Рішення № 12103066, 04.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/15004.10.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геліос»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-економія»

простягнення 104038, 64грн.

Представники сторін: від позивача Галушка Г.М.- дов. б/н від 01.07.10р. від відповідачаФранчук О.М.-дов. б/н від 04.10.10р.

Франчук М.М.-дов. б/н від 04.10.10р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геліос» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-економія»130038, 64грн., у т.ч. 113549,40грн. –основного боргу, 11763,74грн.-пеня та 1740,06грн.- 3% річних.

Через канцелярію суду, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до ст.. 22 ГПК України, згідно якої просить стягнути з відповідача 87549,40грн.-основного боргу, 1740,06грн-3% річних, 11763,74грн-пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором підряду, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за виконані позивачем роботи. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Представники відповідача у судове засідання 04.10.2010 р. з’явився, надали пояснення по суті позову.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд розглядає вимоги позивача згідно уточнень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

28.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будресурс-економія», замовник та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геліос», як підрядник, укладено договір № 68/09 на виконання робіт по реконструкції будівлі казарми під житловий будинок у м. Берегові Закарпатської області, у відповідності до проектно-кошторисної документації та будівельних норм і правил, а Замовник зобов»язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки Підприємства і Товариства в частині виконання підрядних робіт, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є саме договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-864 ЦК України.

Розділом 2 Договору, сторони визначили вартість робіт та порядок розрахунків, а саме: договірна ціна робіт, що доручені для виконання Підряднику складає 1500 000 грн. Договірна ціна є динамічною і може бути переглянута у випадку зміни державного порядку визначення вартості будівництва, зміни урядових рішень, що впливають на вартість робіт, зміни обсягу і складу робіт, суттєвої відмінності фактичних обсягів виробництва від проектних

Замовник сплачує Підряднику аванс у розмірі 500 тис.грн. у триденний термін після підписання цього договору.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що Замовник здійснює остаточний розрахунок за виконані роботи, протягом 10 днів від одержання офіційного повідомлення від Підрядника про готовність здачі робіт та приймання об’єкту державною приймальною комісією.

Замовник зобов’язаний вчасно здійснювати фінансування робіт за даним Договором у розмірах і строках, погоджених Сторонами у даному договорі. (п. 5.6)

На виконання умов договору, позивач направив Замовнику лист № 177 від 01.11.09р. з проханням розглянути акти виконаних робіт за формою КБ-2 та довідку про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, повідомлення про готовність до передання етапу робіт за договором підряду від 08.12.09р № 180, № 185 від 24.12.09р., з доказами про отримання Замовником вищезгаданих листів.

Замовник, на лист № 185 від 24.12.09р. направив відповідь, згідно якою вбачається, що роботи Підрядником виконані не в повному обсязі, а саме: система водопостачання, каналізаційна мережа, опалення не випробувані, не складено відповідних документів; газові котли змонтовані, але не підключені до кагалів, не закінчені оздоблювальні роботи сходової клітини, частина фасаду, яка виконувалася у грудні місяці не дофарбована; не передано актів прихованих робіт, виконавчих схем.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що ПІДРЯДНИК до 25 числа кожного місяця складає і направляє ЗАМОВНИКУ у документарному і електронному вигляді акт приймання виконаних робіт по формі КБ-2в, довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3. При цьому, до розгляду приймаються тільки закінчені конструктивні елементи або етапи видів робіт з наданням виконавчої документації . Замовник перевіряє виконані ПІДРЯДНИКОМ будівельні роботи, приймає їх та передає Підряднику, протягом трьох робочих днів, оформлені документи або мотивує відмову від прийняття робіт.

Відповідно до умов п. 5.4. Договору, замовник щомісячно приймає надані Підрядником виконані будівельні роботи, але тільки закінчені конструктивні елементи або етапи видів робіт у вигляді актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 та протягом 3 робочих днів передає Підряднику оформлені документи або мотивує відмову прийняття робіт.

Лист відповідача від 14.01.10р № 3 суд не приймає до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки з останнього не вбачається саме за яким акт актом існують викладені недоробки.

Приймаючи часткову оплату за виконані роботи за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 87549,40грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Відповідач вартість виконаних позивачем робіт у повному обсязі та у строки передбачені договором не оплатив.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати вартості виконаних робіт у повному обсязі, не надано.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки умовами договору передбачено те, що кінцевий розрахунок здійснюється протягом 10 днів після одержання офіційного повідомлення від підрядника про готовність здачі робіт, а відповідач не здійснив жодних дій щодо прийняття виконаних робіт, позивачем на адресу відповідача 18.03.10р. було направлено претензію на загальну суму 145549,40грн, рекомендованим листом.

Згідно акту звірки, підписаного лише позивачем, відповідач здійснив ще декілька платежів, тому сума заборгованості зменшилась та, станом на день приймання рішення, становить 87549,40грн.

Відповідач доказів повного виконання Договору щодо оплати робіт не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин та з урахуванням строку оплати, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 87549,40грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 608,48 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 5.8 Договору, у випадку прострочення Замовником оплати виконаних робіт, останній повинен сплатити Підряднику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості робіт.

Перевіривши розрахунок пені позивача, в розмірі 11 763,74грн., суд вважає його арифметично невірним, оскільки за підрахунком суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»розмір пені за період з 04.02.2010р по 30.06.2010р становить 7145,47грн., яка й підлягає задоволенню.

У задоволенні суми пені у розмірі 4618,27грн.-відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1740,06грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, у розмірі 1740,06грн, суд не погоджується з останнім, оскільки, за підрахунком суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»розмір 3% річних, за період з 04.02.2010р по 30.06.2010р. становить 1057,79грн.

У задоволенні суми 3% річних, у розмірі 682,27грн.-відмовити.

Крім того, позивач подав клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти відповідача, які знаходяться на його рахунках в установах банків та на все належне йому майно.

Розглянувши подане клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, а також накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.06р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2776 від 12.12.2006 р. „Про деякі питання практики забезпечення позову”, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках, крім того не зазначено рахунків та загальну суму, яка підлягає забезпеченню.

Тому, клопотання позивач про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 66, 67, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-економія» (02660, м. Київ, вул. Колекторна,17, код ЄДРПОУ 31457940 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Геліос»(79002, м. Львів, вул. Шевченка, 317/в, код ЄДРПОУ 21130758) суму основного боргу у розмірі 87549,40грн, пеню у розмірі 7145,47грн., 3% річних у розмір 1057,79грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 957,24грн. та 173,78грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині –відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата підписання 11/10/10