Рішення № 121024637, 13.08.2024, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/2509/24

Провадження №: 2/332/1690/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

13 серпня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючогосудді:Ретинської Ю.І.,

за участю секретаря:Божко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом адвоката Попової Катерини Романівни в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Попової Катерини Романівни звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання в розмірі 80000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

В обґрунтуваннясвоїх доводівпозивач зазначив,що вінпрацював ушкідливих умовах 21 рік 2 місяці, а саме (згідно із записами у трудовій книжці): з 16.07.2002 р. по 07.09.2023 р. плавильник феросплавів плавильного цеху №2 в АТ «Запорізький завод феросплавів». Звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП. Умови праці на робочому місці відповідача не відповідали безпечним стандартам. Згідно акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 01 січня 2024 року, позивачу встановлено наступний діагноз: 1. Хронічна радилукопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічним порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; 2. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН ІІ ст. Згідно з актом, хвороба виникла внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів. Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 01.04.2024 року у позивача виявлено 50% втрати професійної працездатності та встановлена третя група інвалідності строком до 01.04.2026 року.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь кошти в якості відшкодування моральної шкоди в розмірі 80000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якій в задоволенні позову просив відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 був повідомлений підприємством про умови праці, про наявність важких та шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки на здоров`я, щорічно проходив медичні огляди з метою визначення можливості за станом здоров`я працювати у вказаних умовах праці. Позивачем не надано доказів щодо зміни в організації свого життя, прикладання додаткових зусиль, наявності у нього моральної шкоди у зв`язку з цим, наявність встановленого у позивача професійного захворювання не є беззаперечним доказом наявності моральної шкоди у зв`язку з цим.

В судове засідання позивач не з`явився, повідомлений належним чином. Від представника позивачаадвоката Попової К.Р., надійшла заява про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу просить розглядати за наявними у справі доказами.

Представник відповідача просить справу розглядати за наявними у справі доказами з урахуванням обставин зазначених у відзиві на позов, без фіксації технічними засобами. У задоволенні позовних вимогах просить відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши позицію учасників судового розгляду, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на АТ «ЗФЗ» з 16.07.2002 р. по 07.09.2023 р. плавильником феросплавів плавильного цеху №2. Загальний стаж роботи 21 рік 02 місяці, стаж роботи у шкідливих умовах - 21 рік 02 місяці. Звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП.

Згідно актурозслідування причинивиникнення хронічногопрофесійного захворюваннявід 01січня 2024року,позивачу встановленодіагноз:1. Хронічна радилукопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічним порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; 2. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН ІІ ст. Згідно з актом, хвороба виникла внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів.

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 01.04.2024 року у позивача виявлено 50% втрати професійної працездатності та встановлена третя група інвалідності до 01.04.2026 року.

Статтею 43Конституції України кожному гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч. 8 ст.36Закону України«Про загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексуУкраїни та Кодексу законів про працю України.

Згідно зі ст.13Закону України«Про охоронупраці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 14 Закону України«Про загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування віднещасного випадкуна виробництвіта професійногозахворювання,які спричиниливтрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, затверджується КМУ.

Статтею 173КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 237-1КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до норм ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 по справі № 1-9/2004, ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

В ході розгляду справи встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у загальному розмірі 50%, його визнано особою з інвалідністю третьої групи зі строком переогляду 01.04.2026 року. Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, наявності на робочому місці позивача шкідливих виробничих факторів, тих обставин, що професійне захворювання у ОСОБА_1 пов`язано із роботою в шкідливих та важких умовах на підприємстві відповідача, і що таке захворювання завдало потерпілому моральної шкоди, фізичних і моральних страждань, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

Суд враховує також і той факт, що позивач звільнився з підприємства не за станом свого здоров`я, а за власним бажанням за статтею 38 КЗпП. Крім того, судом береться до уваги той факт, що весь шкідливий стаж роботи 21 рік 02 місяці, прийшовся на роботу в АТ «ЗФЗ».

Посилання відповідача на те, що позивач був обізнаний про можливість впливу шкідливих факторів, самостійно та за власним бажанням прийняв рішення про необхідність працювати саме на такому робочому місці, на думку суду, не знімають відповідальності з відповідача за незабезпечення максимально безпечних умов праці та не позбавляють позивача права на отримання відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Отримане професійне захворювання спричиняє позивачу як фізичну біль, так і моральні страждання, оскільки і біль і страждання є невід`ємні одне від одного. Моральна шкода, завдана ОСОБА_1 в результаті професійного захворювання, є сукупністю тих моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками як фізичні страждання, пов`язані з перенесенням сильного та виснажливого фізичного болю, що пов`язаний із професійним захворюванням, і якого позивач вже ніколи не позбутися, моральні переживання за подальших стан свого здоров`я; переживання, пов`язані з пережитим відчуттям незадоволеності, оскільки своїм часом позивач розпоряджатися в повній мірі не може у зв`язку із необхідністю проходити тривалий курс лікування, приймати ліки; переживання, пов`язані з тим, що позивач не може виконувати свої звичайні повсякденні обов`язки та приділяти необхідну увагу сім`ї.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за доцільне задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 50 000,00 грн.

Щодо оподаткування суми моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як в межах заявлених вимог.

Представником позивача при формулюванні позовних вимог не було зазначено про необхідність враховувати податки та збори при обрахуванні суми моральної шкоди, навпаки остання просила визначити розмір шкоди без її подальшого оподаткування, тому суд не може виходити за рамки заявлених позовних вимог.

Крім того, законодавство у сфері оподаткування встановлює, що будь-який дохід, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного періоду, підлягає оподаткуванню згідно положень ст. 164 Податкового кодексу України. При цьому, пп. 164.2.14 Податкового кодексу України має деякі винятки із загального правила, за якими не оподатковуються, зокрема, і суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічну правову позицію з цього питання викладено у постанові Верховного Суду у справі № 180/683/13-ц від 25.07.2018, за якою Верховний Суд встановив, що Податковий кодекс України визначає види отриманих фізичними особами доходів, які зараховують до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПКУ), і доходів, які не беруть до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПКУ).

При цьому Верховний Суд звернув увагу, що згідно з пп. "а" пп. 164.2.14 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку належить зараховувати дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто сума, яку за рішенням суду стягують на користь платника податків для відшкодування збитків, завданих останньому внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю, оподаткуванню не підлягає.

Проте Законом № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України», якими підпункт "а" підпункту 164.2.14 доповнено словами "а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Зазначена норма набрала чинності з 23.05.2020р.

За приписами статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За текстом цього підпункту поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав.

Таким чином, обмеження її розміру для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб. Саме таку категорію платників податків законом було звільнено від оподаткування стягнутих за рішенням суду сум моральної шкоди, що закріплено у вище вказаному правовому висновку ВС.

Аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд в ухвалі від 04 серпня 2021 року у справі № 332/2120/20, провадження № 61-11843ск21.

На підставі ст.141ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір», пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 757,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Попова Катерина Романівна до Акціонерного товариства «Запорізький феросплавний завод» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький феросплавний завод» (місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ЄДРПОУ 00186542) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 )моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 50000,00гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький феросплавний завод (місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ЄДРПОУ 00186542) в дохід держави судовий збір в розмірі757,00 гривень.

Судові витрати у розмірі 454 гривні 20 копійок віднести за рахунок держави.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 15.08.2024.

Суддя Ю.І. Ретинська