Постанова № 12104038, 05.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 25/93

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 2667П/1-9 на рішення господарського суду Полтавської області від 05.08.10 по справі № 25/93

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава

до СПДФО ОСОБА_1, м. Полтава

про стягнення 4553,81 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.08.2010 р. по справі № 25/93 (суддя Босий В.П.) позов задоволено частково. Стягнено з Приватного підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету України заборгованість по орендній платі в розмірі 482,34 грн., 43,67 грн. пені, 102 грн. державного мита та оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у звязку з чим колегія суддів вважає можливим розглядати справу за відсутності представників сторін наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2005 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 425/05-Н, відповідно до умов якого в оренду передано державне майно - частина фойє площею 10,0 м2 в будівлі залізничного вокзалу ст. Полтава-Київська за адресою: м. Полтава, вул. Ст. Кондратенка, 12, яке знаходиться на балансі Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором в частині передачі майна, визначеного п. 1.1. договору, виконав належним чином і в строк, а саме: передав в оренду майно, що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 01 вересня 2005 року, який є невід'ємною частиною договору (а.с. 8).

Відповідно до ст.ст. 173, 175, 179 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання є господарськими зобов'язаннями, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (управнена сторона), а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання, є майново-господарськими зобов'язаннями. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Підставами виникнення господарсько-договірних зобов'язань є господарський договір.

Ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.180 Господарського кодексу України, ст.ст. 632, 797 Цивільного кодексу України визначають орендну плату за користування майном істотною умовою договору оренди.

Згідно з п.5.2 договору відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі вносити до державного бюджету оренду плату за користування майном у розмірі, визначеному п.п. 3.1, 3.3 договору, а саме: 70% (відсотків) орендної плати (без урахування ПДВ) перераховувати до державного бюджету не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання по договору в частині своєчасного внесення плати за оренду, що є порушенням вищезазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також умов Договору, що спричинило станом на 23 січня 2010 року виникнення заборгованості у розмірі 1071,88 грн. за період з 02.12.2009 р. по 10.02.2010 р.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову щодо стягнення орендної плати в сумі 482,34 грн. з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 р. № 316 "Про деякі питання оплати оренди державного майна", виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тобто зміни до договору щодо застосування вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 25.03.2009 р. "Про деякі питання оплати оренди державного майна" повинні були укладатися у письмовій формі, оскільки необхідно зробити розрахунок розміру орендної плати із застосуванням вимог вищезазначеної Постанови.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено додаткової угоди до договору та не здійснено розрахунок розміру орендної плати на виконання вказаної Постанови КМУ, то в відповідач повинен сплачувати орендну плату у розмірі, встановленому у договорі оренди.

На підставі викладеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду стосовно зменшення розміру заборгованості по орендній платі, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 1071,88 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3481,93 грн. пені, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 627 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст.179 Господарського кодексу України сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать чинному законодавству.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Згідно з розрахунком заборгованості з орендної плати за вказаний період позивачем нарахована пеня у сумі 3481,93 грн. за несвоєчасне внесення відповідачем орендних платежів у відповідності з пунктом 3.5 договору, згідно якого орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЦК України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання можуть бути передбачені Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, на думку колегії суддів, з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства стягненню з відповідача підлягає пеня за прострочку платежів по орендній платі в розмірі 429,63 грн., у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду прийняте при неповному зясуванні обставин справи, висновки, зроблені в рішенні господарського суду Харківської області від 05.08.2010 р. по справі № 25/93, не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим рішення підлягає зміні, а апеляційна скарга позивача - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 4 статті 103, п.п. 1, 3 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.08.2010 р. у справі № 25/93 змінити в частині стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі та пені.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (36000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інші відомості невідомі) до державного бюджету України на рах. 31119094700002 УДК у м. Полтава, код за ЄДРПОУ 34698804, Банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, Код бюджетної класифікації: 22080300, символу 094 - заборгованість по орендній платі в розмірі 1071,88 грн.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (36000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інші відомості невідомі) до державного бюджету України на рах. 31119094700002 УДК у м. Полтава, код за СДРПОУ 34698804, Банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, Код бюджетної класифікації: 22080300, символу 094 - 429,63 грн. пені.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 05.08.2010 р. у справі № 25/93 залишити без змін.

Зобов'язати господарський суд Полтавської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Сіверін В. І.

Повний текст постанови підписаний 05.10.2010 р.