Рішення № 12103023, 05.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/44505.10.10 За позовом Державного підприємства "Український лісогосподарський центр

консалтингу та логістики "УКРЛІСКОНСАЛТИНГ"

До Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал"

про стягнення заборгованості в розмірі 166 347,09 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 дов. б/н від 04.10.2010 р.

Свєтлак С.О. дов. б/н від 04.10.2010 р.

від відповідача не з'явився

в судовому засіданні 05.10.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "УКРЛІСКОНСАЛТИНГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал відшкодування в розмірі 166 347,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу, який застрахував ризики повязані з володінням , користуванням та розпорядженням транспортним засобом у відповідача, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано майнової шкоди, яку в порушення вимог законодавства та вимог договору страхування наземного транспорту № 17/80 від 04.12.2007 не було відшкодовано відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року порушено провадження у справі за № 13/445, розгляд справи призначено на 05.10.2010 року, сторони зобовязано вчинити дії, надати документи.

05.10.2010 року в судове засідання зявилися представники позивача. В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, належних представників в судове засідання не направив, документів витребуваних ухвалою суду не надав, поважних причин неявки суду не повідомив.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача ознайомлено з їх правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір страхування наземного транспорту № 17/80 від 04.12.2007 року (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобовязувався відшкодувати збитки, що могли настати у звязку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля Toyota Auris, державний номерний знак НОМЕР_1 (надалі автомобіль Toyota).

27.03.2008 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1.

Відділенням Державної автомобільної інспекції УМВС України в Рівненській області була складена Довідка про пошкодження зазначеного автомобіля.

На підставі висновку спеціаліста-товарознавця № 25, було встановлено розмір матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого автомобіля Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1, який складає 105590,81 грн.

17.04.2008 року відповідач направив позивачу лист № 470/04-08, в якому погодився з умовами виплати страхового відшкодування, визначеними п. 8.7.3 «Б»Договору (належним чином засвідчена копія листа долучена до матеріалів справи)

У звязку з виникненням зазначеного страхового випадку відповідач 14.07.2008 року склав страховий акт № 185-08.

04.09.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 160-5 з вимогою виплати страхового відшкодування в розмірі 89871,46 грн.

На зазначену претензію відповідач направив позивачу лист-відповідь № 546 від 20.11.2009 року, в якому зазначив, що дана подія визначена відповідачем страховим випадком (у відповідності до страхового акту (185-08 ТР від 14.07.2008 року), Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Страховий капітал"визнає суму заборгованості по виплаті страхового відшкодування в розмірі 89871,46 грн. та суму пені за построчку його сплати в розмірі 4475,63 грн., на загальну суму 94347,09 грн.

Однак, станом на дату подання позову, відповідач розрахунок не провів.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно частин 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 89871,46 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з останнього пеню в розмірі 4475,63 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 5.1.3 Договору, при настанні страхового випадку страховик зобовязаний зробити виплату страхового відшкодування у встановлений термін, а при порушенні цього терміну сплатити страхувальнику пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 4475,63 грн. в повному обсязі.

Позивача також предявив вимоги про стягнення вартості юридичних послуг в розмірі 25000,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування вимоги про стягнення вартості юридичних послуг в сумі 25000,00 грн., позивач в позовній заяві посилається на Договір про надання юридичних послуг від 01.02.2010 року, укладений між позивачем та субєктом підприємницькою діяльності ОСОБА_1 та Акт про сплату грошових коштів від 03.02.2010 року. Але зазначені документи позивач не долучає до матеріалів справи. Крім того, позивачем не було долучено до справи, в якості доказів свідоцтво ОСОБА_1 на право зайняття адвокатською діяльністю. З огляду на вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення вартості юридичних послуг в сумі 25000,00 грн. недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди господарський суд зазначає таке.

Немайнова шкода, заподіяна юридичній особі, згідно пункту 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, полягає у втратах немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Аналогічна позиція відображена і у частині 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4. Проте, жодних доказів приниження ділової репутації позивача та підриву довіри до його діяльності матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд дійшов висновку, що обґрунтування позивача щодо спричинення йому матеріальної шкоди не знайшли підтвердження належними доказами, а тому відмовляє у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" (01004, м. Київ, вул.. Кропивницького, 6, кв. 2; 04119, м. Київ, вул.. Зоологічна, 8, код ЄДРПОУ 32206908) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення на користь Державного підприємства "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "УКРЛІСКОНСАЛТИНГ" (04176, м. Київ, вул.. Електриків, 29, код ЄДРПОУ 00994207) 89871 (вісімдесят девять тисяч вісімсот сімдесят одна),46 грн. страхового відшкодування, 4475 (чотири тисячі чотириста сімдесят пять),63 грн. пені, 943 (девятсот сорок три),47 грн. витрат по сплаті державного мита, 133 (сто тридцять три),86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 11.10.10