Ухвала суду № 121095812, 19.08.2024, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/4383/24

Провадження № 2-і/756/47/24

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року місто Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М.М.,

за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

представника позивача - адвоката Кирищука В.П.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Литвиненка В.П.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Києва питання про прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», про визнання протиправним та скасування рішення, до спільного розгляду із первісним позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за необліковану електроенергію,

УСТАНОВИВ:

До Оболонського районного суду м. Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за необліковану електроенергію.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за необліковану електроенергію. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

29.07.2024 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення та продовження процесуального строку для подання зустрічного позову та зустрічний позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», про визнання протиправним та скасування рішення.

У судовому засіданні було поставлено на обговорення клопотання відповідача про поновлення та продовження процесуального строку та вирішення питання про прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», про визнання протиправним та скасування рішення до спільного розгляду із первісним позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за необліковану електроенергію.

Представник відповідача - адвокат Литвиненка В.П. та відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити, поновити процесуальний строк та прийняти зустрічний позов до розгляду з первісним позовом.

Представник позивача - адвоката Кирищук В.П. у судовому засіданні заперечував проти вищезазначеного клопотання, з тих підстав, що зазначені стороною відповідача підстави для поновлення строку на подання зустрічного позову не є поважними.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно ч.2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з однорідних правовідносин або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Статтею 194 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення ст.185 цього Кодексу.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч.1 ст.120 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З матеріалів вказаної цивільної справи вбачається, що ухвалою суду від 10.04.2024 відкрито провадження у справі, встановлений відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 02.05.2024 відповідачем ОСОБА_1 було отримано ухвалу про відкриття провадження, судову повістку про виклик до суду та копію позовної заяви з додатками.

Отже, з огляду на встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк, зустрічний позов мав бути поданий відповідачем до 17.05.2024.

23.05.2024 відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про перенесення розгляду даної справи.

Натомість, з зустрічним позовом відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду 29.07.2024, тобто після закінчення строку на подання відзиву та подання зустрічного позову.

Тобто зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», про визнання протиправним та скасування рішення подана з порушенням строку визначеного статтями 178, 193 ЦПК України, при цьому відповідач та представник відповідача просять поновити строк для подання зустрічного позову.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання зустрічного позову, ОСОБА_1 зазначив, що причиною такого пропуску є постійний догляд за хворою матір`ю ОСОБА_2 , 1939 р.н., яка є людиною похилого віку, хворіє та потребує постійного догляду та надання медичної допомоги зі сторони відповідача. Крім того, як зазначив відповідач, у нього на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей та дружина. Матеріальний та фінансовий стан відповідача при військовому стані, позбавили його можливості своєчасно звернутися до суду. За таких обставин, відповідач вважає, що вказане є підставою для поновлення та продовження строку для подання зустрічного позову.

Як зазначалося вище, відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про перенесення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням у період з 06.05.2024 по 21.06.2024 у щорічній та додатковій відпустках, які як зазначив ОСОБА_1 були пов`язані із оздоровлення його матері.

При цьому, з зустрічним позовом відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду 29.07.2024, тобто майже через півтора місяця вже навіть після перебування у відпустці.

Наведені відповідачем у клопотанні причини пропуску строку на подання зустрічного позову не свідчать про те, що указане було перешкодою для подання зустрічного позову.

Крім того, слід зазначити, що представництво інтересів ОСОБА_1 в суді здійснює адвокат Литвиненко В.П., що підтверджується наявним у матеріалах справи ордером на надання правничої допомоги та договором про надання правничої допомоги від 05.06.2024.

Таким чином, вищевикладені обставини, відповідачу не перешкоджали належно здійснювати захист своїх прав через свого представника, який представляє його інтереси в суді.

Отже, заявлене відповідачем клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову не містить посилань на обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення цієї процесуальної дії у встановлений законом строк.

Також, слід зазначити, що наведені відповідачем та його представником обставини не можуть бути достатньою підставою для поновлення пропущеного строку, безпідставне ж його поновлення суперечитиме такому основному принципу цивільного судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Інших поважних причин неподання зустрічного позову у визначені законом строки стороною відповідача не наведено, а судом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вище вказувалося відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для представника відповідача чи відповідача подати до суду певний процесуальний документ у встановлений законом строк. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Суд вважає, що наведені доводи про наявність поважних причин пропущення процесуального строку, не є поважними та істотними.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд.

Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 755/5323/16-ц та у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 286/1130/13-ц.

Відмова суду у поновленні встановленого законом процесуального строку ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу рівності сторін. Відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Так згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо виконання судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст.6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п.27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України»).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципам рівності сторін та юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).

Аналіз наведених рішень ЄСПЛ свідчить про те, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання про поновлення строків для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/17563/19 та від 23 грудня 2020 року у справі № 557/94/19.

Крім того, оскільки клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву подано вже після закінчення вказаного процесуального строку, підстав для продовження процесуального строку з власної ініціативи суд не вбачає, а отже, згідно з приписами ст.127 ЦПК України, вказаний строк не підлягає продовженню, а поновлюватися, навіть після його закінчення, можуть лише строки, встановлені ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2,4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Цивільного процесуального кодексу України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Враховуючи наведені обставини, а також з урахуванням тривалості обізнаності сторони відповідача з позовними вимогами, клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення та продовження строку на подання зустрічного позову задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», про визнання протиправним та скасування рішення, слід повернути заявнику.

Керуючись статтями 127, 178, 193, 194, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення та продовження строку на подання зустрічного позову - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», про визнання протиправним та скасування рішення - повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 19.08.2024.

Суддя М.М. Ткач