Рішення № 12102795, 30.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/17430.09.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Лізоформ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТА»про стягнення 102127,87 грн. за участю представників позивача –Бушуєва О.В., довіреність б/н від 25.06.2010р., відповідача –Василевської А.Г. - директор,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 102 127,87 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати товару за договором поставки б/н від 14.03.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.05.2010 року.

Не погоджуючись з даною ухвалою відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТА»на ухвалу господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року у справі 52/174, а справу передано на розгляд господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.06.2010 року справу 52/147 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 15.07.2010 року.

У судових засіданнях 15.07.2010р., 21.07.2010р., 15.09.2010р. оголошувались перерви на 21.07.2010р., 15.09.2010р. та 30.09.2010р. відповідно.

У судовому засіданні 15.07.2010 року представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 95 803,09 грн. основного боргу.

У судовому засіданні 21.07.2010 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 86335, 87 грн. основного боргу, 8505, 86 грн. пені, 1295,04 грн. інфляційних втрат, 1277,30 грн. 3% річних, а загалом 97414,07 грн.

Відповідно до статті 22 ГПК України позивачу надано право до винесення рішення по суті, зокрема, змінити предмет або підставу позову, збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Проте, у вищезазначеній заяві позивачем додатково заявлені інші нові вимоги із самостійним предметом та підставами.

Разом з тим, одночасна зміна і предмета, і підстав позову процесуальним законодавством не допускається.

Таким чином, заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення 8505, 86 грн. пені, 1295,04 грн. інфляційних втрат та 1 277,30 грн. 3% річних відхиляється судом, оскільки дана заява містить вимоги одночасно про зміну предмету і підстав позову, що не передбачено ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні 30.09.2010 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 64947,96 грн. основного боргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.03.2008 року між Закрити акціонерним товариством «Лізоформ»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТА»(покупець) укладено договір поставки б/н, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити товар, а покупець прийняти його й оплатити на умовах, оговорених у даному договорі.

Термін дії договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2008 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов’язань по ньому (п.8.1. договору).

Якщо за 20 днів до кінця терміну дії договору, вказаного в п. 8.1., жодна зі сторін не заявить про свій намір його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах 9п.8.2. договору).

Доказів припинення договору у встановленому порядку сторонами суду не надано.

Згідно п. 1.2. договору, асортимент і ціна товару узгоджується сторонами в специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до розділу 4 договору сума договору складає суму всіх видаткових накладних на товар, поставлений за цим договором. Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту постачання товару. Розрахунки здійснюються в національній валюті України –гривні.

На виконання умов договору позивач у період з липня 2008 року по лютий 2009 р. поставив відповідачу товар загальною вартістю 120136,52 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

19 липня 2010 року між позивачем та відповідачем було проведено звірку взаєморозрахунків. Згідно акту звірки позивач за отриманий товар вартістю 120136,52 грн. станом на 19.07.2010 р. мав заборгованість перед позивачем у сумі 86335,87 грн.

Проте, відповідач на момент прийняття судом рішення отриманий товар на суму 120136,52 грн. оплатив частково у розмірі 55188,56 грн., і має заборгованість перед позивачем у розмірі 64947,96 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи та не заперечується сторонами.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 64947,96 грн.

У судовому засіданні 30.09.2010р. відповідач визнав позов.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 64947,96 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 649,48 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТА»(юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 98; поштова адреса: 01011, м. Київ, вул. Гусовського, 8/10, кв. 21, код 22917271) на користь Закритого акціонерного товариства «Лізоформ»(юридична адреса: 01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, буд. 10/15; поштова адреса: 01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 17, код 32665379) 64947 (шістдесят чотири тисячі дев’ятсот сорок сім) грн. 96 коп. основного боргу, 649 (шістсот сорок дев’ять) грн. 48 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О. Чебикіна