Рішення № 121073814, 19.08.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7358/18

Провадження № 2/344/101/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретаря Мрічко Н.І.,

представників позивача: Кобрин Ю.І., Пітеляк В.Я.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про виселення без надання іншого жилого приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

Представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулася з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення без надання іншого жилого приміщення, покликаючись на те, що відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 року № 1234-38 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади міста приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 », приміщення гуртожитку на АДРЕСА_1 було прийнято у комунальну власність територіальної громади міста. Згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 13.03.2014 року № 1355-43 «Про внесення змін у рішення 38 сесії міської ради від 18.10.2013 року «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади міста приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 », зазначений гуртожиток переданий на баланс КП «Дирекція замовника». За інформацією КП «Дирекція замовника», зазначеною в акті обстеження від 21.05,2018 року, у технічному паспорті (виготовленому 31.01.2006 року ОБТІ м. Івано-Франківська) приміщення за № 562 в експлікації приміщень до плану будинку визначено як ігрова кімната площею 34,9 кв.м. Також, у додатку до рішення Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 року № 1234-38, приміщення № 562 прийнято у комунальну власність як дитяча кімната. На даний час при обстеженні з`ясовано, що вказане приміщення складається з однієї кімнати без перепланувань, яке підключене до будинкових електромереж, але відсутні мережі водопостачання та водовідведення. Мешканці кімнати користуються приміщенням санвузла кімнати №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та кухнею спільного користування, яка знаходиться на поверсі будинку. Актом обстеження приміщення АДРЕСА_2 від 21.05.2018 року КП «Дирекція замовника» встановлено, що у ньому без реєстрації та відповідних документів на поселення проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Водночас згідно Довідки (виписки) із будинкової книги про прописку та склад сім`ї від 22.05.2018 року, наданої КП «Дирекція замовника», ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зареєстрована в кімнаті № НОМЕР_1 (стара нумерація № НОМЕР_3 ). Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08.06.2015 року по справі № 344/10009/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.10.2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 10.02.2016 року встановлено, що кімната № НОМЕР_4 в гуртожитку загальною площею 34.9 м.кв. на 5 поверсі (колишня дитяча кімната гуртожитку) є нежитловим приміщенням, яке самостійно зайняла ОСОБА_1 із дітьми (до прийняття наказу 03.01.2014 року). Наказом ТзДВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» ДП «Лізингбуд» № 2 від 03.01.2014 року кімната АДРЕСА_3 надавалася сім`ї ОСОБА_8 (а не ОСОБА_1 ) в кількості шість чоловік. Цим наказом ТДВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» дозволила виробити сім`ї ОСОБА_8 проектну документацію на реконструкцію кімнати у відповідності до технічних і санітарних вимог. Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 266 від 07.05.2015 року затверджено акт комісійного обстеження кімнати № 562 від 13.02.2015 року та визнано приміщення № 562 придатним для проживання. 05.06.2015 року, на підставі акту та рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 266 від 07.05.2015 року, наказом № 19 ТДВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» ДП «Лізингбуд» вирішено надати ОСОБА_8 з виданою ордеру на проживання та відповідних документів на реєстрацію кімнату № НОМЕР_4 та зобов`язано до 15.06.2015 року отримати в ДП «Лізингбуд» ордер на проживання в житловій кімнаті АДРЕСА_2 ; до 01.07.2015 року зареєструвати всіх членів своєї сім`ї; до 01.07.2015 року виробити проектну документацію на реконструкцію вказаної кімнати у відповідності до технічних і санітарних норм; до 01.08.2015 року провести реконструкцію та поселитись. Однак, ОСОБА_8 вищезазначених зобов`язань не виконала, реконструкція кімнати проведена не була. Ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_1 ордер на вселення не отримували. Однак, у відповідачів відсутні будь-які документи, які посвідчували б право на користування житловим приміщенням АДРЕСА_2 у встановленому законом порядку. Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 підлягають виселенню із кімнати АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалою Івано-Франківський міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2020 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Відповідно до ухвали Івано-Франківський міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2023 року до участі у справі залучено як співвідповідача ОСОБА_7 .

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги зазначені у позові, просили позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні заперечували позовні вимоги, покликаючись на те, що відповідачі у спірній кімнаті проживають тривалий період часу, це єдине їхнє житло. Просили відмовити у задоволенні позову.

Представником третьої особи до суду скеровано висновок щодо розв`язання даного спору.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 року № 1234-38 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади міста приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 », приміщення гуртожитку на АДРЕСА_1 було прийнято безоплатно у комунальну власність територіальної громади міста (а.с. 6).

Наказом ТзДВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» ДП «Лізингбуд» № 2 від 03.01.2014 року кімната № НОМЕР_4 , площею 34,90 кв.м., надавалася сім`ї ОСОБА_8 в кількості шість чоловік. Цим же наказом надано дозвіл на виготовлення сім`ї ОСОБА_8 проектної документації на реконструкцію кімнати у відповідності до технічних і санітарних вимог (а.с. 10).

Згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 13.03.2014 року № 1355-43 «Про внесення змін у рішення 38 сесії міської ради від 18.10.2013 року «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади міста приміщень гуртожитку на АДРЕСА_1 », зазначений гуртожиток переданий на баланс КП «Дирекція замовника» (а.с. 7).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 266 від 07.05.2015 року затверджено акт комісійного обстеження кімнати № 562 від 13.02.2015 року та визнано приміщення № 562 придатним для проживання (а.с. 11).

Наказом ТДВ «Будівельно-монтажна фірма «Івано-Франківськбуд» ДП «Лізингбуд» № 19 від 05.06.2015 року, на підставі акту та рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 266 від 07.05.2015 року вирішено надати ОСОБА_8 з видачею ордеру на проживання та відповідних документів на реєстрацію кімнату № 562 та зобов`язано: до 15.06.2015 року отримати в ДП «Лізингбуд» ордер на проживання в житловій кімнаті АДРЕСА_2 ; до 01.07.2015 року виробити проектну документацію на реконструкцію вказаної кімнати у відповідності до технічних і санітарних норм ідо 01.08.2015 року провести реконструкцію та поселитись (а.с. 13).

Актом обстеження приміщення № 562 у житловому будинку (гуртожитку) по АДРЕСА_1 від 21.05.2018 року КП «Дирекція замовника» проведено обстеження приміщення під АДРЕСА_2 . В Акті зазначено, що у технічному паспорті (виготовленому 31.01.2006 року ОБТІ м. Івано-Франківська) приміщення за № 562 в експлікації приміщень до плану будинку визначено як ігрова кімната, площею 34,9 м.кв. Відповідно до рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 року за № 1234-38 (про прийняття будинку у комунальну власність територіальної громади міста) приміщення за № 562 визначено як дитяча кімната, у якій уже на той час проживала сім`я ОСОБА_10 . При обстеженні з`ясовано, що вказане приміщення складається з однієї кімнати без перепланувань, яке підключене до будинкових електромереж, але відсутні мережі водопостачання та водовідведення. Мешканці даної кімнати користуються приміщенням санвузлів кімнат за №№ НОМЕР_1 , 529 та кухнею спільного користування, яка знаходиться на поверсі будинку. На час обстеження у приміщенні № 562 проживають без реєстрації та відповідних документів на поселення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 8).

Позивач зазначає, що ОСОБА_8 вищезазначених зобов`язань не виконала, реконструкція кімнати проведена не була. Ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_1 ордер на вселення не отримували.

За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Кожному гарантується недоторканність житла (стаття 30 Конституції України).

Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод у п. 1 ст. 8 передбачено, що кожен має право на повагу до свого житла.

Пункт 2 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Згідно із частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу України (надалі - ЖК України) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

У частині третій статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Відповідно до ухвали суду від 10 жовтня 2023 року, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради надано Висновок про недоцільність виселення з кімнати гуртожитку неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (додаток 4 до рішення виконавчого комітету міської ради від 26.07.2024 № 904).

У висновку виконавчого комітету зазначено, що Службою у справах дітей було обстежено умови проживання спірного помешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї Слюсар встановлено, що у кімнаті 562 проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та батько двох молодших дітей ОСОБА_7 . Місце проживання матері з дітьми зареєстроване у кімнаті АДРЕСА_5 .

Помешкання, де фактично проживають діти, складається з двох спальних кімнат, кухні, яка слугує для сім`ї коридором, спільного санвузла. Для дітей відведено окрему кімнату, облаштовано окремі спальні місця, місце для підготовки уроків. Хлопці та дівчинка забезпечені одягом відповідно до віку та сезону, продуктами харчування, канцелярським приладдям. Діти навчаються у Ліцеї № 13 Івано-Франківської міської ради.

Відповідно до інформації з навчального закладу від 30.04.2024 року № 01-24/41 діти охайні та доглянуті, добре йдуть на контакт, часто хворіють і, у зв`язку з цим, не відвідують ліцей, навчальний матеріал самостійно не опрацьовують і, як наслідок, навчальна та пізнавальна діяльність на низькому рівні. На уроках дітям важко зосереджувати увагу, письмові роботи виконують дуже повільно. Особливих зауважень від вчителів немає, лише через пропуски уроків. Мати за час навчання дітей періодично цікавиться їх навчанням та вихованням, при потребі телефонує класним керівникам чи повідомляє за допомогою системи обміну повідомленнями « ОСОБА_11 », однак не має постійного контролю за успішністю молодших дітей. Батько ОСОБА_4 впродовж навчання дитини у ліцеї до класного керівника не звертався. ОСОБА_7 з осені 2023 року по теперішній час бере безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.

Службою у справах дітей також було здійснено обстеження умов проживання кімнати 528 на АДРЕСА_1 , де зареєстровані діти. Було встановлено, що у даній кімнаті проживають та мають місце реєстрації також: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (бабуся дітей з боку матері), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (дідусь дітей з боку матері); ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (тітка дітей з боку матері), яка зареєстрована, однак фактично проживає в орендованій квартирі. Дана кімната займає житлову площу приблизно 24 кв.м., це кімната у блочній системі гуртожитку. Блок складається з двох кімнат, другу кімнату займають інші люди. Санвузол та коридор спільний, кухня загальна. Житло придатне для проживання. У даній кімнаті діти не проживають, однак ОСОБА_14 і ОСОБА_15 зареєстровані у ній з матір`ю.

Відповідно до акта оцінки; потреб сім`ї ОСОБА_16 , складеного фахівцем із соціальної роботи МЦСССДМ від 07.05.2024 року (зі слів матері) шкідливі звички у неї відсутні, вона не працює. ОСОБА_17 вказала, що батько її сина ОСОБА_18 помер. Доходами сім`ї є заробітна плата її чоловіка ОСОБА_19 , яка складає близько 80 000 грн. Складні життєві обставини наявні.

З вищевикладеного вбачається, що відповідачка проживає у даному помешканні тривалий час, діти навчаються у Ліцеї № 13 Івано-Франківської міської ради, іншого житла на території м. Івано-Франківськ сім`я у власності немає. Дані обставини підтверджують те, що відповідачі мають тривалі зв`язки з конкретним місцем проживання, а спірні кімнати є їхнім житлом. Отже, виселення дітей з даного житла, а саме з кімнати 562 не відповідатиме їхнім інтересам, оскільки обмежуватиме право на проживання та користування житловим приміщенням.

У зв`язку з вищевикладеним, Служба у справах дітей вважає за недоцільне виселення малолітніх дітей з кімнати 562 гуртожитку на АДРЕСА_1 .

За змістом статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи.

Стаття 8 Конвенції закріплює право кожного на повагу до його приватного і сімейного життя, житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права інакше, ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.05.2015 року № 266 затверджено акти комісійного обстеження, приміщення АДРЕСА_6 , площею 34,9 кв.м., якими кімнату № 562 визнано придатною для проживання (а.с. 11).

Наказом № 19 ТДВ «Будівельно-монтажна фірма Івано-Франківськбуд» ДП «Лізингбуд» від 05.06.2015 року на підставі Акту комісії міськвиконкому про результати обстеження приміщення № 562 гуртожитку по АДРЕСА_1 від 13.02.2015 року та рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 266 від 07.05.2015 року, ОСОБА_8 вирішено надати, з видачею ордеру на проживання та відповідних документів на реєстрацію кімнати № НОМЕР_4 та зобов`язано: до 15.06.2015 року отримати в ДП «Лізингбуд» ордер на проживання в житловій кімнаті АДРЕСА_2 ; до 01.07.2015 року зареєструвати всіх членів своєї сім`ї; до 01.07.2015 року виробити проектну документацію на реконструкцію вказаної кімнати у відповідності до технічних і санітарних норм; до 01.08.2015 року провести реконструкцію та поселитися.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_8 вищевказаних зобов`язань не виконала, реконструкція кімнати проведена не була. ОСОБА_8 , а також ОСОБА_1 ордер на вселення не отримували.

Однак під час розгляду даної справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 проживає у спірному помешканні тривалий час, діти навчаються у Ліцеї № 13 Івано-Франківської міської ради, іншого житла на території м. Івано-Франківськ сім`я у власності немає.

Досліджені у судовому засіданні обставини справи дають підставу стверджувати, що відповідачі мають тривалі зв`язки з місцем проживання у приміщенні кімнати 562 гуртожитку на АДРЕСА_1 , а спірна кімнати є їхнім житлом, що є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним відповідачам у розумінні статті 8 Конвенції, а тому їх виселення з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема, бути співрозмірним із переслідуваною законною метою.

Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої уваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доказів того, що відповідачі, у тому числі неповнолітні ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) мають інше житло, матеріали справи не містять. Зазначене підтверджується висновком виконавчого комітету (додаток 4 до рішення виконавчого комітету міської ради від 26.07.2024 № 904).

Враховуючи вищевикладене, обґрунтовано прийнявши до уваги що при позбавленні відповідачів права на житло не буде дотримано «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав доказів, які б стали законною підставою для виселення відповідачів з кімнати АДРЕСА_2 без надання їм іншого житлового приміщення.

Керуючись, ст.ст. 319, 383 ЦК України, 9, 64, 116, 156 ЖК України, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про виселення без надання іншого жилого приміщення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2024 року.