Рішення № 121031624, 15.08.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2024 року Справа№620/6886/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (ідентифікаційний код 40108578, 01601, м.Київ, вул.Богомольця, 10) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за 2018 рік - 14 діб, за 2021 рік - 22 доби, за 2022 рік - 23 доби, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за 2018 рік - 14 діб (в т.ч. основна - 5 діб, додаткова - 9 діб), за 2021 рік - 22 доби (в т.ч. основна - 10 діб, додаткова - 12 діб), за 2022 рік - 23 доби (в т.ч. основна - 10 діб, додаткова - 13 діб). В обґрунтування зазначено, що наказом від 14.09.2023 №1462 о/с позивача звільнено зі служби, однак при звільненні не була виплачена відповідна компенсація. На запит адвоката позивачу відмовлено у виплаті відповідних сум.

Позивачем повідомлено про звільнення від сплати судового збору згідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 позовну заяву передано на розгляд Донецького окружного адміністративного суду.

24 червня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Національною поліцією України надано відзив, в якому зазначено, що наказом НПУ від 14.09.2023 № 1462 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з посади головного оперуповноваженого 2-го відділу (організаційно-аналітичного забезпечення) 3-го управління (координації діяльності) Департаменту міграційної поліції. Здійснено виплату компенсації за невикористані 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2023 році та 14 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік. Зазначає, що грошова компенсація виплачується лише за невикористану відпустку у році звільнення. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 07.11.2015 перебувала на службі в поліції та звільнена зі служби - 20.09.2023, про що свідчать наказ Національної поліції України від 14.09.2023 № 1462 о/с.

На виконання вимог ухвали суду від 24.06.2024 Національною поліцією України в листі від 12.07.2024 №61744-2024 повідомлено що за матеріалами архівної особової справи ОСОБА_1 значиться як така, що проходила службу в поліції в періоди 07.11.2015 - 25.08.2016, та 31.10.2018 - 20.09.2023. За наявною в ДКЗ інформацією значиться, що ОСОБА_1 щорічну основну (5 діб за фактично відпрацьований час) та додаткову (9 діб) оплачувані відпустки за 2018 рік не використовувала, щорічні основні та додаткові оплачувані відпустки за 2019 та 2020 роки використала у повному обсязі, частину щорічної основної (10 діб) та додаткову (12 діб) оплачувані відпустки за 2021 рік не використала, частину щорічної основної (10 діб) та додаткову (13 діб) оплачувані відпустки за 2022 рік не використала, а також щорічну основну (20 діб за фактично відпрацьований час) та додаткову (14 діб) оплачувані відпустки за 2023 рік не використала. ОСОБА_1 відповідно до наказу НПУ № 1462 о/с звільнено зі служби в поліції з 20 вересня 2023 року, тобто до набрання чинності Закону № 3379-IX, з виплатою компенсації за невикористані 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2023 році та 14 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати компенсації за дні не використаної основної відпустки та відпустки як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР від 15.11.1996 (Закон № 504/96-ВР) № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частин першої, другої статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII (в редакції чинній на стан виникнення спірних правовідносин) поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (Порядок № 260), передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 7 і 9 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2,3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Питання виплати компенсації за невикористані відпустки при звільненні за роки, що передували року звільнення поліцейського, було предметом дослідження Верховного Суду також у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, і вказані висновки в силу ч. 3 ст. 341 КАС України мають бути враховані у цьому провадженні. Верховний Суд у справі №160/10875/19 дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП і Закону № 504/96-ВР, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Слід врахувати також, що Законом України від 06 вересня 2023 року №3379-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» внесено зміни до Закону №580-VIIІ «Про Національну поліцію», частину 10 статті 93 якого викладено у новій редакції такого змісту: «Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.». Отже, законодавцем усунуто недоліки закону з чітким закріпленням норми щодо виплати поліцейським при звільненні компенсації за невикористані відпустки.

Суд звертає увагу, що не є спірною обставиною те що позивачем не використано за 2018 рік 14 днів відпустки (в т.ч. 5 - основні, 9 - додаткові), за 2021 рік 22 дні відпустки (в т.ч. 10 - основні, 12 - додаткові), за 2022 рік 23 дні відпустки (в т.ч. 10 - основні, 13 - додаткові).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2018 рік, 2021 рік, 2022 рік у загальній кількості 59 дні та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2018 рік, 2021 рік, 2022 рік у загальній кількості 59 дні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції України.

Разом із цим розмір та порядок обчислення належних позивачу сум компенсації за невикористані дні відпусток, що мають бути вчинені відповідачем на виконання цього рішення суду, не є предметом спору в межах даної справи.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов правильного висновку про повне задоволення позову.

Керуючись ст.ст.139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2018 рік, 2021 рік, 2022 рік у загальній кількості 59 дні.

Зобов`язати Національну поліцію України (ідентифікаційний код 40108578, 01601, м.Київ, вул.Богомольця, 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2018 рік, 2021 рік, 2022 рік у загальній кількості 59 (п`ятдесят дев`ять) дні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош