Рішення № 12102725, 05.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/44205.10.10 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді - страхування"

доВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про відшкодування шкоди 26 150,15 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Куца Н.О. дов. № 26/08-10_К від 26.08.2010 р.,

Руденко О.О. дов. №04/10-10_Р від 04.10.2010 р.

від відповідача Шлапак Є.В. дов. № б/н від 17.09.2010 р.

від третьої особи не з'явився

в судовому засіданні 05.10.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді - страхування" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 26 150,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача який відповідно до закону повинен її відшкодувати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2010 року порушено провадження у справі за № 13/442, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, призначено розгляд справи на 05.10.2010 року, сторони зобовязано вчинити дії, надати документи.

В судове засідання, призначене на 05.10.2010 року зявилися представники позивача та відповідача.

Третя особа своїх представників в судове засідання не направила, документів не надала, поважних причин суду не повідомила

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Представник позивача в ході розгляду справи підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідач в судовому засіданні надав письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн. визнав, але заперечував проти задоволення судом вимог позивача в частині стягнення пені та 3% річних.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача ознайомлено з їх правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.2009 року між ОСОБА_2 (далі страхувальник) та позивачем було укладено договір страхування наземного транспорту № АС-003086 від 17.06.2009 року (далі - Договір) відповідно до умов якого позивач зобовязувався відшкодувати збитки, що могли настати у звязку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 (надалі автомобіль Toyota).

09.08.2009 року на перехресті вулиці Драйзера та вулиці Бальзака в місті Києві відбулося зіткнення автомобіля ВАЗ-21063, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням громадянина ОСОБА_1 із автомобілем Toyota, під керуванням громадянина ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Toyota був пошкоджений.

Зіткнення відбулося в результаті порушення громадянином ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою судді Деснянського районного суду міста Києва від 08.09.2009.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 339 від 18.08.2009 року вартість відновлювального ремонту оцінена в сумі 51991,80 грн.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, страховик виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 52140,73 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 2174 від 30.10.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За таких обставин, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Toyota, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП в розмірі 52140,73 грн.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля ВАЗ-21063, державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОЦПВВНТЗ № ВВ/8778987 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно вищезазначеного договору встановлений сторонами ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 25 500,00 грн. Зважаючи на положення п. 2 ст. 12.1 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а саме (згідно розділу 2 Полісу) на 510 грн.

Таким чином, відповідач зобовязаний провести виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 24990,00 грн.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до преамбули Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

09.06.2010 року позивачем направлено на адресу відповідача Регресну вимогу № 15/04/8.04/161-10 від 09.06.2010 року з заявою здійснити виплату добровільного відшкодування в розмірі 24990,00 грн. Зазначена вимога була отримана відповідачем 11.06.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 11.06.2010 року.

Проте, в порушення ст. 35 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, регресна вимога позивача про виплату страхового відшкодування № 15/04/8.04/161-10 від 09.06.2010 року на суму 24990,00 грн. залишена відповідачем без реагування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем, відповідно до ст.ст. 32-34 ГПК України не надано суду належних доказів на спростування обставин викладених у позовній заяві.

Крім того позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 987,62 грн. та 3 % річних в розмірі 172,53 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що відповідач прострочив страхове відшкодування шкоди завданої страхувальнику позивача. Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 987,62 грн. частково, а саме в розмірі 602,84 грн.

Вимога позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 172,53 грн. не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Однак, не всі суспільні відносини, які підпадають під поняття страхування у власному розумінні цього слова, мають форму цивільних правовідносин та підпадають під дію Цивільного кодексу України.

Відносини по обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, які по своїй суті є організаційно-правовою формою гарантованого державою забезпечення права потерпілих осіб внаслідок дії (взаємодії) джерел підвищеної небезпеки на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пригоди.

Дані правовідносини, як зазначалось, врегульовані положеннями Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до положень ст.22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст.29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Норма ст.1192 ЦК України встановлює два основні способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: - відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Даний спосіб може бути застосований, якщо відшкодування шкоди в натурі взагалі є можливим; - відшкодування завданих збитків в повному обсязі.

Визначення збитків надається статтею 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).

Право вибору способу відшкодування шкоди належить потерпілому. Саме за його заявою суд виносить рішення про покладення на відповідальну особу обовязку відшкодувати шкоду в натурі або відшкодувати завдані збитки в грошовій формі.

Основний обов'язок відповідача - відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу пошкодженим внаслідок взаємодії ТЗ.

Як встановлено, до позивача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.

За таких обставин, господарський суд, дійшов висновку про відсутність грошового зобов'язання відповідача перед страхувальником позивача, а отже і позивачем, що виключає покладення відповідальності за його порушення.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді - страхування"

(08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, Софіївська Борщагівка, вул.. В.Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) 24990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто),00 грн. страхового відшкодування, 602 (шістсот дві),84 грн. пені, 255 (двісті пятдесят пять),92 грн. витрат по сплаті державного мита, 230 (двісті тридцять),97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 11.10.10