Рішення № 121184525, 23.08.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2024 року Київ№ 320/26702/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у проведенні розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 з урахуванням суми пенсії, що підлягала виплаті, у розмірі 8524,06 грн;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу розрахунок доплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 з урахуванням суми пенсії, що підлягає виплаті, у розмірі 9679,97 грн;

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у проведенні перерахунку та виплати позивачу з 01.12.2019 пенсії за вислугу років, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% суми грошового забезпечення, з обмеженням максимального розміру;

- зобов`язати відповідача провести позивачу з 01.12.2019 перерахунок і виплату пенсії за вислугу років, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% суми грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у проведенні позивачу з 15.01.2024 перерахунку та виплати пенсії по інвалідності, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% суми грошового забезпечення, з обмеженням максимального розміру;

- зобов`язати відповідача провести позивачу з 15.01.2024 перерахунок і виплату пенсії по інвалідності, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% суми грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно та за відсутності визначених пенсійним законодавством підстав відмовлено йому у виплаті перерахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/26702/24 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження шляхом надсилання тексту судового рішення на офіційну електронну адресу, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 про доставку електронних листів.

Разом з тим правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, жодних доказів поважності причин його неподання суду не надав.

Крім того, судом встановлено, що звернення позивача до суду з даним позовом в частині визнання протиправними дій відповідача, що полягають у проведенні розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 з урахуванням суми пенсії, що підлягала виплаті, у розмірі 8524,06 грн, обумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача, вчиненими на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2022 в адміністративній справі № 640/33555/21.

За наведених обставин ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, що полягають у проведенні розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 з урахуванням суми пенсії, що підлягала виплаті, у розмірі 8524,06 грн та зобов`язання відповідача здійснити позивачу розрахунок доплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 з урахуванням суми пенсії, що підлягає виплаті, у розмірі 9679,97 грн, оскільки вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 23.04.2010 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII.

Так, у період з 01.12.2019 по 14.01.2024 позивач отримував пенсію за вислугу років, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% суми грошового забезпечення, а починаючи з 15.01.2024 - виходячи з розміру 80 % суми грошового забезпечення, у звязку з набуттям статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.

Вказані обставини підтверджуються даними, наведеними у пенсійному посвідченні серії НОМЕР_1 , виданому позивачу 31.05.2010 Пенсійним фондом України, посвідченні особи з інвалідністю внаслідок війни серіі НОМЕР_2 , виданому позивачу 14.11.2023, та розрахунках пенсії за вислугу років та по інвалідності по пенсійним справам № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

Жодних доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду надано не було.

При цьому з даних копій розрахунків по пенсійним справам № 2603010737 та 2603055620 вбачається, що виплату нарахованої позивачу з 01.12.2019 пенсії здійснено відповідачем із застосуванням обмеження її граничного розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

01.03.2024 позивач, не погоджуючись із розміром виплаченої йому пенсії, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив відповідача здійснити йому виплату нарахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Листом від 22.03.2024 № 10558-8542/С-02/8-2600/24 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром з посиланням на положення статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Обставини, на які посилається відповідач у своєму листі від 22.03.2024 № 10558-8542/С-02/8-2600/24 як на підставу для відмови у виплаті нарахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром, позивач вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон України № 2262-XII), базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до преамбули Закону України № 2262-XII держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Перелік осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України № 2262-XII, визначено статтею 12 цього Закону.

Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (стаття 10 Закону України № 2262-XII).

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є правомірність дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону України № 2262-XII.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі Закон України № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Так, відповідно до положень статті 2 Закону України № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, Законом № 3668-VI внесено зміни до статті 43 Закону України № 2262-XII, чинна з 01.10.2011 редакція частини п`ятої (з 06.05.2016 частина сьома) якої передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 наведену вище норму визнано неконституційною та такою, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, починаючи з 20.12.2016, обмеження граничного розміру пенсії, які були передбачені частиною сьомою статті 43 Закону України № 2262-XII, відсутні.

Водночас положення статті 2 Закону України № 3668-VI (в частині поширення її дії на Закон України № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII, є чинними та не визнані Конституційним Судом України неконституційними.

Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правових акта, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром.

Визначаючись щодо способу подолання зазначеної правової колізії, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 (остаточне від 14.01.2011) у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), яке в силу приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV застосовується судами України як джерело права.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) встановив порушення державою Україна статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства.

На думку ЄСПЛ, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Аналогічні правові висновки щодо обов`язкового трактування на користь особи норм законодавства, які допускають неоднозначне або множинне трактування, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 та 13.02.2019 у справі № 822/524/18.

Так, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку застосуванню підлягають не норми Закону України № 3668-VI, а положення Закону України № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

За таких обставин висновки відповідача щодо наявності підстав для виплати позивачу пенсії із обмеженням її максимальним розміром є необґрунтованими.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають у здійсненні позивачу, починаючи з 01.12.2019, виплати нарахованої пенсії із обмеженням її максимальним розміром є протиправними.

При цьому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 - виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76 % суми грошового забезпечення, з 15.01.2024 - виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80 % суми грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 01.12.2019 пенсії за вислугу років, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76 % суми грошового забезпечення, з обмеженням максимального розміру.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) провести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01.12.2019 перерахунок і виплату пенсії за вислугу років, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76 % суми грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, з урахуванням виплачених сум.

4.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягають у проведенні ОСОБА_1 з 15.01.2024 перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80 % суми грошового забезпечення, з обмеженням максимального розміру.

5.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) провести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 15.01.2024 перерахунок і виплату пенсії по інвалідності, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80 % суми грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше виплаченго сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.