимість за вироком від 24.05.2018 Червонозаводським районним судом за ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 року позбавлення волі. Місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинувачуваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини утворять складності явки або запізнення обвинувачуваного до суду.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на свідків, обумовлюється тим, що ОСОБА_3 будучи професійним військовослужбовцем має психологічну, фізичну підготовку, навички володіння вогнепальною зброєю, вибуховими речовинами та може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом погроз, вмовлянь або іншим чином з метою давати показання на свою користь, так як усі свідки є військовослужбовцями, та разом проходять військову службу в одній і тій же військовій частині разом з обвинуваченим. Окрім цього, ОСОБА_3 безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення здійснив тиск на свідків із застосуванням вогнепальної зброї з метою змінити слідову картину вчиненого кримінального правопорушення, а також не повідомлення правоохоронних органів та військового командування про вчинене кримінальне правопорушення.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обумовлюються тим, що обвинувачений ОСОБА_3 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування розгляду кримінального провадження та створить можливості для ОСОБА_3 , незаконно впливати, свідків, потерпілих, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.

Щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, перебуваючи на волі ОСОБА_3 як військовослужбовець військової служби, під загрозою тяжкості покарання, усвідомлюючи невідворотність покарання, у разі визнання винуватим маючи всі необхідні засоби та можливості, зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном або на території тимчасово непідконтрольній владі, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину.

Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід, зокрема, особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт не здатні забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені вище ризики підсилюються запровадженим на території України воєнним станом, зокрема ризик переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим тільки збільшується.

З огляду на вищевикладене є достатньо підстав вважати, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, на які вказує прокурор, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам

Отже, оцінивши обставини справи, суд вважає встановленим та доведеним наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які з часом тримання обвинуваченого під вартою не втратили свою актуальність і на цей час.

У зв`язку з вищевикладеним суд вважає необхідним продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з раніше визначеним розміром застави 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 грн з покладенням на обвинуваченого обов`язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Підстави неможливості застосування до обвинуваченого застави судом не встановлені.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 197, 199, 314, 315, 371, 372 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 (шістдесят) днів, до 25 жовтня 2024 року, включно.

Визначити розмір застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму, що становить 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії даної ухвали.

Застава підлягає внесенню на рахунок UA208201720355299002000006674, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, банк отримувача ДКСУ м. Київ, отримувач коштів ТУ ДСА України у Харківській області.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_3 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду, із визначеною ними періодичністю;

2) не відлучатися з місця реєстрації без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Рахувати обвинуваченого ОСОБА_3 до закінчення розгляду цим судом кримінального провадження за Кегичівським районним судом Харківської області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1