Рішення № 12102536, 07.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/200-А-5/42-А-7/129-А07.10.10 За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»(відповідач 1) та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (відповідач 2)

про визнання дозволу недійсним, зобов’язання вчинити певні дії ,-

Судді (головуючий) Якименко М.М.

Бойко Р.В.

Самсін Р.І.

Секретар судового засідання Войков А.П.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від прокуратури: Красножон О.М. - посвідчення №24 від 12.02.2008;

від позивача: Совенко В.В. –довіреність № 4/2/2/12-10 від 11.01.2010;

від відповідача-1:не зявилися;

від відповідача-2: Опанасенко І.Ю. - довіреність № 04/01від 04.01.2010;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 березня 2006 року заступник Генерального прокурора України звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання недійсним дозволу на користування надрами № 3399, виданого Державним комітетом природних ресурсів України 02.09.2004, зобов'язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вчинити дії по анулюванню спеціального дозволу на користування надрами, виданого Відкритому акціонерному товариству «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», та розірвання угоди № 3399 від 02.09.2004, укладеної між Державним комітетом природних ресурсів України та Відкритим акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Як вбачається із матеріалів позовної заяви та пояснень прокурора і позивача, наданих в судовому засіданні, позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2004 року Державним комітетом природних ресурсів України всупереч Закону України «Про Державний бюджет України на 2004р.»та інтересам держави Відкритому акціонерному товариству «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»був виданий спеціальний дозвіл на користування надрами № 3399 без проведення відповідного аукціону.

Прокурор стверджує, що порушення Державним комітетом природних ресурсів України вимог законодавства суттєво зменшило грошові надходження до державного бюджету України та позбавило можливості досягнути максимального економічного ефекту від надання спеціальних дозволів. Під час судового розгляду справи прокурор просив суд поновити строк для звернення до адміністративного суду.

Постановою Господарського суду міста Києва № 46/200-А від 27.11.2006р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у позові відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.02.2008р постанову Господарського суду міста Києва від 27.11.2006р.. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. скасовано, справу направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2008р. справу прийнято до провадження, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2008 р. провадження у справі закрито у зв’язку із тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009р. вищевказану ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2008 р. скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

04.11.2009р. Господарський суд міста Києва направив за належністю дану справу до Окружного адміністративного суду міста Києва.

До Київського апеляційного адміністративного суду була направлена заява Окружного адміністративного суду міста Києва про уточнення змісту резолютивної частини ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 р. відмовлено в задоволенні зазначеної заяви Окружного адміністративного суду міста Києва, справу повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.10р. справу прийнято до провадження у складі колегії суддів Якименко М.М. (головуючий), Нарольський М.М., Самсін Р.І., призначено попереднє судове засідання на 25.03.10р.

У зв’язку із неявкою в судові засідання представників сторін, а також з метою витребування нових доказів, на підставі ст. 150 КАС України розгляд справи неодноразово відкладався.

07.06.2010 в судовому засіданні було оголошено про закінчення підготовчого провадження та перехід до судового розгляду справи.

В судовому засіданні прокурор та позивач підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просили суд визнати недійсним дозвіл на користування надрами № 3399, виданий Державним комітетом природних ресурсів України 02.09.2004, зобов'язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України вчинити дії по анулюванню спеціального дозволу на користування надрами, виданого Відкритому акціонерному товариству «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», та розірвати угоду № 3399 від 02.09.2004, укладеної між Державним комітетом природних ресурсів України та Відкритим акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Відповідач-1 проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні повністю з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Так, Відповідач-1 вважає рішення Державного комітету природних ресурсів України про надання дозволу законним і обґрунтованим, оскільки до листопада 2004 року порядок проведення аукціонів в частині механізму його проведення не діяв; станом на день отримання оспорюваного дозволу не існувало законної підстави для визначення початкової ціни продажу спеціального дозволу, оскільки відповідна методика була затверджена Постановою позивача 15.10.2004 р.; ділянка надр шахти «Пуант-Глибока»не була віднесена до ділянок надр, дозволи на користування якими підлягають продажу на аукціоні; на зазначену ділянку був відсутній ринковий попит та заяви інших можливих претендентів. Також, відповідач-1 наголошував на пропущені прокурором строку звернення до адміністративного суду.

В свою чергу відповідач 2 позов визнав, оскільки Державним комітетом природних ресурсів України правонаступником якого він є не мав законних підстав для видачі Відкритому акціонерному товариству «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»спеціального дозволу на користування надрами № 3399 без проведення відповідного аукціону.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, адміністративний суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02 вересня 2004 року Державним комітетом природних ресурсів України відповідно до рішення засідання Робочої комісії з розгляду питань надання надр у користування, ліцензій на види господарської діяльності, дозволів на буріння експлуатаційних свердловин на воду Державного комітету природних ресурсів України від 02.09.2004 р. (протокол № 16), без проведення аукціону був виданий Відкритому акціонерному товариству «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»(відповідач 1) спеціальний дозвіл на користування надрами № 3399 (вид користування —видобування; об’єкт користування —поле шахти «Пуант-Глибока»; корисні копалини —залізні руди; місце знаходження об’єкту —1 км на захід від с. зал.ст. Мудрена Саксаганського району Дніпропетровської області; мета надрокористування —видобування багатих залізних руд та магнетитових кварцитів в якості сировини для металургійної та хімічної (виготовлення фарб) промисловості; термін дії дозволу —10 років).

В якості невід’ємної частини спеціального дозволу № 3399 02 вересня 2004 р. Державний комітет природних ресурсів України та відповідач-1 уклали угоду про умови користування надрами.

Як вбачається із приписів ст.4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Відповідно до статті 16 вищевказаного кодексу, ліцензування діяльності щодо користування надрами - це єдиний порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянкою надр з відповідною метою. Спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами (ч.2).

Спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6).

Суд звертає увагу на те, що дію частин другої та шостої статті 16 було зупинено на 2004 рік (щодо умов надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами) згідно із ст. 80 Закону України від 27.11.2003 р. N 1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

Статтею 9 вказаного Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»встановлено, що у 2004 році продаж спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами здійснюється на аукціонах (крім випадків, визначених спеціально уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади), порядок проведення яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм реалізації зазначених норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»був визначений у зв’язку із прийняття наступних нормативно –правових актів.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 694затверджено Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами. На виконання ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»Розпорядженням КМУ від 15.10.2004р. уповноважено Державний комітет природних ресурсів України визначити випадки надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами без проведення аукціону.

У зв’язку із цим, Наказом Державного комітету природних ресурсів України від 25.10.2004р. №199 (24.11.2004р. зареєстрований в Мін’юсті 24.11.04 № 1495/10094) затверджено відповідний перелік випадків надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами без проведення аукціону.

Таким чином, Державний комітет природних ресурсів України, приймаючи 02 вересня 2004 року рішення про видачу відповідачу 1 спеціального дозволу на користування надрами № 3399 без проведення аукціону діяв всупереч положенням ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

При цьому, суд погоджується із тим, що станом на момент видачі дозволу (02.09.2004р.) не було в установленому порядку затверджено відповідного переліку випадків надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами без проведення аукціону, такий перелік був затверджений лише в жовтні 2004 року Наказом Державного комітету природних ресурсів України від 25.10.2004р. №199.

Судом критично оцінені доводи відповідача-1 стосовно того, що до листопада 2004 року порядок проведення аукціонів в частині механізму його проведення не діяв; станом на день отримання оспорюваного дозволу не існувало законної підстави для визначення початкової ціни продажу спеціального дозволу, оскільки відповідна методика була затверджена постановою позивача 15.10.2004 р.; ділянка надр шахти «Пуант-Глибока»не була віднесена до ділянок надр, дозволи на користування якими підлягають продажу на аукціоні; на зазначену ділянку був відсутній ринковий попит та заяви інших можливих претендентів, з огляду на таке.

При вирішенні справи суд керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ст. 9 КАС України)

Відсутність на момент прийняття оскаржуваного рішення правового механізму реалізації ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»(щодо необхідності проведення у всіх випадках аукціону) не наділяє органи державної влади повноваженнями діяти на власний розсуд, не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставами для визнання рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. При цьому обов'язковою умовою визнання рішення недійсним (нечинним) є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсним дозволу на користування надрами № 3399, виданого Державним комітетом природних ресурсів України 02.09.2004 р. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а отже, такою, що підлягає задоволенню.

Вимога прокурора щодо зобов'язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вчинити дії по анулюванню спеціального дозволу на користування надрами, виданого Відкритому акціонерному товариству «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»не може бути задоволена, з огляду на те, згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами затв. постановою КМ України від 2 жовтня 2003 р. N 1540 (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) анулювання дозволу здійснюється лише у разі визнання наданого дозволу на користування надрами недійсним. Анулювання дозволу здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр (п.23)

Враховуючи те, що станом на момент звернення прокурора до суду із позовом, відповідачем 2 не приймалось відповідного рішення щодо анулювання дозволу, а також враховуючи те, що таке анулювання здійснюється після визнання в установленому законом порядку дозволу на користування надрами недійсним, позовна вимога про зобов'язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вчинити дії по анулюванню спеціального дозволу на користування надрами є необґрунтованою, безпідставною, а отже не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про розірвання угоди № 3399 від 02.09.2004р. про умови користування надрами, укладеної між Державним комітетом природних ресурсів України та Відкритим акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами затв. постановою КМ України від 2 жовтня 2003 р. N 1540 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), невід'ємним додатком до дозволу є угода про умови користування надрами між надрокористувачем і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Таким чином, за своєю правовою природою укладена між сторонами угода про умови користування надрами є невід’ємною частиною дозволу на користування надрами, про що свідчить зміст зазначеної угоди.

Як вже зазначалося вище, у разі визнання наданого дозволу на користування надрами недійсним спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр здійснюється анулювання відповідного дозволу. Згідно ст. 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами затв. постановою КМ України від 2 жовтня 2003 р. N 1540, п.5.4 угоди № 3399 від 02.09.2004р. про умови користування надрами, анулювання дозволу тягне за собою розірвання з надрокористувачем угоди про умови користування надрами.

Отже, у зв’язку із визнанням недійсним дозволу на користування надрами № 3399, виданого Державним комітетом природних ресурсів України 02.09.2004 р. та його подальшого анулювання у визначеному законом порядку втрачається чинність угоди № 3399 від 02.09.2004р. про умови користування надрами, як його невід’ємна частина. З огляду на викладене, а також враховуючи положення ст. 162 КАС України позовна вимога про розірвання угоди № 3399 від 02.09.2004р. про умови користування надрами позбавлена правового обґрунтування та не підлягає задоволенню.

Судом критично оцінені доводи відповідача 1 щодо застосування до спірних правовідносин ст. 99, 100 КАС України про наслідки порушення строку звернення до адміністративного суду з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2006 року заступник Генерального прокурора України звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з даним адміністративним позовом та просив поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду. Зазначену вимогу прокурор мотивував тим, що про оскаржуване рішення останній дізнався лише в січні 2006 року після ознайомлення з матеріалами проведеної перевірки, на підставі висновків якої і приймалися рішення та визначалися відповідні заходи реагування.

Враховуючи, що Кодекс адміністративного судочинства України вступив в силу 1 вересня 2005, а прокурор звернувся з позовною заявою до суду 30 березня 2006 року, суд вважає, що визначений ст. 99 КАС України не пропущено, а тому підстави для відмови в позові відстутні.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами № 3399 від 02 вересня 2004 року, виданий Державним комітетом природних ресурсів України Відкритому акціонерному товариству «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»(код ЄДРПОУ 00190977).

3. В решті позовних вимог відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                             М.М. Якименко

Судді Р.В. Бойко

Р.І. Самсін