Рішення № 121108590, 19.08.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року Справа № 280/5358/24 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пр. Соборний, буд. 75, оф. 226, м, Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 20508338)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна (70212, Запорізька обл., Гуляйпільський район, с. Успенівка, вул. Перемоги, будинок 15, код ЄДРПОУ 30733111),

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулось із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна (далі відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Україна на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році у розмірі 185117,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали на Товаристві з обмеженою відповідальністю Україна за звітний період складає 42 особи, отже середньооблікова кількість осіб з інвалідністю повинна складати 2 особи. Водночас, кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю у даного роботодавця за звітний період - 2023 рік, склала 1 особа. Посилаючись на норми Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, просить задовольнити позов.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№30403 від 01.07.2024), в якому зазначив, що відповідачем виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% (чотирьох відсотків) середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а саме середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у 2023 році склала 2 особи з інвалідністю із розрахунку 42 осіб працюючих у товаристві. Вважає, що позивач передчасно, не маючи становлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, звернувся з позовом до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. Також вказує, що на території села Успенівка, Пологівського району, Запорізької області Гуляйпільської міської територіальної громади відсутнє постачання електроенергії з 02.03.2022 по даний час, та припинено постачання послуг доступу до глобальної мережі Інтернет та частково мобільного зв`язку. 04.03.2023 року, в результаті влучання при обстрілі, зазнала пошкоджень адміністративна будівля (контора) ТОВ «Україна» що розташована за адресою: Запорізька область, Пологівський район, с. Успенівка, вул. Перемоги, буд. 15, що підтверджується листом Гуляйпільської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області від 15.04.2024 №01-35/0597, та відомості про що внесено до Реєстру пошкодженого та знищеного майна за №ОНМ-09.06.2023- 118410 від 09.06.2023. Враховуючи вищенаведене, відповідач зазначає, що вказані обставини в сукупності фактично унеможливлюють взагалі ведення ним господарської діяльності в повному обсязі починаючи з 03.03.2022. Проте, в супереч вказаному, відповідачем виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік. З урахуванням вищезазначеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.06.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 24.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5358/24 без виклику сторін та проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого Товариству з обмеженою відповідальністю Україна, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 42 особи. Таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, повинна складати 2 особи. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 1 особа.

Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 181416,6 грн.

При подані до суду позову, позивачем розрахована пеня у розмірі 3701,07грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2023 році у загальному розмірі 185117,67 грн. у добровільному порядку Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось із даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Положеннями частини 8 статті 69 Господарського кодексу України визначено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Частинами 1, 2 та 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Україна є юридичною особою, яка використовує найману працю та відноситься до категорії суб`єктів підприємницької діяльності, яким відповідно достатті 19 Закону № 875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною 1статті 20 Закону № 875-ХІІвизначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно із частиною 2статті 20 Закону № 875-ХІІпорушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У даному випадку Фонд соціального захисту інвалідів у розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначив суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 181 416,60 грн. Крім того, Фонд нарахував пеню в сумі 3701,07 грн. Загальна сума заборгованості, на думку позивача, склала 185117,67грн.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України,Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Як покликається відповідач та підтверджено матеріалами справи, Наказом № 94-к від 07.10.2009 «Про кадрові питання», відповідачем прийнято на роботу на посаду бухгалтера ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року, що також підтверджується відповідним записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , дата заповнення 12.12.1989 року. Запис про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади бухгалтера в ТОВ «Україна», у вказаній трудовій книжці відсутній. Також, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 02.11.2015 року, ОСОБА_1 встановлено ІІІ гр. інвалідності довічно. ОСОБА_1 , починаючи з жовтня 2009 року працює в ТОВ «Україна» та обіймає посаду бухгалтера.

В свою чергу, розпорядженням № 13 від 19.02.2000 «Про прийняття головних спеціалістів та спеціалістів середньої ланки», відповідачем прийнято на роботу на посаду головного агронома ОСОБА_2 з 19.02.2000 року, що також підтверджується записом № 10 у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , дата заповнення 10.09.1979 року. Запис про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади головного агронома в ТОВ «Україна», у вказаній трудовій книжці відсутній. Відповідно до довідки до акту огляду медико соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 169692 від 05.10.2023 року та пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 від 08.11.2023 року, ОСОБА_2 , 05.10.2023 року, встановлено ІІІ гр. інвалідності внаслідок війни, довічно. ОСОБА_2 , починаючи з лютого 2000 року працює в ТОВ «Україна» та обіймає посаду головного агронома.

З вищевикладеного вбачається, що відповідачем у 2023 році виконано вимоги нормативу робочих місць для працевлаштування осіб, яким встановлена інвалідність, що виключає підстави для застосування санкцій та пені, передбаченихстаттею 20 Закону №875-XII.

Водночас, доводи відповідача про те, що не надано доказів проведення перевірки відповідача органами Держпраці на предмет дотримання виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2023 році, відповідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 21.11.2022 року у справі № 400/3957/21, суд не приймає до уваги.

Зокрема, суд зазначає про неможливість застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, оскільки вони зроблені за наявності інших фактичних обставин справи та іншого нормативного регулювання. У справі №400/3957/21 висновок, викладений Верховним Судом, стосується невиправлення виявлених відділенням Фонду помилок у звіті суб`єкта господарювання про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказане, за висновком Верховного Суду у цій справі, зобов`язує відділення Фонду звернутися спочатку до Держпраці для проведення позапланової перевірки і лише потім здійснити накладення адміністративно-господарських санкцій.

Висновки Верховного Суду про необхідність перевірки Держпраці у спірних правовідносинах зроблено, по-перше, на основі законодавства, чинного на час спірних правовідносин у 2021 році, а по-друге, за встановлених обставини, що відділенням Фонду виявлено помилки у звіті суб`єкта господарювання про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Варто зазначити, що пункт 9 Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (в редакції від 23.07.2020 передбачав, що перевірка проводиться у випадку неподання звітів чи не виправлення помилок, а тому суд спирався на ці підстави для проведення перевірки, коли стверджував, що накладенню санкцій має передувати перевірка Держпраці.

Однак подачу звітів до відділення Фонду було скасовано у 2022 році, фактично необхідна підстава для проведення перевірки Держпраці у розглядуваному питанні зникла.

Повернулась підстава в Порядок контролю у видозміненому вигляді тільки 09.06.2023 - перевірка здійснюється за інформацією, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою.

Проте, досліджені судом докази у цій справі свідчать про відсутність в спірній ситуації підстав для проведення такої перевірки.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно достатті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат в порядку ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пр. Соборний, буд. 75, оф. 226, м, Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна (70212, Запорізька обл., Гуляйпільський район, с. Успенівка, вул. Перемоги, будинок 15, код ЄДРПОУ 30733111) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.08.2024.

СуддяЛ.Я. Максименко