Рішення № 12116390, 02.11.2010, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2 6425/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2010 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк” про часткове визнання недійсним кредитного договору, внесення змін до кредитного договору та зобовязання вчинити певні дії, і за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ;

ВСТАНОВИВ :

В липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк”, назва якого була змінена на Публічне акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк” (далі ПАТ „ПУМБ”), про часткове визнання недійсним кредитного договору № 5878810 від 21.11.2007 року та зобовязання вчинити певні дії. При цьому ОСОБА_1 вимагає визнати недійсними наступні пункти цього договору :

- пункт 3.1.4., який встановлює, що у випадку порушення зобовязань з повернення кредиту, нарахування процентів на заборгованість за основною сумою кредиту, яку не було своєчасно повернуто позичальником відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим в Додатку № 1 до цього договору, здійснюється щоденно на суму такої заборгованості за процентною ставкою 12,90% річних, виходячи з 360 днів у році ;

- пункт 5.3., згідно якого, крім пені, встановленої цим договором за порушення зобовязань з повернення кредиту, позичальник зобовязаний за весь час прострочення сплатити банку проценти на суму простроченого основного боргу за ставкою, зазначеною у п.3.1.4. цього договору ;

- пункт 5.4., згідно якого за кожний випадок порушення позичальником обовязків щодо поновлення дії договорів страхування, передбачених п.4.3.1 цього договору, позичальник зобовязаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф у розмірі 10% від мінімальної страхової суми, на яку згідно з вимогами зазначеного пункту договору має бути укладений договір страхування ;

- та пункт 5.5., згідно якого за кожний випадок порушення позичальником обовязків, передбачених пп.4.3.2.-4.3.6. цього договору позичальник зобовязаний на вимогу банку сплатити на його користь штраф у розмірі 1% від суми одержаного кредиту.

Крім того, ОСОБА_1 вимагає внести зміни в оспорюваний кредитний договір, а саме пункт 1.1. цього договору після слів „500000,00 (пятсот тисяч) доларів США, 00 центів” доповнити наступними реченнями : „Вартість валютної цінності становить 2525000,00 (два мільйони пятсот двадцять пять тисяч). Погашення кредиту та процентів за його користування здійснюється в національній валюті України гривні”, а також зобовязати ПАТ „ПУМБ” зробити перерахунок сплачених ним коштів та зробити новий Графік погашення кредиту та процентів за його користування в національній валюті України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 вказує наступне.

При зверненні до відповідача з пропозицією про надання кредиту, він пояснив, що кошти буде витрачати в національній валюті України гривні, але представники відповідача, як професійного надавача фінансових послуг, пояснили, що по гривневих кредитах на відміну від валютних вище процентна ставка, а тому, за умови стабільності курсу національної валюти України, валютний кредит більш вигідний ніж гривневий, саме тому, повністю довіряючи відповідачу та вважаючи в момент укладення оспорюваного кредитного договору, що сторони діють у повній відповідності до чинного законодавства України, що визначення валютного платежу у доларах США є на його користь, що зростання курсу долара США по відношенню до гривні за час дії договору не відбудеться, він уклав цей кредитний договір саме в такій редакції.

Всупереч вимог ст.ст.524,632 ЦК України в оспорюваному кредитному договорі відсутня ціна договору, виражена в національній валюті України, хоча фактична вартість кредиту на момент його надання складала 2525000,00 грн., у звязку з чим, при умовах курсової нестабільності, він взагалі не міг визначити ціну кредиту та свою платоспроможність на строк дії цього договору, й саме в цьому полягала його помилка при укладені цього договору (стосовно подій, які не відбудуться під час виконання умов договору та відсутності ціни кредитного ресурсу).

Так, на дату укладання оспорюваного кредитного договору вартість валютної

цінності в національній валюті України складала 2525,00 грн., а на день його звернення до суду з даним позовом 3820250,00 грн., що на 1295250,00 грн. більше ніж на дату укладення цього договору.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 вважає, що відповідач, надавши кредит в іноземній валюті, переклав всі ризики, повязані із знеціненням національною валюти, на нього як споживача, тобто включив у договір положення, які завідомо є невигідними для споживача, а також, що пункти 3.1.4., 5.3., 5.4. та 5.5. оспорюваного кредитного договору містять несправедливі для нього як споживача положення, не відповідають вимогам закону та повинні бути визнані судом недійсними, так як у відповідності до ч.2 ст.550 ЦК України неустойка на неустойку (пеня на пеню, штраф на штраф) не нараховуються.

12.10.2009 року ПАТ „ПУМБ” подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5878810 від 21.11.2007 року у розмірі 586043,21 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 29.09.2009 року (8,01 грн. за 1 дол.США) складає 4694206,11 грн., та 1381839,17 грн., мотивуючи свої вимоги невиконанням ОСОБА_1 своїх зобовязань за цим договором щодо повернення наданого кредиту та внесення плати за кредит у розмірі, строки і на умовах визначених цим договором.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 підтримала позов свого довірителя та наполягала на задоволені позовних вимог останнього в повному обсязі на підставі ст.ст.5,18 закону України „Про захист прав споживачів”, ст.ст.13,16,203,215,229,524Ю651,652 ЦК України, ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст.3 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, та не визнала зустрічний позов ПАТ „ПУМБ”, а представник ПАТ „ПУМБ” - Ковальчук І.О. підтримала зустрічний позов Банка на не визнала позов ОСОБА_1

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ПАТ „ПУМБ” підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти ; за ч.2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статей 530,612,625 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Судом установлено, що згідно з кредитним договором № 5878810 від 21.11.2007 року ЗАТ „ПУМБ”, назва якого змінена на ПАТ „ПУМБ”, надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 500000,00 доларів США на строк до 21.11.2022 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 12,90% річних, з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячними фіксованими платежами згідно Графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, який є Додатком № 1 до цього договору та його невідємною частиною, з датою остаточного повернення кредиту та усіх нарахувань за ним - 21.11.2022 року.

Банк повністю та в строки виконав свої зобовязання за цим кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі і терміни згідно умов цього договору, що підтверджується меморіальним валютним ордером № НОМЕР_1 від 21.11.2007 року.

Однак починаючи з травня 2008 року ОСОБА_1 не виконує свої зобовязання перед Банком за цим кредитним договором щодо часткового повернення наданого кредиту та сплати відсотків за кредит у встановлені цим договором терміни.

Пунктом 5.2. укладеного між сторонами кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків виконання зобовязань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобовязаний сплатити на вимогу Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у відповідній період, від суми прострочених виконанням зобовязань за кожен день прострочення.

Згідно п.5.4. цього кредитного договору за кожний випадок порушення позичальником обовязків щодо поновлення дії договорів страхування, передбачених п.4.3.1. цього договору, позичальник зобовязаний сплатити на вимогу кредитора на його користь штраф у розмірі 10% від мінімальної страхової суми, на яку згідно з вимогами зазначеного пункту договору має бути укладений договір страхування.

Згідно п.4.3.1. згаданого кредитного договору позичальник зобовязаний протягом строку дії цього договору щорічно, до дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж, поновлювати дію договорів страхування, укладення яких передбачено цим кредитним договором, на умовах попередньо погоджених з кредитором. При цьому страхова сума за договорами страхування, що будуть укладатись на новий строк, має бути не меншою ніж сума поточної заборгованості позичальника за основною сумою кредиту і не меншою дійсної вартості майна (за договорами страхування майна) на момент укладення таких договорів страхування, а за договорами страхування нерухомого майна не меншою ніж його повна (оціночна) вартість, зазначена в договорі забезпечення.

Згідно Договору № 671801734 від 21.11.2007 року добровільного страхування заставного майна страхова сума складає 4602000,00 грн. Строк дії цього договору до 20.11.2008 року включно.

Згідно Договору № 670121586 від 21.11.2007 року добровільного страхування заставного майна страхова сума складає 2525000,00 грн. Строк дії цього договору до 20.11.2008 року включно.

В подальшому ОСОБА_1 не поновив дію договорів страхування.

Згідно з положеннями п.п.3.5.1.,3.5.7.,3.5.8. цього кредитного договору, у випадках невиконання позичальником умов цього договору, кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом разом із розрахованими процентами за користування кредитом, а позичальник зобовязаний виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із процентами за користування кредитом і штрафними санкціями, що підлягають сплаті на користь Банку, в строк не пізніше 7 календарних днів з дня її отримання.

04.08.2008 року ОСОБА_1 отримав письмову вимогу Банку про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом за Вих.№ ОD4-21/150 від 30.07.2008 року, згідно якої Банк вимагав достроково повернути всю суму кредиту, нараховані проценти за користування кредитом та нараховану пеню за порушення строків сплати відсотків в строк не пізніше 30 календарних днів з дня отримання позичальником цієї письмової вимоги.

Таким чином, у відповідності умов кредитного договору № 5878810 від 21.11.2007 року встановлений заново термін повернення кредиту та усіх нарахувань за ним сплинув 03.09.2008 року, але ОСОБА_1 до теперішнього часу ще не виконав вищевказану письмову вимогу Банку щодо дострокового погашення кредиту.

Згідно п.5.5. цього кредитного договору за кожний випадок порушення позичальником обовязків, передбачених п.п.4..3.2.-4.3.5. цього договору, позичальник зобовязаний на вимогу кредитора сплатити на його користь штраф у розмірі 1% від суми одержаного кредиту.

Станом на 29.09.2009 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором № 5878810 від 21.11.2007 року станом на 29.09.2009 року склала 586043,21 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ на вказану дату (8,01грн.за 1дол.США) складає 4694206,11 грн., та 1381839,17 грн., з яких :

- заборгованість з основної суми кредиту 495308,43 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 29.09.2009 року складає 3967420,52 грн. ;

- заборгованість за сумою нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом за період з 21.04.2008 року по 29.09.2009 року включено 90734,78 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 29.09.2009 року складає 726785,59 грн. ;

- пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування ним за період з 22.04.2008 року по 29.09.2009 року включно 16084,79 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 29.09.2009 року складає 128839,17 грн. ;

- загальна заборгованість за сумами штрафів згідно п.5.4. та .5.5. цього кредитного договору станом на 29.09.2009 року 1253000,00 грн.

При цьому суд бере до уваги, що виконання договірних зобовязань в іноземній

валюті не суперечить чинному законодавства, тому наряду зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, виходить з наступного.

Частиною 2 статті 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Порядок та правила використання іноземної валюти на території України

встановлені Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Згідно Банківської ліцензії № 8 від 02.10.2006р. та Дозволу № 8-1 від 02.10.2006

року, а також Банківської ліценції № 8 від 04.08.2009 р. та Дозволу № 8-2 від 22.09.2009 року, виданих Національним банком України, ЗАТ „ПУМБ” (ПАТ „ПУМБ”) надане право здійснювати банківські операції, визначені пунктами 1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, в тому числі здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюти, вести кореспондентські рахунки банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Згідно ч.ч.1,2,4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом ; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового звязку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання ; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції не період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п.2 ст.6 згаданого Декрету уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України, від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів, мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам резидентам.

Згідно ст.ст.47,49 Закону України „Про банки та банківську діяльність” розміщення банком залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик віднесено до кредитної операції.

Згідно п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275, наданий банку Національним банком України письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення банком валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

З урахуванням викладеного, а також на підставі вищевказаних Банківської ліценції та Дозволу на здійснення банківських та інших операцій, ПАТ „ПУМБ” (ЗАТ „ПУМБ”) має право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління НБУ від 10.08.2005р. № 281.

Матеріалами справи підтверджено волевиявлення сторін оспорюваного кредитного договору на отримання кредиту в іноземній валюті (доларах США), а також факт одержання ОСОБА_1 від Банку кредиту в іноземній валюті.

Законодавчі акти України, в тому числі Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, не містять приписів щодо заборони на вираження грошових зобовязань у іноземній валюті.

Відповідно до ст.208 та ст.1055 ЦК України, ст.55 Закону України „Про банки та банківську діяльність” кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” банківський кредит будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобовязання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 підрозділу 1 Розділу 111 Книги пятої ЦК України, а саме ст.1046 ЦК України, яка визначає, що за договором позики одна сторонам (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Отже згідно зі ст.ст.1046,1054 ЦК України ОСОБА_1 зобовязаний повернути Банку таку ж суму грошових коштів того ж роду, в якій був наданий кредит.

Крім того, у кредитному договорі в іноземній валюті зобовязанню банку надати кредит кореспондують декілька зобовязань позичальника, а саме повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та сплатити інші збори, й ці зобовязання не можна розглядати окремо, так як тільки разом вони (у сукупності) складають зміст поняття „банківського кредиту”.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції.

Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281, передбачено право фізичних та юридичних осіб купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобовязань за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі : заяви про купівлю іноземної валюти та оригіналу кредитного договору (договору позики), що підтверджує потребу виконання юридичною/фізичною особою зобовязань в іноземній валюті (включаючи проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо), та його копії.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти України гривні.

Відповідно до ст.36 Закону України „Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком.

Згідно з ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Правлінням Національного Банку України № 496 від 12.11.2003р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформацій про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладені оспорюваного кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обовязки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, ОСОБА_1 повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Крім того, відповідно до п.1.1.1. цього кредитного договору, при одержанні кредиту ОСОБА_1 свідчив, що усі валютні ризики під час виконання зобовязань за цим договором несе позичальник.

Згідно ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити еквівалент зобовязання в іноземній валюті, а згідно ст.533 ЦК України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладені згаданого кредитного договору позичальнику ОСОБА_1 були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що вимога ОСОБА_1 щодо внесення рішенням суду змін у п.1.1 оспорюваного кредитного договору щодо валюти кредиту після виконання цього договору суперечить вимогам цивільного законодавства.

У звязку з тим, що Банком було надано ОСОБА_1 кредит у доларах США, тому і Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом був розрахований у доларах США та згідно умов цього договору повернення суми кредиту та сплати процентів за кредит повинно бути здійснено у валюті, що відповідає валюті кредиту, а отже вимоги ОСОБА_1 в частині зобовязання Банку скласти новий Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у національній валюті України гривні , є безпідставними.

З огляду на наведене, суд вважає неспроможними доводи ОСОБА_1 та його представника стосовно того, що кредитний договір № 5878810 від 21.11.2007 року був укладений з порушенням чинного законодавства.

Більш того, при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1, суд виходить з того, що після укладення кредитного договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору Закон України „Про захист прав споживачів” не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1, суд стягує з нього на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Банка, суд стягує з ОСОБА_1 на користь Банка понесені ним і документально підтверджені судові витрати, повязані зі сплатою судового збору в сумі 1700,00 грн. (386,75 грн. + 163,95 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 06.10.2009 року складає 1313,25 грн.) та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн., що разом складає 1820,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.526,527,530,533,534,611,612,623-625,1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

У задоволені позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк” задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк (місцезнаходження : 83001, м.Донецьк, вул.Університетська, 2 А; код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за кредитним договором № 5878810 від 21.11.2007 року у розмірі 586043 (пятсот вісімдесят шість тисяч сорок три) долари США 21 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ на 29.09.2009 року складає 4694206 (чотири мільйони шістсот девяносто чотири тисячі двісті шість) грн. 11 коп., та 1381839 (один мільйон триста вісімдесят одна тисяча вісімсот тридцять девять) грн. 17 коп. (реквізити для перерахування : р/р № 29249964866347 в Філії ПАТ „ПУМБ” к м.Одеса, МФО 328191, код ЄДРПОУ 209659981), а також судові витрати в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. (реквізити для перерахування : р/р № 29249964866347 в Філії ПАТ „ПУМБ” к м.Одеса, МФО 328191, код ЄДРПОУ 209659981).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Н.А.Ільченко