Рішення № 121144000, 14.08.2024, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

161/3285/24

2/154/716/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Лутай А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Жолоб К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2024 року цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Володимир-Волинського міського суду Волинської області за підсудністю.

Ухвалою судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09.05.2024 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач свій позов обґрунтовує тим, що 04.02.2023 року між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» було укладено кредитний договір №05971-02/2023.

Крім того, 08.02.2023 року між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» було укладено кредитний договір №11490-02/2023.

30.08.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм»/нова назва ТОВ «Інвеструм груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №30082023/1, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №11490-02/2023 від 08.02.2023 та №05971-02/2023 від 04.02.2023, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачкою, перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Вказує, що відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №30082023/1 від 30.08.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача: 1) за кредитним договором №05971-02/2023 від 04.02.2023 в розмірі 23 400,00 гривень, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 17 400,00 грн - заборгованість за відсотками; 2) за кредитним договором №11490-02/2023 від 08.02.2023 в розмірі 3900,00 грн, з яких: 1000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 2900,00 грн - заборгованість за відсотками.

З урахуванням наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №05971-02/2023 від 04.02.2023 в розмірі 23 400,00 гривень, та за кредитним договором №11490-02/2023 від 08.02.2023 в розмірі 3900,00 гривень, а також понесені судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася за невідомими суду причинами, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином судовими повістками. Заяв та клопотань від неї не надходило, про причини неявки не повідомляла.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не з`явилася в судове засідання, відзиву на позов не подала та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до вимог часини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст.ст.526, 527 ч.1 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику (кошти в такій же сумі) у термін і в порядку, що встановлені договором; за кредитним договором банк чи інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 04.02.2023 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №05971-02/2023, згідно якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 6000,00 грн та зобов`язалася повернути їх, сплатити кредитодавцю проценти за користування кредитом. Кредит надавався на строк до 28.02.2023 року. Розмір процентів за користування коштами становить 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50 % на добу.

08.02.2023 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №05971-02/2023, згідно якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 1000,00 грн та зобов`язалася повернути їх, сплатити кредитодавцю проценти за користування кредитом. Кредит надавався на строк до 04.03.2023 року. Розмір процентів за користування коштами становить 547,5% річних від суми кредиту в розрахунку 1,50 % на добу.

Згідно ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З дослідженого судом розрахунку заборгованості за кредитним договором №05971-02/2023 від 04.02.2023 встановлено, що відповідач порушила його умови щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим, станом на 31.01.2024 має заборгованість в загальній сумі 23 400, гривень, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 400,00 грн - сума заборгованості за відсотками та заборгованість.

З дослідженого судом розрахунку заборгованості за кредитним договором №11490-02/2023 від 08.02.2023 встановлено, що відповідач порушила його умови щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим, станом на 31.01.2024 має заборгованість в загальній сумі 3900,00 гривень, з яких 1000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2900,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні і в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Із дослідженого судом договору факторингу договір факторингу №30082023/1 від 30.08.2023, та витягу з реєстру боржників до вказаного договору, встановлено, що права вимоги за кредитними договорами №11490-02/2023 від 08.02.2023 та №05971-02/2023 від 04.02.2023, укладеними між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачкою, перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ» .

Оскільки на підставі даного договору відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «ФК «ЄАПБ», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості за кредитними договорами.

Відповідач у справі не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм», і таке виконання було б належним в розумінні вимог ст. 516 ЦК України.

Натомість, всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ані на рахунки попереднього кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм».

На підставі викладеного вище, виходячи з того, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження тих обставин, що нею належним чином виконувалися умови вказаного вище кредитного договору, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача за вказаними вище кредитними договорами, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості по кредитних договорах №05971-02/2023 та №11490-02/2023 .

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 гривні.

Керуючись ст.ст. 12,81,89,141,265,280,281,282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, ЄДРПОУ 35625014, р/р НОМЕР_2 в АТ «ТАС Комбанк») заборгованість за кредитним договором №05971-02/2023 від 04.02.2023 в розмірі 23 400 (двадцять три тисячі чотириста) гривень, з яких 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 400,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, ЄДРПОУ 35625014, р/р НОМЕР_2 в АТ «ТАС Комбанк») заборгованість за кредитним договором №11490-02/2023 від 08.02.2023 в розмірі 3900 (три тисячі дев`ятсот) гривень, з яких 1000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2900,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 19.08.2024.

Суддя А.М. Лутай