Рішення № 12103079, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/39311.10.10 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді - страхування"

доЗакритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

про відшкодування шкоди 6 029,55 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Куца Н.О. представник по довіреності № 26/08-10_К від 26.08.2010р.

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення із Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"шкоди в порядку регресу в розмірі 6029,55 грн., в тому числі 5511,75 грн. розмір відшкодування шкоди, 68,86 грн. 3% річних, 448,94 грн. пені.

25.08.2010р. суддя Нарольський М. М., розглянувши матеріали позовної заяви, порушив провадження по справі № 14/393 та призначив розгляд справи в судовому засіданні.

Відповідно до Розпорядження В. о. Голови Господарського суду міста Києва № 10 від 22.09.2010р. у звязку з тим, що суддя Нарольський М. М. перебуває на лікарняному та з метою уникнення затягування розгляду справи справу № 14/393 передано на розгляд судді Грєховій О. А.

Ухвалою суду від 27.09.2010р. справу № 14/393 прийнято до провадження суддею Грєховою О. А., розгляд справи призначено на 11.10.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2010р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не зявився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 25.08.2010р. та від 27.09.2010р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців серія АД № 105162 від 15.07.2010р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 25.08.2010р. та від 27.09.2010р.., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.10.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.12.2008р. близько 19 год. 50 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем д/н НОМЕР_1 по вул. Драйзера в м. Києві та здійснюючи пестроювання з однієї смуги в іншу, не надала переваги в русі автомобілю д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку прямо по смузі на яку мала намір перестроїтися ОСОБА_1, що призвело до зіткнення та пошкодження вказаних транспортних засобів.

Відповідно до Постанови Деснянського районного суду м. Києва № 3-221/09 від 27.01.2009р. було вставлено, що водій ОСОБА_1 порушила ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вина ОСОБА_1 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Автотранспортний засіб «Тойота»д/н НОМЕР_2, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією відповідача відповідно по Договору добровільного страхування наземного транспорту № АС 001865 від 16.07.2008р. Одним із страхових випадків за договором є ДТП. (п. 3 Договору).

Згідно зі Звітом № 29 від 12.02.2009р. про визначення вартості матеріального збитку, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота»д/н НОМЕР_2 в результаті ДТП станом на 12.02.2009р. складає 4913,84 грн.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування зробленого позивачем по справі страхове відшкодування власнику автомобіля «Тойота»д/н НОМЕР_2 складає суму в розмірі 6021,75 грн.

На підставі заяви страхувальника № 0648.206.08.03 від 23.12.2008р. про виплату страхового відшкодування позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 6021,75 грн., що підтверджується страховим актом № 918 від 31.03.2009р.

Позивач перерахував страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 6021,75 грн., що підтверджується належним чином завіреної копією платіжного доручення № 752 від 02.04.2009р.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування Страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, винуватця ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22.04.2008р., то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У звязку з наведеним, до позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування за Договору добровільного страхування наземного транспорту № АС 001865 від 16.07.2008р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа ОСОБА_2 (власник пошкодженого автомобіля) має до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані ОСОБА_1

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 15/04/023-10 від 29.01.2010р. На підтвердження направлення регресної вимоги з додатками та отримання вказаної регресної вимоги відповідачем позивач надав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.02.2010р.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та належного реагування.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За таких обставин особами, відповідальними за збитки, завдані ОСОБА_3 (власнику пошкодженого автомобіля) в результаті ДТП, є Закрите акціонерне товариство “Акціонерна страхова компанія “Інтертрансполіс».

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 названого Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 22.04.2008р. розмір франшизи складає 510,00 грн.

Позивач, при розрахунку суми страхового відшкодування не взяв до уваги суму франшизи, а тому розрахунок суми страхового відшкодування наданого позивачем суперечить вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди відповідачем у розмірі 5511,75 грн. (6021,75 грн. - 510,00 грн. (сума франшизи)= 5511,75 грн.).

Також позивач просить стягнути з відповідача 448,94 грн. пені.

Позивач, як підставу нарахування пені зазначає п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня. Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань по Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 22.04.2008р. в розмірі 448,94 грн. відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 448,94 грн., відповідно до розрахунку позивача. Крім того, позивач заяви про стягнення з відповідача 68,86 грн. 3% річних. Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки,

Згідно з ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. якщо інший розмір не встановлений законом.

В свою чергу, стаття 27 Закону України "Про страхування" зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п.1 ч; 3 ст.22, ст.993, ч-1 ст.1191 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України та ст. 27 Закону України "Про страхуватися" до позивача (скаржника) виключно у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних).

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про стягнення з відповідача 68,86 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37; код ЄДРПОУ 19411125 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді - страхування" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Кільцева, 56; код ЄДРПОУ 35429675) 5511 (пять тисяч пятсот одинадцять) грн. 75 коп. шкоди в порядку регресу, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 94 коп. пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 100 (сто) грн. 84 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233 (двісті тридцять три) грн. 30 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяГрєхова О.А.

Повне рішення складено 12.10.2010р.