Постанова № 121128, 12.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.06 р. Справа № 2/234а

13 год. 30 хв. – 14 год. 30 хв. Зала судових засідань - кабінет № 232

місто Донецьк, вулиця Артема 157

Господарський суд Донецької області у складі судді Ханової Раїси Федорівни

при секретарі судового засідання Бахар Світлані Володимирівні,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Державного підприємство “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ

до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2006 року № 0000731541/0/1607

За участю

представників:

від позивача: Кривенька О.В. – за дов. від 15 червня 2006 року

від відповідача: Романіка О.О. – за дов. від 8 вересня 2006 року

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області заявлено позов (арк. справи 5-6,17) Державним підприємством “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2006 року № 0000731154/0/1607 (арк. справи 11), яким визначена сума податкового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 252098 грн. 92 коп. за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 504197 грн. 81 коп., визначеного позивачем до сплати згідно декларацій з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2005 року та 2005 рік.

Відповідач у письмових запереченнях проти позову від 9 серпня 2006 року № 6276/10/10-013 (арк. справи 27-28) та його представники під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставне застосування відповідачем штрафу за порушення граничних термінів сплати податку на прибуток за 11 місяців 2005 року та 2005 рік, яке полягає в тому, що податковим органом не було враховане призначення платежу, визначене ним в платіжних дорученнях, внаслідок чого невірно визначений об’єкт обчислення штрафу. Вважає, що погашення суми боргу за відповідні звітні періоди ним не здійснювалось.

Відповідач вважає, що позивачем порушені граничні терміни сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з податку на прибуток за 11 місяців 2005 року у розмірі 177132 грн. 26 коп. та за 2005 рік у сумі 327065 грн. 55 коп. Сплачені позивачем суми враховує та обліковує в особовій картці в порядку календарної черговості з посиланням на норми пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області 30 квітня 2003 року, включене до ЄДРПОУ за номером 32299510, перебуває на податковому обліку Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції (арк. справи 18-24).

11 липня 2006 року працівниками Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання граничних термінів сплати податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності, за 11 місяців 2005 року по строку 30 грудня 2005 року та за 2005 рік по строку 20 лютого 2006 року, результати якого викладені в акті перевірки від 13 липня 2006 року № 682/15/32299510 (арк. справи 8-10), (надалі – акт перевірки).

На підставі зазначеного акту 19 липня 2006 року відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000731541/0/1607, яким визначена сума податкового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 252098 грн. 92 коп. (арк. справи 11) за затримку понад 90 календарних днів граничного строку узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 504197 грн. 81 коп. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до норм зазначеного підпункту у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф, зокрема, у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Податкова декларація в розумінні пункту 1.11 статті 1 цього Закону – це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період.

Пунктом 16.1 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334 (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Пунктом 11.1 статті 11 наведеного вище Закону визначено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди : календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Пунктом 5.3 даної статті передбачені строки погашення податкового зобов’язання. Абзацом першим підпункту 5.3.1 пункту 5.3 визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Підпунктом “б” останнього встановлені строки подання податкових декларацій для базового (звітного) податкового періоду, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю – протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Підпунктом “в” встановлені строки подання податкової декларації для базового податкового (звітного) періоду, що дорівнює календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Аналізуючи наведені вище норми, суд зазначає, що декларація з податку на прибуток за 11 місяців 2005 року (арк. справи 51) не є декларацією в їх розумінні, оскільки вона не надана за базовий звітний податковий період, суми визначені нею не є узгодженими в розумінні зазначених норм, граничні строки їх сплати не передбачені як Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, так і Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Зазначена декларація з податку на прибуток за 11 місяців 2005 року була надана позивачем відповідно до статті 96 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV. За приписами зазначеної статті для платників податку на прибуток у 2005 році сплата податку на прибуток за результатами одинадцяти місяців 2005 року була встановлена за правилами, встановленими для повного податкового періоду, з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування попередніх періодів, визначеного відповідно до законодавства, та приросту (убутку) матеріальних запасів за одинадцять місяців 2005 року та суми амортизаційних відрахувань, нарахованих за три квартали 2005 року, та двох третин амортизаційних відрахувань четвертого кварталу 2005 року. Сплата податку на прибуток та подання податкової декларації з цього податку за одинадцять місяців 2005 року здійснюється у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (арк. справи 57).

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України “Про систему оподаткування” № 1251-12 від 25 червня 1991 року зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо неправомірного застосування відповідачем штрафу у сумі 88566 грн. 13 коп. за порушення сплати податкових зобов’язань, визначених до сплати декларацією про податок на прибуток за 11 місяців 2005 року у сумі 177132 грн. 26 коп.

Спірним податковим повідомленням–рішенням за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкових зобов’язань за 2005 рік у розмірі 327065 грн. 55 коп. застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 163532 грн. 79 коп. (арк. справи 25).

Об’єктом обчислення даних санкцій відповідач вважає сплачені позивачем суми за платіжними дорученнями: № 962 від 31 травня 2006 року, № 1430 від 30 червня 2006 року, № 1438 від 30 червня 2006 року, № 1434 від 30 червня 2006 року (акр. справи 14, 15, 39-41, 44).

Огляд зазначених платіжних доручень посвідчує, що призначення платежу, визначене ними, не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з податку на прибуток за 2005 рік. Суми, що перераховані за наведеними платіжними дорученнями в обліковій картці рознесені відповідачем на власний розсуд на погашення пені та податкових зобов’язань в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу.

Таку позицію відповідач доводить приписами норм пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до наведеного пункту, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Суд вважає, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Тобто, ця норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами“ або іншими законами з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону України “Про власність” від 7 лютого 1991 року № 697 -12 (зі змінами та доповненнями) право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Статтею 4 зазначеного вище Закону встановлено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.

Майно, відповідно до частини 1 статті 139 Господарського кодексу України – це сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.

Як вбачається з огляду платіжних доручень позивач, здійснюючи відповідні платежі, самостійно визначав призначення платежів, правомірність рознесення яких на власний розсуд в обліковій картці відповідач під час розгляду справи не довів нормами діючого податкового законодавства, у тому числі нормами Інструкції про порядок ведення оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 (зареєстровано Міністерством юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123), (надалі - Інструкція).

Посилання представника відповідача під час розгляду справи на приписи абзацу другого пункту 1.6 розділу 1 Інструкції, згідно якого проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку, як підставу зміни напрямку платежу визначену у платіжних дорученням, суд не приймає, з огляду на те, що хронологія проведення операцій, а саме їх відображення по мірі здійснення не надає права контролюючому органу на зарахування коштів в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач не довів факт погашення податкового боргу позивачем за 2005 рік у сумі 327065 грн. 55 коп., внаслідок чого підстави для застосування штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням–рішенням у сумі 163532 грн. 79 коп. відсутні.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення–рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене рішення прийняте ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного підпунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2006 року № 0000731541/0/1607, яким визначена сума податкового зобов’язання у вигляді штрафних санкцій у розмірі 258098 грн. 92 коп. задовольнити повністю.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ від 19 липня 2006 року № 0000731541/0/1607.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Шахтарськантрацит” м. Шахтарськ (86211, м. Шахтарськ, вул. Крупської, 20, рахунок № 26004301666425 в філії “Відділення Промінвестбанку у м. Шахтарську”, МФО 334613, ЄДРПОУ 32299510) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 12 вересня 2006 року в присутності представників сторін.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ханова Р.Ф.

вик. Бахар

3056723

Надруковано 3 примірники:

1 – у справу

2 – позивачу

3 – відповідачу